Швецію і Фінляндію мають якнайшвидше  прийняти в НАТО, адже вони  вже виконали висунуті Туреччиною вимоги для вступу до Північноатлантичного Альянсу. Про це в четвер, 3 листопада, заявив в Анкарі на спільній пресконференції з турецьким міністром закордонних справ Мевлютом Чавушоглу генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

За його словами, "настав час вітати Фінляндію і Швецію" у статусі повноправних членів НАТО, це зміцнить саму організацію і підвищить безпеку всіх країн, що належать до її складу. Столтенберг також повідомив, що обговорить питання приєднання обох країн до Альянсу з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом у п'ятницю, 4 листопада, але їхній вступ має відбутися, щоб "надіслати правильний сигнал Росії".

Генеральний секретар НАТО наголосив, що "жодна країна не повинна надавати підтримку" Москві в розв'язаній нею війні проти України. У зв'язку з цим він нагадав про використання військами РФ іранських безпілотників для ударів по об'єктах цивільної інфраструктури в Україні та про плани Ірану поставити Росії балістичні ракети.

Анкара не готова дати добро на членство Швеції та Фінляндії

Мевлют Чавушоглу заперечив Єнсу Столтенбергу, заявивши, що, хоча у відносинах Туреччини і Швеції спостерігається прогрес, говорити про швидкий вступ обох скандинавських країн до Альянсу поки не можна.

За його словами, Фінляндія і Швеція все ще не виконали всіх вимог, висунутих Анкарою. Серед головних із них - екстрадиція ймовірних курдських екстремістів і підозрюваних у причетності до спроби путчу 2016 року.

Після цих подій у Туреччині почалася хвиля репресій, і багатьом активістам довелося покинути країну. Крім того, Анкара посилається на те, що Фінляндія і Швеція, як вона стверджує, підтримують курдські збройні формування, які Туреччина вважає терористичними.

Генсек НАТО у відповідь заявив, що розуміє стурбованість Туреччини в цьому питанні і що Фінляндія і Швеція "дуже зацікавлені" в тому, щоб тісніше співпрацювати з Анкарою в боротьбі з "тероризмом".

Переслідування опозиціонерів у Туреччині

Навесні 2022 року Туреччина і Німеччина обмінялися критичними висловлюваннями через вирок, який турецький суд ухвалив місцевому 64-річному підприємцю Осману Кавалі за участь в антиурядових протестах. Його засудили до довічного ув'язнення. Уряд Німеччини виступив із протестом проти вироку і викликав до МЗС ФРН посла Туреччини в Берліні. Анкара зі свого боку звинуватила Німеччину у втручанні у внутрішні справи країни.

У травні в Стамбулі відбулася багатотисячна акція протесту проти вироку ще одній активістці, обвинуваченій місцевою владою через критику режиму. Ідеться про главу стамбульського відділення Народно-республіканської партії Джанан Кафтанджіоглу, яку засудили майже до 10 років позбавлення волі за цілою низкою звинувачень, зокрема за образу Ердогана і пропаганду тероризму через кілька постів у соцмережі Twitter, які вона опублікувала в період із 2012 до 2017 року.

У партії вважають, що вирок Кафтанджіоглу став помстою за те, що раніше представник цієї партії Екрем Імамоглу на виборах мера Стамбула обійшов Біналі Йилдирима, кандидата від Партії справедливості і розвитку (ПСР) президента країни Реджепа Таїпа Ердогана. У результаті найважливіший пост мера в Туреччині вперше за довгий час обійняв опозиціонер, а не член ПСР.