Ґете-Інститут в екзилі: Голос України має звучати гучніше
Анна Савчук
10 жовтня 2022 р.
Головною темою спеціальної платформи "Ґете-Інститут в екзилі" стала українська культура і шляхи її промоції. Платформа, створена для культурної взаємодії митців, які рятуються від війни, розпочалася фестивалем у Берліні.
Українські мисткині Ірина Цілик (л) та Євгенія ЛопатаФото: Anna Savchuk/DW
Реклама
Попри війну Росії проти України Ґете-Інститут (Goethe-Institut) продовжує роботу над культурним обміном. Одна з платформ культурної установи "Goethe-Institut в екзилі"має на два роки стати місцем зустрічей, осередком безпеки і сценою для діячів культури, яким довелося стати біженцями. Проєкт надасть сцену для виступів і майданчик для дискусій та обміну думками тим представникам культурного середовища, які через небезпечні для життя обставини змушені працювати у важких умовах або взагалі позбавлені такої можливості.
Проєкт розпочався з фестивалю у Берлінському центрі мистецтв ACUD, де українські митці, письменники, режисери, актори - як ті, що перебувають нині в Європі, так і ті, хто приїхав на фестиваль з України - говорили про виклики культурної дипломатії в умовах війни. Серед запрошених спікерів були, зокрема, письменик Сергій Жадан, кінорежисерка Ірина Цілик та театральний режисер Влад Троїцький.
Проєкт "Ґете-Інститут в екзилі" підпорядкований центральному офісу установи в Мюнхені. Він був запланований ще до того, як почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Спершу передбачалось, що проєкт зосередиться на проблемах розвитку культури і суспільств в неліберальних країнах - Афганістані, Білорусі, Сирії.
Утім, війна Росії проти України стала причиною, чому проєкт "Ґете-Інститут в екзилі" спочатку зосередився на Україні. "Головна місія цього проєкту - створення відкритої платформи для митців, які внаслідок воєнних дій перебувають в екзилі", - каже його кураторка Олена Лиховодова.
"Ситуацію в Україні, звичайно, не можна порівнювати з Білоруссю, Афганістаном чи Сирією... Там ми багато говоримо про неліберальний контекст", - пояснює директор Goethe-Institut в Україні Фабіан Мюльталер (Fabian Mühlthaler). За його словами, ситуація України відрізняється тим, що через війну і зовнішню загрозу митці змушені працювати деінде. Тож плафторма пропонує митцям зустрічатись у різних форматах в Німеччині. "Будуть різні координаційні точки, і завжди будуть можливості для митців, які змушені втекти з будь-якої причини, або тих митців, чиї позиції важливо представити німецькій аудиторії", - наголошує Мюльталер.
Дискусія під час фестивалю проєкту "Goethe-Institut в екзилі"Фото: Anna Savchuk/DW
Голос України має звучати гучніше, ніж раніше
Однією з основних тем для дискусії на фестивалі-відкритті стала популяризація української культури за межами країни сьогодні. "Наша філософія і місія така, щоб голос український звучав дуже гучно і не давав німецькій або міжнародній публіці втомитися від цієї теми. Ми маємо постійно привертати увагу", - каже Лиховодова.
"Нині треба масово перекладати українську літературу", - переконана Євгенія Лопата, директорка міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. За її словами, "машину перекладів" українських авторів мають запустити самі німецькі видавці, які не повинні зараз думати "про те, скільки продасться або ні". При цьому німецькі видавництва мають перекладати українських авторів, що пишуть не лише на тему війни, додає Лопата.
Реклама
Культурна дипломатія для України і "пауза для російської культури"
Одним з аспектів, про який говорили експерти і митці на фестивалі, стало і питання сприйняття у світі української та російської культури нині. "Насправді це дебати не про кенселінг (російської культури. - Ред.), а про неправильний баланс, - пояснює Сюзанн Воршех (Susann Worschech) з Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері. - Величезну частину східноєвропейської культури називають російською, але це не так. Ми дуже мало знаємо чи усвідомлюємо те, що таке українська культура і що українська культура може нам розповісти".
"Ми багато років сприймалися як сателіт російської культури. Десятки, сотні років, все що відбувалось з українською культурою, з українським суспільством, сприймалося через призму досвіду Росії. І ця проблема досі є", - пояснює українська поетеса і режисерка Ірина Цілик. Але, за її словами, "нам нарешті надали трибуну, щоб говорити за себе".
Тож "треба зробити перерву для Росії і дати простір Україні", доточує художня керівниця Kyiv Symphony Orchestra Любов Морозова. "Нам справді потрібно, щоб наш голос був почутий. Нам потрібно місце, щоб грати нашу музику, демонструвати нашу культуру. Останнім часом було занадто багато Росії - занадто багато для нас і занадто багато для вас", - сказала вона під час дискусії.
Українські лауреати про Нобелівську премію миру
09:19
This browser does not support the video element.
Вивчаємо німецьку мову з Ґете-Інститутом - вже 70 років!
Вивчення німецької мови в Ґете-Інституті - це не просто навчання на курсах, але й шанс відкрити для себе Німеччину, ближче познайомитися з німцями і знайти друзів по всьому світу.
Фото: Goethe-Institut
Студенти-лінгвісти з Гани в Німеччині
Цей знімок зроблений в 1969 році. Студенти-лінгвісти з Гани, які приїхали до ФРН вивчати німецьку мову, прогулюються з німецькою сім'єю, яка їх приймає, баварським Мурнау. У 1951-му, через шість років після Другої світової війни, в Мюнхені заснували Ґете-Інститут (Goethe-Institut) - правонаступник Німецької академії. Первинна мета інституту - підготовка іноземних вчителів німецької в Німеччині.
