Політику зближення з Росією, яку просували соціал-демократи в минулому, необхідно переглянути та вибудовувати європейську безпеку на основі ізоляції Росії, заявив голова комітету Бундестагу Міхаель Рот (Michael Roth).
Голова комітету Бундестагу з міжнародних справ Міхаель Рот (Michael Roth)Фото: European Union, 2021
Реклама
Депутат Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), що входить до правлячої коаліції, та голова парламентського комітету з міжнародних справ Міхаель Рот (Michael Roth) закликав створювати нову архітектуру європейської безпеки, спираючись на військове стримування, політичну та економічну ізоляції Росії. Про це Рот написав у колонці для видання Welt am Sonntag у суботу, 9 липня.
"Стосовно Росії нам потрібно більше реалізму, а не наївних спроб видавати бажане за дійсне", - пише Рот. На його думку, безпека у Європі може існувати "лише проти Росії, а не разом з нею". "В майбутньому не може бути особливого шляху Німеччини з Росією за рахунок наших партнерів з Центральної та Східної Європи", - написав Рот та закликав переглянути німецьку політику стосовно Росії.
Політик також підкреслив "грубі помилки", яких його партія припустилася в минулому. За його словами, СДПН "по праву пишається політикою 1970-х років Віллі Брандта". Мова про принцип "зміни через зближення", який був лейтмотивом політики СДПН та який спрямовувався на розрядку напруги у відносинах з СРСР.
"Попри усі його історичні здобутки, ми не маємо прикриватися Віллі Брандтом у світлі корінних змін у світі", - пише Рот. Водночас за його словами, для переосмислення цієї політики "у жодному разі не можна відмовлятися від традиційних соціал-демократичних ліній". "Прихильність Брандта миру та розрядці була такою успішною ще й тому, бо її підтримала військова міць під знаком ядерного стримування", - нагадує він.
Німецькі політики - про переосмислення підходу до Росії
У березні співголова СДПН Ларс Клінґбайль (Lars Klingbeil) також назвав помилковим підхід "зміни через торгівлю", який, за його словами, був основним принципом стосовно СРСР в епоху канцлера Брандта. "Однак така концепція виявилась неспроможною", - констатував Клінґбайль. "Озираючись назад, ми, звісно, маємо спитати себе, чи маємо ми інакше оцінити російське вторгнення до Грузії 2008 року, анексію Криму 2014 року чи замовні вбивства у Лондоні та Берліні. Чи не помилились ми у знаменнях часу?" - задавався він питанням після початку війни.
Реклама
Клінґбайль також нагадав, що "зближення та співпраця передбачають наявність власної сили". "У часи Віллі Брандта оборонний бюджет складав понад три відсотки від нашої економічної потужності", - підкреслив він.
"Ми маємо визнати, що нинішня політика російського керівництва є реальною загрозою безпеці у Європі. Це сумна відправна точка для випрацювання політики стосовно Росії, яка має починатися з тверезого погляду на реальність в дусі Еґона Бара (Egon Bahr), але яка на цьому не зупиниться", - заявив, своєю чергою, канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz).
При цьому він закликав не ототожнювати Путіна з Росією: "Не російський народ ухвалив рокове рішення про вторгнення в Україну. Ця війна - війна Путіна". Робити таке розрізнення вкрай важливо, "аби не поставити під загрозу примирення між німцями та росіянами після Другої світової війни", сказав Шольц.
Німецькі канцлери: від Аденауера до Меркель
У Німеччині з 1949 року було сім федеральних канцлерів та одна канцлерка. Хто ці сім попередників Анґели Меркель? Огляд про канцлерів та їхню діяльність.
Фото: picture-alliance/dpa
Конрад Аденауер (ХДС), 1949 - 1963
Конрад Аденауер був першим німецьким федеральним канцлером. За часів його керівництва ще молода Федеративна Республіка стала суверенною державою, у зовнішній політиці він був чіткої прозахідної орієнтації. Урядовий стиль Аденауера вважали авторитарним. За походженням він був з Рейнського регіону і тому добився того, щоб Бонн став столицею.
Фото: picture alliance/Kurt Rohwedder
Людвіґ Ергард (ХДС), 1963 - 1966
У 1963 році ХДС змусила вже 87-річного Аденауера до відставки та зробила його наступником Людвіґа Ергарда. Ергард зажив популярності як міністр економіки, пропагуючи соціальну ринкову економіку, і став "батьком" західнонімецького економічного дива. Його лише зрідка можна було бачити без сигари. Щодня він викурював близько 15 штук. 1966 року Ергард пішов у відставку з канцлерської посади.
Фото: picture-alliance/dpa
Курт Ґеорґ Кізинґер (ХДС), 1966 - 1969
Курт Ґеорґ Кізинґер сформував першу велику коаліцію Німеччини із ХДС та СДПН, якій вдалося надати поштовх кволій економіці. Ухвалення законів про надзвичайний стан, які надавали владі у випадку кризи надзвичайних повноважень, змусило молодь вийти на акції протесту. Так народився студентський рух. Кізінґер був суперечливою постаттю через його націонал-соціалістичне минуле.
Фото: picture-alliance/dpa
Віллі Брандт (СДПН), 1969 - 1974
Суспільні перетворення принесли зміни у політиці: Віллі Брандт став першим соціал-демократом на посаді канцлера ФРН. Ставши на коліна перед меморіалом у колишньому варшавському гетто і попросивши вибачення за жорстокості нацизму, він зробив великий жест примирення. Йому вдалося зняти напругу в відносинах між країнами західної та східної Європи, за що він здобув 1971 року Нобелівську премію миру.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Шмідт (СДПН), 1974 - 1982
Гельмут Шмідт обійняв посаду канцлера після відставки однопартійця Віллі Брандта. Його правління супроводжували нафтова криза, інфляція та економічний застій. Шмідт був тверезим та ефективним керівником. Терору лівих екстремістів з так званої Фракції Червоної Армії (RAF) не дозволив диктувати – відмовився виконати вимоги терористів. Шмідта скинули шляхом вотуму недовіри.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Коль (ХДС), 1982 - 1998
Його правління тривало рекордно довго - 16 років. Гельмута Коля якийсь час вважали майстром політичної "відсидки" - обережний, не схильний до помилок, але і без особливої снаги до реформ. Однак саме на ньому лежить історична заслуга - возз'єднання Німеччини та структурна відбудова колишньої НДР. Коль був не лише "канцлером німецької єдності", а й великим поборником об'єднаної Європи.
Фото: picture-alliance/augenklick/J. Fromme
Ґергард Шредер (СДПН), 1998 - 2005
Після чотирьох періодів правління Коля прийшли мінливі настрої. Ґергард Шредер став канцлером першого "червоно-зеленого" уряду. За часів його канцлерства Бундесвер уперше взяв участь у військових операціях НАТО, зокрема в Афганістані. Розпочата ним перебудова системи соцзабезпечення призвела до напруженості усередині партії, багато людей вийшли на вулиці, протестуючи проти скорочення соцвиплат.
Фото: picture-alliance/dpa
Анґела Меркель (ХДС), з 2005-го
Анґела Меркель стала у 2005 році першою канцлеркою. Одним з її найбільших випробувань є нинішня фінансова та економічна криза. Меркель уособлює прагматичний стиль керування. Так, після аварії реактора на Фукусімі вона взяла курс на відмову від атомної енергетики, хоча перед цим була проти. Невід'ємною частиною образу канцлерки є її піджаки усіх можливих кольорів і відтінків.
