У Грузії 4 жовтня відбулися вибори в органи місцевого самоврядування. Після підрахунку голосів правляча партія "Грузинська мрія" здобула перемогу в усіх муніципалітетах.

Водночас велика частина опозиційних партій бойкотувала вибори і закликала на акцію протесту під гаслом "мирного повалення влади". Але на самій акції деякі організатори закликали людей штурмувати президентський палац, що призвело до сутичок із поліцією. Влада пригрозила арештами і вже затримала кількох лідерів протесту. Результати виборів, а також заклики опозиціонерів до сутичок можуть призвести до ще більшого розколу в лавах незгодних і деморалізації протесту, а також нової хвилі арештів.

Перемога "Грузинської мрії" з нюансами

За підсумками підрахунку 75 відсотків голосів, "Грузинська мрія" лідирує з 81 відсотком голосів, ідеться в даних ЦВК. Сама партія оголосила про свою перемогу в усіх муніципалітетах. У Тбілісі крісло мера збереглося за Кахою Каладзе. Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе, вітаючи партію і мера столиці з перемогою, висловив подяку почесному голові "Грузинської мрії" і засновнику цієї партії Бідзіні Іванішвілі.

Явка на виборах виявилася рекордно низькою. ЦВК повідомляє, що у виборах узяли участь майже півтора мільйона виборців - трохи більше ніж 40 відсотків від загальної кількості. На попередніх виборах явка становила майже 52 відсотка. У найбільш протестному місті Грузії, Тбілісі, явка, за офіційними даними, становила лише 31 відсоток. Голова Центру соціальної справедливості (SJC) Тамта Мікеладзе зазначає, що в Тбілісі понад мільйон виборців, і з даних ЦВК випливає, що за нинішнього мера проголосувало лише трохи більше ніж 20 відсотків від загальної кількості виборців.

У виборах, крім "Грузинської мрії", брали участь партії "Сильна Грузія - Лело" (6,78 відсотка), "Гахарія - за Грузію" (3,9), "Гірчі" (3,3) і "Консерватори - за Грузію" (2,8), а також низка дрібних партій, які здобули підтримку менш як одного відсотка виборців. Низька явка може пояснюватися тим, що значна частина опозиційних партій, зокрема найбільші, відмовилися від участі у виборах. Вони не визнають нинішній уряд легітимним, вважаючи парламентські вибори 2024 року фальсифікованими. Опозиція звинуватила владу у створенні нечесних умов, а також у репресіях, оскільки щонайменше шість лідерів опозиційних партій перебувають в ув'язненні. "Сильна Грузія - Лело" і "Гахарія - за Грузію" погодилися брати участь у виборах, вважаючи, що керівну партію можна перемогти тільки шляхом голосування.

При цьому повідомлень спостерігачів про масові порушення не надходило. Вибори відбулися без участі міжнародних спостерігачів ОБСЄ, тому що запрошення від грузинської влади надійшло занадто пізно. Не було і місцевих неурядових організацій, які б могли спостерігати за голосуванням. Напередодні виборів влада відмовила у в'їзді безлічі іноземних журналістів.

Проте в "Лело" після підрахунку більшої частини голосів заявили про фальсифікації, "каруселі" і залякування. У самій партії напередодні виборів кілька кандидатів відкликали свої кандидатури, звинувативши "Грузинську мрію" в тиску. Через бойкот опозиції майже в половині муніципалітетів представники правлячої партії були єдиними кандидатами.

Мирна акція переросла в штурм палацу президента

Опозиція закликала прихильників замість голосування брати участь у масштабній акції протесту. Організаторами були члени партії "Єдиний національний рух" (ЄНР), а також оперний співак Паата Бурчуладзе - лідер протестного руху "Проспект Руставелі". Він обіцяв, що 4 жовтня відбудеться "мирне повалення влади", а на вулиці вийдуть сотні тисяч людей. Деякі опозиціонери критикували такі амбітні плани, стверджуючи, що прив'язка "революції" до певної дати, а також відсутність плану дискредитують протест і деморалізують учасників.

Проте вдень на Площу Свободи і на прилеглий проспект Руставелі стали сходитися протестувальники. До вечора їхня кількість досягла кількох десятків тисяч. Лідери протесту оголосили створення національної асамблеї, яка має взяти владу у свої руки. До асамблеї увійшли Іраклій Надірадзе з ЄНР, колишній головний прокурор Грузії Муртаз Зоделава, ексзаступник глави Генштабу збройних сил Грузії полковник Лаша Берідзе, генеральний секретар партії "Стратегія Агмашенебелі" Паата Манджгаладзе і сам Бурчуладзе. Останній закликав поліцейських переходити на бік протестувальників і заарештувати найвідоміших представників "Грузинської мрії", включно з прем'єр-міністром і Бідзіною Іванішвілі.

Зоделава заявив протестувальникам, що ті мають захопити контроль над державними інститутами, і закликав увійти до палацу президента Грузії. Ці слова викликали подив у значної частини учасників акції. У той час як кілька тисяч людей рушили до палацу Орбеліані, офіційної резиденції президента Грузії, більша частина протестувальників, які прийшли на акцію, що була заявлена, як мирна, почала розходитися по домівках. Деякі з них ще якийсь час стояли біля парламенту.

Штурм палацу президента призвів до сутичок із поліцією, яка для розгону застосувала сльозогінний газ і водомети та відтіснила понад сотню активних демонстрантів. Частина протестувальників почала створювати барикади на прилеглих вулицях і підпалювати їх. Інші повернулися до парламенту, марно вимагаючи в організаторів протесту оголосити їхній план і не розуміючи, що відбувається. "Там біля президентського палацу в нас була можливість здобути першу швидку перемогу. Не вийшло? Нічого страшного. Якщо не вийшло домогтися швидкої перемоги - потрібно прийняти це психологічно. Не впадати в нігілізм, а сприймати як можливість продовжити боротьбу. Це питання психології, це психологічна битва", - заявив Муртаз Зоделава журналістам. До опівночі біля парламенту залишалося кілька сотень протестувальників.

Зурабішвілі закликала дотримуватися тактики мирних протестів

Перетворення запланованої мирної демонстрації на штурм президентського палацу викликало суперечки серед лідерів опозиції. Експрезидентка Грузії Саломе Зурабішвілі закликала дотримуватися тактики мирних протестів.

"Це глузування із захопленням президентського палацу може бути організоване тільки режимом, щоб дискредитувати 310-денний мирний протест грузинського народу", - сказала вона. Не вступати в сутички з поліцією закликали своїх прихильників також лідери партій "Лело" і "Гахарія - за Грузію". Одна із лідерок партії "Федералісти" Тамар Черголеішвілі назвала 4 жовтня "днем національного фарсу". Під час розгону акції, за даними МОЗ, постраждали шестеро протестувальників і 21 поліцейський.

Коментатори очікують маргіналізації протестного руху та жорстких репресій

Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе назвав ці події "спробою державного перевороту" і пообіцяв, що всіх учасників буде притягнуто до відповідальності.

Міністерство внутрішніх справ Грузії порушило кілька кримінальних справ за статтями про напад на співробітників поліції, організацію масових заворушень і спробу насильницької зміни конституційного ладу. У ніч на неділю силовики заарештували всіх організаторів акції - Муртаза Зоделаву, Іраклія Надірадзе, Паату Манджгаладзе, Лашу Берідзе і Паату Бурчуладзе. Їм загрожує до дев'яти років позбавлення волі. Також під час зіткнень поліцейські затримували протестувальників, але точна кількість затриманих учасників протесту поки невідома.

Спробу штурму президентського палацу в уряді назвали "спробою захоплення влади". Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе анонсував арешти учасників зіткнень. "Усі, хто брав участь у насильстві, без винятку є виконавцями злочину, пов'язаного зі спробою повалення. Відповідно, ці люди повинні очікувати сюрпризів протягом кількох днів, і багато днів для цього не буде потрібно", - пообіцяв Кобахідзе. В організації насильства він звинуватив іноземні спецслужби, а в підтримці зіткнень - офіційного представника Євросоюзу в Грузії Павла Герчинського.

У соцмережах активно обговорюють подію. Частина представників громадянського суспільства вважає, що закликати протестувальників до штурму палацу Орбеліані, а також заяви про революцію, яка має усунути "Грузинську мрію", були безвідповідальними, оскільки дискредитували мирний протест, який тривав у країні вже понад 300 днів, а також призведуть до нових розколів в опозиції. Коментатори очікують маргіналізації протестного руху і жорстких репресій з боку влади.