Після того, як Генрі Кісcінджер у 1970-х побував у Версальському палаці під Парижем, журналісти запитали його, як він почувавcя у величній Дзеркальній залі. "Чудово, - відповів Кіссінджер. - Адже я був оточений геніями".

Для шанувальників Кіссінджера він сам - геній дипломатії, який уміє визначати політично досяжні цілі. Для його критиків він - воєнний злочинець. Для більшості оглядачів його політична спадщина розташовується десь між цими двома визначеннями.

Кіссінджер - зовнішньополітичний важковаговик

Кіссінджер спершу був радником із зовнішньої політики, а потім - державним секретарем за президентів-республіканців США Річарда Ніксона і Джеральда Форда. Він сприяв закінченню війни у В'єтнамі, розрядці напруги з Радянським Союзом, відкриттю відносин Сполучених Штатів з Китаєм, поваленню демократично обраних лідерів та перекроюванню кордонів кількох країн. Після відставки він створив консалтингову фірму Kissinger Associates і продовжував давати "геополітичні консультації" десяткам світових лідерів.

Гайнц Альфред Кіссінджер (Heinz Alfred Kissinger) народився в єврейській родині у баварському місті Фюрт 27 травня 1923 року. Нині, незважаючи на його поважний вік, він і досі вважається міжнародним зовнішньополітичним важкоатлетом і висловлює свої погляди з найактуальніших геополітичних питань.

Нещодавно він підписав лист, який попереджає про небезпеку штучного інтелекту. Поставивши штучний розум в один ряд із небезпекою ядерної зброї, Кіссінджер назвав його "цілком новою проблемою". Досить переконливе попередження від людини, яка у своєму житті бачила якщо і не все, то дуже багато.

Читайте також: Донбас в обмін на Крим: що стоїть за "планом Кіссінджера"

Головний принцип - "мета виправдовує засоби"

У листопаді минулого року Генрі Кіссінджер привернув до себе міжнародну увагу, коли на тлі повномасштабної війни Росії проти України заявив, що її закінчення та встановлення миру потрібно добиватися за допомогою переговорів. Його заклик пролунав у той час, коли західні союзники України почали суттєво нарощувати військову допомогу Києву. Висловлювання Кіссінжера про те, що переговори необхідні, щоб уникнути нової руйнівної світової війни, дало українцям привід звинуватити його в "умиротворенні агресора".

У зв'язку з цим американський вчений, спеціаліст з Китаю Кеннет Ліберталь, який неодноразово працював з Кіссінджером протягом останніх десятиліть, сказав, що за 100 років у Кіссінджера сформувалося "чітке уявлення про те, що потрібно зробити, щоб дістатися з точки А до точки Б". Підхід Кіссінджера вимагає "несентиментальної оцінки можливостей", пояснив Ліберталь. Сам Кіссінджер, переконаний прихильник "реальної політики", описував своє ставлення до конфліктів ще прямолінійніше: "Мета виправдовує засоби".

Проте критика з боку України не залишає Кіссінджера байдужим. Коли йдеться про відносини з Росією, Кіссінджер, який у 1970-х роках керував американською політикою розрядки, може сказати, що сам був на межі війни з Москвою. Пізніше він описував розрядку як "стратегію ведення конфлікту з Радянським Союзом", що давала обом сторонам можливість налагодити дипломатичні відносини та уникнути гарячої фази конфлікту.

Кіссінджер відомий тим, що рідко змінює свою думку. Однак після того, як він дійшов висновку, що "ідея нейтральної України у цих умовах більше не має сенсу", він підтримує майбутнє членство України в НАТО.

Однак готовність Кіссінджера вважати принципи міжнародного права та права людини не першорядною умовою існування світової спільноти, а розглядати їх просто як один із чинників у політичних рівняннях змушує правозахисників у всьому світі напружуватися, щойно вони чують ім'я цього політичного важковаговика. Наприклад, сенатор США Берні Сандерс, лідер лівих політичних сил Америки, заявив, що він "з гордістю може сказати, що Генрі Кіссінджер мені не друг", назвавши його "найруйнівнішим державним секретарем США в сучасній історії" - через його політику щодо по відношенню до азіатських країн у 1970-х роках.

Читайте також: Війна Росії проти України: мир тільки в обмін на територію?

Стратегічне лідерство як "пересування натягнутим канатом"

Своє часто суперечливе ставлення до стратегічного лідерства сам Кіссінджер називав "переміщенням канатом, натягнутим між відносною визначеністю минулого і двозначністю майбутнього".

Політик багато писав про те, як йому доводилося ухвалювати рішення. Наприклад, спочатку він приховував від американського загалу бомбардування Камбоджі. США намагалися перемогти там в'єтнамських повстанців, але їхня політика в результаті призвела до того, що до влади прийшли "червоні кхмери", які вбили, за оцінками, понад два мільйони людей.

Кіссінджер прагнув покласти край війні у В'єтнамі, домагаючись угоди про припинення вогню. За цей план він та його північнов'єтнамський колега Ле Дик Тхо у 1973 році були удостоєні Нобелівської премії миру. На відміну від в'єтнамського дипломата, який відмовився від премії, Кіссінджер прийняв її - і спробував повернути, коли спроба укласти мир шляхом переговорів зазнала поразки після падіння Сайгона. Рішення, які ухвалював у цей час американський політик, коштували десятки тисяч життів у В'єтнамі, Камбоджі та сусідньому Лаосі.

Щоразу, коли Кіссінджер виступає публічно (а це відбувається і донині), не залишається сумнівів у тому, що він не боїться серйозних наслідків, які тягне за собою його діяльність. Документи Національного архіву 1970-х років, оприлюднені через 40 років, доводять, що саме він переконав Ніксона вдатися до плану повалення демократично обраного президента Сальвадора Альєнде в 1973 році, оскільки вважав, що "ефект моделі Чилі може бути шкідливим" для інтересів США в регіоні. Тим самим Кіссінджер фактично сприяв приходу до влади чилійського диктатора Аугусто Піночета, під час правління якого були убиті та загинули від тортур тисячі людей.

Довгостроковий ефект політики США щодо Китаю

"Для нього завжди був важливим певний баланс сил", - каже Ліберталь, пояснюючи підтримку Кіссінджером втручання в демократичні процеси.

За словами Ліберталя, Кіссінджер завжди був переконаний, що "домінування однієї країни призведе до спроб домінування інших". Прагнучи уникнути нестабільності, яку могла б викликати така ланцюгова реакція, Кіссінджер став посередником Ніксона в історичному визнанні Китаю у 1972 році - політиці, яка, як і раніше, пов'язує США зобов'язанням вважати Тайвань частиною Китаю. 

Кіссінджер певно може стверджувати, що він побачив траєкторію перетворення Китаю на глобальну державу та системного суперника на десятиліття раніше, ніж більшість його колег.

Читайте також: Відносини Німеччини та Китаю загострюються? Інтрига довкола двох візитів

Американська легенда з німецьким корінням

У день 100-річного ювілею Кіссінджера політики та вчені всього світу, як і раніше, обговорюватимуть важливість і вплив стратегії, яку пристрасно відстоював легендарний американський дипломат, німецьке походження якого досі видає його англійська з характерним акцентом.

Дивіться також: