Шістнадцятеро людей загинули в результаті терористичних нападів на редакцію французького сатиричного тижневика Charlie Hebdo та інші місця в Парижі з 7 по 9 січня 2015. Вони залишалися серед головних новин в усьому світі впродовж днів, якщо не тижнів. Президенти та прем'єр-міністри знайшли час в своїх щільних графіках, щоб висловити обурення та співчуття. Гасло "Je suis Charlie" стало символом підтримки свободи преси.

Близько двох тисяч людей загинули в результаті серії терористичних атак у місті Бага та прилеглих районах на північному сході Нігерії з 3 по 7 січня 2015 року. І донині точна кількість жертв достеменно невідома. Трьохсоттисячне місто на березі озера Чад стало нагадувати місто-привід. Новина про це заледве знайшла відгук у міжнародних медіа, які докладно повідомляли про Charlie Hebdo. Президент Нігерії применшив кількість загиблих.

За словами Малам Умар Саїд Тудун Вада, це - приклад того, яка нерівність панує у висвітленні подій в засобах масової інформації. Управляючий директор нігерійської Державної радіокорпорації в Кано став одним з чотирьох журналістів, які у понеділок, 11 червня, закликали обговорити проблему висвітлення терористичних нападів у ЗМІ на Global Media Forum в Бонні, міжнародній медіа-конференції, яку організувала Deutsche Welle.

Єменсько-шведська журналістка Афран Нассер добре знає, що має на увазі Тудун Вада. "Ємен ніколи не з'являється серед головних новин," - каже вона. Справді, усі міжнародні ЗМІ приділяють мало уваги конфлікту, що триває вже три роки та в якому задіяні коаліція на чолі зі Саудівською Аравією, повстанці, хусити, американські дрони, голод та холера - і все це в найбіднішій у світі арабській країні. Складність конфлікту означає ще й те, що зовсім небагато медіа-організацій готові витрачати час, щоб розібратися в усьому цьому. Закордонні журналісти не мають права в'їжджати в Ємен, а "єменської преси більше не існує", розповідає вона.

Але навіть якби інформація з Ємену й була, західна аудиторія її не потребує, каже Райнгард Баумґартен (Reinhard Baumgarten), кореспондент у Туреччині німецького суспільно-правового мовника ARD. "Зараз люди стикаються з величезною кількістю інформації. Її забагато", - зауважує він. На його думку, людина здатна перетравити лише обмежену кількість поганих новин. "Холера в Ємені не продається", - констатує журналіст.

Проте можливо продалася б, якби жертвами стали громадяни західних країн. Баумґартен розповідає, що попит на його статті та статті його колег став високим після того, як десятеро німецьких туристів загинули в результаті теракту в історичному центрі Стамбула в січні 2016 року, а засновник блогу @Mosul Eye Омар Мохаммед додав, що став свідком масивного сплеску медіа-запитів на інтерв'ю з ним, коли громадяни західних країн гинули від рук бойовиків "Ісламської держави" під час тих трьох років, коли ісламісти контролювали Мосул.

Як розповідати про тероризм

Окрім нарікань на ситуацію в міжнародних медіа, котрі проявляють стриманий інтерес до збройних конфліктів, що знищують будинки, забирають життя людей та залишають по собі травмованими цілі суспільства, під час дискусії знову й знову виринало запитання про те, як розповісти історію так, щоб вона привернула увагу.

Омар Мохаммед змалював, як терористи ІД зняли тисячі професійних відео-роликів для поширення своїх ідей, шукаючи оптимальний кут камери перед записом страт на вулицях Мосула. Проте, продовжив він, високопрофесійне виробництво не сприяло зростанню довіри до них. "Я усвідомив, що мої заяви були сильнішими (ніж заяви "Ісламської держави - Ред.), бо я був мирною, невійськовою людиною."

Але він змінив свій підхід на початку 2015 року, коли побачив, що медіа більше не зацікавлені розповідати про всі ці жахи. Це було саме тоді, коли в Мосулі мало не щодня проводили публічні страти, жінок закидали камінням, а когось зіштовхували з дахів багатоповерхівок. Він вирішив зосередитись на особистих історіях людей. Його Twitter-канал, який він анонімно вів, став одним з небагатьох джерел інформації зсередини так званого халіфату. Він наголошував на важливості достовірної інформації, повідомляючи тільки про те, що він особисто міг підтвердити.

Достовірність - поширена проблема для медійних організацій, які не мають своїх кореспондентів на місці події, як-от у Ємені. Афран Нассер виступила з пристрасним закликом підтримати місцевих журналістів, особливо жінок-журналістів, які мають доступ до інших історій, ніж чоловіки. "Врятуйте єменських журналістів, підтримайте їх, чим можете", - звернулася вона до учасників Global Media Forum. Нассер закликала продюсерів та редакторів інвестувати в це час і сили.

Тудун Вада звернув увагу на ще одну важливу роль ЗМІ в регіонах, які страждають від тероризму. Він навів приклад передачі на нігерійському радіо, що надає прямий ефір людям, які розшукують рідних та близьких. Чому б міжнародним медіа не розповідати про подібні програми, які можна було б втілити і в інших країнах, де точаться конфлікти і які мають подібні проблеми, вважає Вада. 

Тудун Вада звернув увагу на вкрай ризиковані умови, за яких доводиться працювати місцевим журналістам, які пишуть про жахи тероризму в своїх країнах. Ці журналісти не отримують хорошої чи високої платні, якщо їм взагалі хтось платить за роботу. Вони не мають і якогось страхування на випадок, якщо з ними щось трапиться. "Розкажіть їм, як вони можуть захиститися", - каже Вада. Проте справжнього захисту не існує. Є тільки мужність.