В Україні вийшла друком книжка "Щоденник Катерини Савенко". Вона містить у собі 34 записи мешканки Маріуполя, зроблені від першого дня повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року й під час облоги міста навесні 2022 року. У понеділок, 21 липня, в Музеї історії міста Києва відбулася презентація книжки.

Окупація Маріуполя: зафіксувати і зберегти

Працівниця металургійного заводу, маріупольчанка Катерина Савенко записувала в свій щоденник як її родина, сусіди та інші цивільні намагалися вижити під російськими обстрілами, шукали воду, їжу та безпечне місце. Вона фіксувала зміни в Маріуполі, власні страхи, спогади про мирне життя та вчинки людей, які допомагали одне одному. Катерина Савенко загинула у квітні 2022 року через 39 днів після початку першого запису в своєму щоденнику. Її родина знайшла та вивезла її записи з окупованого росіянами Маріуполя. 

Презентація книги в Музеї історії Києва відбулася в межах публічної розмови "Голос, який вдалося зберегти. Як особисті історії стають пам'яттю про війну". Керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович сказав DW, що під час публікації подібних матеріалів важливо те, що цю історичну правду вдалося зафіксувати й зберегти. 

"Будь-яка форма фіксації усних історичних свідчень, его-документів, навіть інтерв'ю допомагають нам краще і глибше розуміти контекст. І коли хтось захоче дізнатися про тимчасову окупацію Маріуполя, про його 86-денну російську облогу, то можна почитати багато офіційних документів, або живу історію живої людини. Це дуже важливо і цінно, що така історія була написана й збережена", - стверджує автор передмови до видання Антон Дробович.

Перехід на українську мову: повернення до себе

У своїй передмові до щоденника Катерини Савенко історик застеріг неготового до зустрічі зі злом, смертю та насильством читача від прочитання цієї книжки. Дробович зазначив, що у виданні всі жахи облоги Маріуполя росіянами подані простою цивільною жінкою без жодної дистанції. А сама авторка щоденника написала більшість його змісту російською мовою, що була тоді панівна в Маріуполі, але наприкінці - перейшла на українську. Дробович вважає, що це свідчить про "відмову від чужого і повернення до себе, до власної системи висловлення думок". 

Надія, сестра Катерини Савенко, сказала DW, що її батьки родом із Запоріжжя і вони завжди говорили українською. Натомість обом сестрам довелося жити в російськомовному Маріуполі й навчатись в російськомовній школі. "Ми з Катею спілкувалися російською, але ми любили все українське! Ми співали українські пісні, ми вишивали, і для неї це не було проблемою. Але я думаю, що потім їй це стало принципово, бо вона дуже любила Україну. Вона сподівалася на краще, але не могла повірити, що хтось зміг зруйнувати її країну, її місто", - сказала Надія.

Останні сторінки щоденника Катерини Савенко написані після того, як вона зазнала тяжкого поранення в результаті російського обстрілу її будинку, перебувала в лікарні і ще могла писати неушкодженою рукою. Донька авторки щоденника Надія, розповіла DW, що цей перехід на українську стався раптово: "Я пам'ятаю, що вона перепитувала мене про переклад, бо я нещодавно здала ЗНО, і ще всі знання зберіглися. Вона розуміла, що я краще знаю українську граматику, і вона пише, а я її виправляю, або підкажу щось… Так вона й писала". 

"Вчинення воєнних злочинів - метод РФ ведення війни"

У щоденнику Катерини Савенко може бракувати фактів для юридичного доведення російського геноциду українців, але "там є справедливість і це - головне", заявив під час презентації книжки головний лікар Маріупольської міської лікарні №4 Андрій Серветник. "Це має бути як взірець для визначення цієї трагедії. Всі розуміють, що винна Російська Федерація. Перші 3-4 дні від початку облоги Маріуполя в нас було мало пацієнтів, потім був шок перші 3-4 дні, а потім просто робота, і ти просто адаптуєшся до цієї ситуації", - розповів Серветник. 

Свідчення Катерини Савенко мають силу правди, яка має рухати юриспруденцію, вважає голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук. "В нас зараз зафіксовано більше ста тисяч епізодів, і зв'язки між ними відтворюють картину подій. Ти можеш ідентифікувати винних, ти можеш говорити про патерни, ти вже точно знаєш, що це не якісь спорадичні дії, а вчинення воєнних злочинів, це метод РФ ведення війни. Мені дуже відгукнулося, і я абсолютно не здивована тим, що сама Катерина хотіла, щоб її щоденник був оприлюднений і щоби цілий світ про це знав", - сказала Матвійчук. 

Вона вважає, що війна Росії проти України має не тільки суто мілітарний, а й ціннісний вимір. "Паралельно триває інформаційна війна, війна за думки і серця людей, війна по цілому світі. Я багато їжджу, я все це бачу. Але коли лунає голос Катерини Савенко, то він розбиває всі дуже складно вибудовані аргументи Російської Федерації. Ти не можеш сказати, що те, що вона описує, неправда. Як би ти не намагався це виправдовувати, з цим просто неможливо сперечатися", - додала правозахисниця.

"Розкажи всьому світу, що відбувалося в Маріуполі"

Голова наглядової ради фонду Ріната Ахметова та Музею "Голоси Мирних" Наталія Ємченко сподівається на успішне просування і публікації щоденника Катерини Савенко за кордоном. "Ця книга - надважливий документ! Але реальний вплив вона буде мати, коли піде в інших країнах на інші аудиторії. Ми хочемо, щоб ця книга не лише зберігала пам'ять, а щоб вона вплинула, в тому числі, на правосуддя", - заявила Ємченко.

Вона нагадала, що перед своєю загибеллю Катерина Савенко просила сестру: "Знайди щоденник і розкажи всьому світу, що відбувалося в Маріуполі". Її записи зберегли, підготували до видання та опублікували окремою книгою за ініціативи та за підтримки фонду Ріната Ахметова, музею "Голоси Мирних" і промислової групи Метінвест. Музей "Голоси Мирних" на червень 2026 року зібрав понад 145 тисяч історій свідків російської збройної агресії проти України.

Міжнародні публікації про проєкт видання щоденника Катерини Савенко вийшли в британському таблоїді The Sun, а Polskie Radio опублікувало чотирисерійний подкаст польською мовою з читанням уривків професійною акторкою.