Фото: Michael Friedel/Goethe-Institut
У лінгафонному кабінеті
Заснована в 1925 році в Мюнхені Німецька академія (Deutsche Akademie), попередниця Ґете-Інституту, з приходом до влади НСДАП поступово перетворилася на центр підготовки шпигунів. У 1945 році її розформували. Дівчата на фотографії 1970-х років займаються в лінгафонному кабінеті у відділенні Ґете-Інституту в західнонімецькому Штутгарті.
Фото: Goethe-Institut
В індійському Мумбаї
Перші мовні курси Ґете-Інституту стартували в 1953 році в Німеччині. В цей же час інститут поставив завдання сприяти просуванню німецької мови за кордоном. В даний час у Ґете-Інституту 12 філій у Німеччині та 159 - у 98 країнах світу, у тому числі в Україні. Цей знімок зроблений у 1973 році перед будівлею Ґете-Інституту в індійському Мумбаї (раніше Бомбей).
Фото: Michael Friedel/Goethe-Institut
Німецький джазист в Пакистані
У 1950-60-і роки, коли в Азії і Африці в результаті деколонізації з'являються десятки незалежних держав, Ґете-Інститут відкриває там свої філії. Популяризації діяльності Ґете-Інституту допомагав зірка німецького джазу Клаус Дольдінґер (на фото - праворуч). З цією метою він здійснив поїздку країнами Азії, де грав з місцевими музикантами.
Фото: Goethe-Institut
На мовних курсах у Мюнхені
На початку 1960-х років всі державні установи культури за межами ФРН стали частиною Ґете-Інституту. Після цього до завдань інституту увійшло культурне співробітництво з іншими країнами - в галузі літератури, музики, театру, кіно, танцювального мистецтва, а також виставкової, фестивальної та перекладацької діяльності. На світлині 1984 року - лінгафонний кабінет у Мюнхені.
Фото: Michael Friedel/Goethe-Institut
Відкриття філіалу в Москві
З падінням залізної завіси в 1989 році Ґете-Інститут розширює свою діяльність в Східній Європі, де створюється велика кількість філій. У 1992 році тодішній міністр закордонних справ Німеччини Клаус Кінкель відкрив відділення Ґете-Інституту в Москві. Після возз'єднання країни представництва інституту з'явилися і на території колишньої НДР.
Фото: Goethe-Institut
Ґете-Інститут в Україні
Ґете-Інститут представлений в Україні з 1993 року. Відтоді інституція реалізувала тисячі проєктів у галузі культури і освіти: це виставки й семінари, кінофестивалі і концерти, театральні вистави та зустрічі культурних діячів обох країн. А ще, звичайно, мовні курси у 15 спеціалізованих центрах по всій Україні. Інститут також проводить семінари для українських вчителів німецької мови.
Фото: DW/L. Rzheutska
"Арт-дискотека" в Сеулі
Після терактів 11 вересня 2001 року Ґете-Інститут став надавати ще більшого значення налагодженню міжкультурного діалогу. В даний час Ґете-Інститут приділяє особливу увагу зміцненню громадянського суспільства і запобігання конфліктам. На знімку - учасники концерту, що відбувся в рамках художньо-музичного проекту "Арт-дискотека" у філіалі Ґете-Інституту в південнокорейському Сеулі.
Фото: Goethe-Institut
Ґете-Інститут в Мюнхені
Діяльність Ґете-Інституту фінансується урядом Німеччини. Інститут також заробляє на проведенні мовних курсів та іспитів. Значні дотації надходять від МЗС. На фотографії 2016 року генеральний секретар Ґете-Інституту Йоганнес Еберт (ліворуч) приймає тодішнього міністра закордонних справ ФРН Франка-Вальтера Штайнмайера з дружиною в штаб-квартирі Ґете-Інституту в Мюнхені.
Фото: Goethe-Institut
Рік Німеччини в Мексиці
2800 заходів, що зібрали два мільйони гостей, - такий підсумок Року Німеччини в США, що пройшов під девізом "Wunderbar Together" ("Разом - чудово"). У реалізації цього масштабного проєкту брали участь МЗС ФРН і Федеральна спілка німецької промисловості (BDI). Раніше, в 2017 році, був проведений Рік Німеччини в Мексиці. Серед гостей на одному із заходів була канцлерка ФРН Анґела Меркель.
Фото: Goethe-Institut
Танець з роботом
Починаючи з 2016 року Ґете-Інститут щодва роки проводить у Веймарі фестиваль "Kultursymposium" + за участю митців, вчених, письменників, журналістів, інженерів з усього світу. Тут обговорюють глобальні проблеми і сміливі інноваційні ідеї, що дає імпульс для міжнародного культурного обміну. На фотографії 2019 року тайванський винахідник Хуанг І танцює з промисловим роботом KUKA.
Фото: Goethe-Institut
Інститут і пандемія
Пандемія коронавірусу внесла свої корективи в роботу Ґете-Інституту. Під час локдауну мовні курси стали проходити в онлайн-форматі. Однак президент Ґете-Інституту Карола Ленц і його генеральний секретар Йоганнес Еберт не мають наміру допустити того, щоб цифровізація витіснила нормальний живий діалог - як в навчальних центрах, так і в бібліотеках інституту.
