Це було демонстрацією сили - набравши майже три чверті голосів виборців (74,4 відсотка) під час другого туру президентських виборів у Хорватії, чинного главу держави Зорана Мілановича було переобрано на новий термін. Його конкурент Драган Пріморац, який був кандидатом від правлячої партії Хорватська демократична співдружність (HDZ), набрав, всупереч очікуванням, лише близько 25 відсотків голосів.

Нищівна перемога Мілановича сприймається в Хорватії не стільки як поразка Прімораца, якого навіть під час виборчої кампанії вважали слабким кандидатом, а насамперед як ляпас впливовому прем'єру країни та голові партії HDZ Андрею Пленковичу. Цю думку озвучив у своїй промові після оголошення результатів виборів і сам Міланович. Виступаючи перед своїми радісними виборцями в Загребі, він сказав: "Ніхто не отримував 70 і більше відсотків голосів виборців. Це плебісцитарне послання хорватського народу всім, хто повинен його почути, - і я просив би, щоб воно було почуте". Під "усіма" явно мався на увазі уряд Пленковича і він сам.

Хто в Хорватії насправді в опозиції?

Під час своєї передвиборчої кампанії колишній глава партії соціал-демократів Міланович подавав себе як єдиного справжнього опонента хорватського прем'єр-міністра. Тоді як свого фактичного суперника на президентських виборах - Драгана Прімораца - він ігнорував або виставляв маріонеткою впливового прем'єра. Самого Пленковича та його політику Міланович критикував невпинно, називаючи хибною й авторитарною, дати відсіч якій може тільки Мілановіч - у ролі глави держави. Так, він неодноразово звинувачував прем'єра Пленковича в корупції і кумівстві та покладав на нього провину за погане економічне становище Хорватії, через яке десятки тисяч хорватів щорічно залишають країну в пошуках кращих умов життя в інших державах ЄС.

Пленкович керує урядом з 2016 року і за цей час уже змінив 30 міністрів - здебільшого через доведені звинувачення в корупції. Дедалі більшу роль у цьому відіграє заснована 2021 року прокуратура ЄС (EPPO), яка проводить власні розслідування та обґрунтовані їхніми результатами затримання.

Що вирішує в Хорватії президент?

Чи справді щось зміниться в Хорватії після перемоги Мілановича на виборах - велике питання. З одного боку, Пленкович сам лише на виборах у квітні 2024 року втретє став главою уряду, а його партія - головною політичною силою. Незважаючи на всі корупційні скандали, правляча коаліція і парламентська більшість HDZ залишаються стабільними.

З іншого боку, президент у Хорватії майже нічого не вирішує у внутрішній політиці. У нього є певні повноваження в тому, що стосується діяльності спецслужб, і право голосу при призначенні дипломатичних представників країни. Головну роль президент відіграє тільки в питаннях оборони, оскільки він є верховним головнокомандувачем збройних сил. Як президент, обраний прямим голосуванням, Міланович посідає помітну позицію в суспільстві і часто цим користується. Він висловлюється - часто з використанням грубих виразів - і позиціонує себе як невтомний критик уряду, який називає речі своїми іменами. У такий спосіб Міланович намагається позиціонувати себе як фактичну опозицію в країні - принаймні на словах.

Чи зміниться зовнішня політика Хорватії?

Більше впливу має президент Хорватії у зовнішній політиці, особливо якщо йдеться про безпекові питання. Неодноразово під час передвиборчої боротьби Міланович повторював, що Пленкович надто дослухається до того, що йому говорить Брюссель, що він нібито постійно погоджується з усім і не враховує інтереси країни. При цьому хорватський глава держави жодного разу не сказав, які саме інтереси Хорватії потрібно захищати.

Андрій Пленкович вважається переконаним європейцем і прихильником НАТО. Він кілька років був депутатом Європарламенту до того, як 2016 року повернувся в Хорватію і обійняв посаду голови правоцентристської партії HDZ. При цьому сам Міланович, незважаючи на гучну риторику щодо суверенітету Хорватії, зовсім не є противником Євросоюзу. Щоразу президент підкреслює, що Хорватія стала членом ЄС 2013 року, коли саме він був главою уряду. Членство Хорватії в НАТО з 2009 року він теж ніколи не ставив під сумнів. "Ми належимо до західної цивілізації", - говорив він, а отже, і до двох західних союзів: ЄС і НАТО.

Але при всьому цьому, за висловом Мілановича, необхідно пам'ятати про інтереси Хорватії. "Ми повинні думати про себе, наша політика має бути більш самостійною", - сказав нещодавно президент під час передвиборчого заходу. Брюссель він розглядає як джерело отримання грошей. Субсидії ЄС - це "наші гроші", і Хорватія заслуговує на них. При цьому держава, яка лише нещодавно стала членом ЄС, є найбільшим одержувачем коштів ЄС: 2023 року брюссельські платежі Загребу становили 2,35 мільярда євро, це 3,1 відсотка ВВП Хорватії, що більше, ніж у будь-якій іншій країні ЄС.

Читайте також: Хорватія головуватиме в ЄС під гаслом "Сильна Європа в непростому світі"

У чому відрізняються погляди президента і прем'єра Хорватії?

У тому, що стосується війни РФ проти України, Міланович охоче використовує слова про суверенітет. "Війна Росії (проти України. - Ред.) - це не наша війна. Той, хто цього не розуміє, матиме в моїй особі противника", - говорив він під час передвиборчої боротьби. При цьому він також заявляв, що "Росія, така, яка вона є зараз, не може бути нашим партнером". А якщо Володимир Путін приїде в Хорватію, він дасть його заарештувати - і що хорватські солдати не повинні брати участь у цій війні, зокрема й у рамках місії НАТО.

Тому Міланович у жовтні 2024 року відмовився давати згоду на участь хорватських офіцерів у програмі "Підтримка НАТО в галузі безпеки та навчання для України" (NSATU). Він вважає, що така місія суперечитиме національним інтересам і втягне Хорватію у війну РФ проти України. Водночас Міланович підкреслює, що погодився на всі інші численні пропозиції щодо участі Хорватії в рамках місій ООН, НАТО та ЄС. Крім того, Загреб і далі надаватиме Україні гуманітарну допомогу, оскільки ця країна однозначно є жертвою російської агресії. Пленкович, навпаки, готовий погодитися на участь Хорватії в програмі НАТО щодо України разом з іншими партнерами. Він неодноразово закликав президента зробити це, але поки безуспішно.

Менше розбіжностей між президентом і прем'єром існує в тому, що стосується відносин із сусідніми країнами. У випадку з Боснією і Герцеговиною, де хорвати, боснійці та серби є трьома основними етнічними групами, і Мілановіч, і Пленкович намагаються просувати хорватські інтереси, використовуючи іноді при цьому націоналістичну риторику.

Щодо Сербії, навпаки, обидва вважають за краще тримати дистанцію, знаючи, що країна є важливим торговельним партнером Хорватії. Передумовою для тісної політичної співпраці на регіональному рівні є вибір Сербії, яка має вирішити, в якому напрямку їй рухатися - у бік Росії чи ЄС. "Тільки після цього можна серйозно говорити один з одним", - заявив Міланович.