1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
КонфліктиРосійська Федерація

Ґергард Шредер - шарнір в системі Путіна

Дірк Еммеріх, колумніст Deutsche Welle
Дірк Еммеріх
9 жовтня 2026 р.

Шредер на святі Путіна в Москві - це не просто зустріч старих друзів, а холодний розрахунок. Колишній канцлер дедалі тісніше пов’язує себе з Кремлем, завдаючи удару в спину Мерцу, - пише Дірк Еммеріх.

Ексканцлер ФРН Ґергард Шредер і президент Росії Володимир Путін, 7 жовтня 2026 рокуФото: Pressestelle des Kremls

Звісно, колишній канцлер ФРН Ґергард Шредер (Gerhard Schröder), який вже давно залишив велику політику, як приватна особа може ходити на дні народження до кого завгодно - і не зобов’язаний ні перед ким за це виправдовуватися. Це стосується й святкування дня народження Володимира Путіна. З іншого боку, Шредер має усвідомлювати, які сигнали він у такий спосіб надсилає.

Адже колишній канцлер, звісно, ніколи не стає цілком приватною особою - навіть якщо вже понад 20 років не бере участі в політиці. До того ж Шредер не є приватною особою ще й тому, що тривалий час входив до рад директорів "Газпрому" та "Роснафти". Фотографії, на яких Путін і Шредер усміхаються та тримаються за руки, покликані продемонструвати, що вони друзі. Навіть тепер. І для обох це, схоже, важливо. Як повідомили в Кремлі, російський президент дізнався про візит німецького ексканцлера лише із засобів масової інформації. А після цього - візит випадково збігся з днем народження Путіна - запросив старого друга до себе додому. Перед вечіркою Шредер відвідав один із московських продуктових гіпермаркетів мережі "Гіперглобус", щоб виступити перед персоналом. Як повідомляли ЗМІ, колишній канцлер Німеччини щойно увійшов до наглядової ради "Гіперглобуса".

Із січня 2025 року "Гіперглобус" повністю відокремлений від німецької компанії Globus Holding і відтоді самостійно веде бізнес у Росії. Схоже, це було зроблено, щоб уникнути запровадження тимчасового управління - як, наприклад, сталося з Nestlé або Carlsberg. Те, що Шредер обійняв посаду в компанії, яка тепер є російською, навряд чи могло статися без згоди Путіна. А той, своєю чергою, удав здивування й заявив, ніби навіть не підозрював, що Шредер перебуває в Москві. Яка чудова інсценізація.

Шредер для Путіна - лише інструмент

Колишній канцлер, можливо, і досі бачить себе в ролі "того, хто будує мости", людини, яка не хоче розривати останні зв’язки з Кремлем. Однак він дедалі більше перетворюється на інструмент Путіна - на шарнір у механізмі путінської влади. Зокрема, і завдяки нещодавньому призначенню до наглядової ради "Гіперглобуса". Порівняно з "Газпромом" і "Роснафтою", у радах директорів яких Шредер засідав до 2022 року, "Гіперглобус" - дрібна рибка. Але Путін у такий спосіб дає зрозуміти, що може вбудовувати до власної системи відомих у минулому західних політиків, а ті готові з цим миритися.

Або колишній глава уряду Німеччини цього не помічає, що малоймовірно, або свідомо йде на ризик зазнати різкої критики з боку Німеччини та Європи. Адже за це йому добре платять. Уже давно складається враження, що Шредер - не просто шарнір у владній системі Путіна, а її невіддільна частина.

Це стосується й війни в Україні. Російський лідер неодноразово чітко давав зрозуміти, що Київ має вивести війська з усієї території Донбасу, перш ніж Москва буде готова до переговорів. А Шредер подає цей нав’язуваний під тиском мир у стриманіших формулюваннях, які, однак, переслідують ту саму мету: Україна має піти на територіальні поступки. Він говорить про "реалізм", "деескалацію" та наголошує, що Росію неможливо перемогти воєнним шляхом. Що ж, мої вітання, пане Путін. Ви чудово попрацювали.

Ґергард Шредер цього не помічає? Йому байдуже? Чи він справді дивиться на все це зовсім інакше? Самими лише заявами про те, що навіть у найтяжчі часи не можна переривати контакти з російським керівництвом, пояснити все, що відбувається, неможливо.

Те, що лише за кілька днів після візиту до Києва німецького канцлера Фрідріха Мерца (Friedrich Merz) і його наполегливого заклику до Кремля припинити війну - Шредер усміхнено позує, тримаючись за руки з президентом Росії, є навмисним випадом. Шредер чудово розуміє силу й вплив таких світлин. Він хотів надіслати саме цей сигнал - і саме в такий спосіб. Це була й залишається цілеспрямована спроба підірвати офіційну зовнішню політику Німеччини та публічно завдати удару в спину федеральному канцлеру Мерцу. 

Підтримка "Альтернативи для Німеччини" та BSW

По суті, у змістовному плані позиція колишнього канцлера майже не відрізняється від позицій ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) та BSW (колишній "Союз Сари Ваґенкнехт"). Обидві ці політичні сили, як і Шредер, вимагають скасувати західні санкції проти Москви, припинити постачання зброї Україні та відновити закупівлі російського газу. Вони також позиціонують себе як сили, здатні прокласти шлях до переговорів. І Ґергарда Шредера, і співголову АдН Аліс Вайдель (Alice Weidel) Росія сприймає як німецьких співрозмовників, які мислять тверезо, - на відміну від канцлера Мерца та міністрів його уряду. Схоже, Шредера абсолютно не турбує те, що своїми діями він надає політичним тезам і наративам АдН та BSW більшої ваги, підкріплюючи їх власним авторитетом.

Володимир Путін уважно стежить за цим розвитком подій, який набуває нової динаміки на тлі посилення впливу АдН у Німеччині. Схоже, його все це цілком влаштовує. Мета Путіна й надалі полягає в тому, щоб докорінно змінити громадську думку в Європі та домогтися припинення підтримки України. Можливість використати Ґергарда Шредера у власних цілях, щоб продемонструвати, наскільки, на його думку, розколоті німецькі політичні еліти, цілком вписується в його стратегію. Якщо похитнеться Німеччина - найважливіша країна серед тих, що підтримують Україну, - то, як розраховує Путін, відступить і вся Європа. Але повернімося до святкування дня народження господаря Кремля. У той час як Володимир Путін відзначав його разом зі своїм другом Ґергардом Шредером, Росія вперше цієї осені здійснила одну з тихкомбінованих атак на Україну, що наводять жах: удари завдавалися безпілотниками, а також балістичними й крилатими ракетами.

Автор: Дірк Еммеріх (Dirk Emmerich) - кореспондент німецьких телеканалів n-tv та RTL. Багато років жив і працював у Москві, а також у Вашингтоні; був кореспондентом n-tv у Сирії, Лівії, Афганістані та інших регіонах, охоплених воєнними конфліктами.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з позицією української редакції та Deutsche Welle загалом.

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW