Центральна рада євреїв Німеччини задумувалася як перехідний, тимчасовий орган. Лише за п'ять років після Голокосту - масового винищення шести мільйонів євреїв нацистами у роки Другої світової війни, уцілілі євреї Німеччини утворили Центральну раду на базі тих рештків місцевих громад, яким пощастило вижити. Орган мав стати символом продовження єврейського життя у країні, де це життя намагалися безслідно винищити. Відродження єврейських громад розпочалося уже за кілька тижнів після капітуляції гітлерівської Німеччини. Культурна громада у Мюнхені, одна з найбільших в країні, нещодавно відзначила 75-ту річницю свого заснування.

До кінця 1945-го у Німеччині відродилася 51 громада, а на момент заснування Центральної ради в Німеччині проживало близько 15 тисяч євреїв. У першій сесії Ради у Франкфурті-на-Майні 19 липня 1950-го року брали участь і представники громад колишньої Східної Німеччини. Однак тамтешні громади, за відсутності представницьких органів, поволі занепали. На момент падіння Берлінського муру у 1989-му у НДР офіційно налічувалося лише пів тисячі євреїв з п'ятьох невеличких громад.

Урочисті заходи у Берліні за участі канцлерки ФРН Анґели Меркель (Angela Merkel), присвячені 70-річчю створення Центральної ради євреїв, відбулися у вівторок, 15 вересня. Характеризуючи роботу Ради у Німеччині, Меркель назвала її "критичним вартовим і запобіжником, компетентним захисником питань євреїв та надійним партнером для політики та суспільства".  

Читайте також: Берлін - місто, в якому євреї хочуть жити

Залишитись або емігрувати?

"Центральна рада не створювалась з думками про те, як виглядатиме єврейське життя за 50, 70 чи 100 років", - пояснює чинний голова, 66-річний лікар за фахом Йозеф Шустер (Josef Schuster), який очолює організацію вже шість років. Шустер каже, що тодішньою метою було створення "організації підтримки", а основна місія - допомога уцілілим, що зазнали переслідувань з боку нацистів у Центральній та Східній Європі, через Німеччину дістатися нової батьківщини, а також сприяти в еміграції і членам німецької громади, які бажали залишити країну після жахів війни.

Та життя розпорядилося інакше, адже дехто не бажав залишати місця, де століттями жили пращури. Інші навіть вирішили повернутися додому з країн, де знайшли притулок у часи війни. До речі, такою є історія і самого Шустера. Його батько та дідусь пережили жахіття концентраційних таборів Дахау та Бухенвальд та емігрували до тодішньої підмандатної британської Палестини. Шустер народився 1954-го року у Хайфі, вже у незалежному Ізраїлі. Коли йому виповнилося три роки, родина повернулася до свого сімейного будинку у баварській Франконії, на півдні ФРН.

Читайте також: Надгробники як будматеріал, або Як радянська влада знищувала єврейські поховання у Львові

Свідомий вибір

"Тривалий час, зокрема і у єврейських колах, було дуже непросто встати і заявити про те, що ти свідомо обрав життя у Німеччині", - пригадує Шустер і додає, що атмосфера змінилася десь у 1970-х, коли організацію очолював Вернер Нахманн (Werner Nachmann): "Він першим відкрито заявив, що єврейське життя існує у Німеччині".

За це його критикували, навіть в Ізраїлі. Адже мало хто міг собі уявити продовження цього життя там, де планомірно намагалися його вирвати із коренем. Згодом, у 1990-х, інший голова Центральної ради Ігнатц Бубіс (Ignatz Bubis) пішов навіть на крок далі і заявив, що є "громадянином Німеччини юдейського віросповідання".

Сьогодні Центральна рада - загальновизнаний авторитетний орган, що представляє інтереси 105 єврейських громад у Німеччині і підтримує тісні контакти на міжнародному рівні. Членство тут мають 100 тисяч осіб. Це - приблизно половина всього єврейського населення у ФРН на сьогодні.

Буденне життя під захистом поліції

Попри це, побутовий антисемітизм досі залишається викликом єврейському життю у демократичній Німеччині. Навіть центральний офіс Ради у центрі Берліна, укріплену будівлю, день і ніч охороняє поліція. Така ж картина і в інших містах Німеччини. І не дарма: образливі графіті та погрози стали частиною буденного життя. Стаються і насильницькі напади. За оцінками владних органів, найчастіше ця агресія походить від правих екстремістів. Однак і проблема антисемітизму серед мусульманських мігрантів, які оселилися у Німеччині останніми роками, постійно зростає.

Останній гучний випадок стався у жовтні 2019-го, коли ультраправий екстреміст спробував вчинити збройний напад на синагогу у місті Галле, на сході Німеччини. Не змігши потрапити усередину, він вбив випадкову перехожу та працівника сусідньої закусочної. "Я не маю відчуття, що кількість осіб із антисемітськими поглядами зросла за останні 10, 20, 30 років", - каже Шустер, але додає, що "тепер люди знову відкритіше готові озвучувати такі думки публічно". Відповідальність за це він покладає головно на риторику правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН).

Тривалий час кількість членів Центральної ради в країні із 80-мільйонним населенням не перевищувала і 30 тисяч. Ситуація змінилася після падіння "залізної завіси", коли до Німеччини потягнулася еміграція з країн колишнього СРСР. Центральна рада всіляко закликала членів громад допомагати новоприбулим із інтеграцією. Під час відвідин будь-якого свята чи події можна побачити те, наскільки ця громада строката і неоднорідна, а все ж це єдина громада.

Читайте також: Носити кіпу чи ні - наскільки безпечно бути євреєм у Німеччині

Голос, до якого дослухаються

Федеральний президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) з нагоди 70-річного ювілею Ради назвав її "значущим голосом, до якого дослухаються". Він також привітав і те, що єврейське життя за ці 70 років повернулося до Німеччини "в усьому його розмаїтті", але вказав і на загрози.

Для Шустера ж найважливішим є те, що йдеться про громаду, яка знову може впевнено вести свій спосіб життя. Сьогодні Центральна рада працює над подальшими проєктами, як-то повернення рабинів-капеланів до Бундесвера або ж сприяння будівництву нової єврейської Академії, яка постане у Франкфурті-на-Майні. 

2021-го року єврейська громада Німеччини святкуватиме і серйозніший ювілей - 1700 років єврейського життя на німецькій землі.