Передмістя Мюнхена. У центрі міста у розпалі "Октоберфест". Ми зустрічаємося з Василем у тихому парку з видом на місто. Він каже, що ще не був тут, хоч і живе неподалік. У Німеччині Василь майже місяць. Він один із перших російських дезертирів, кому вдалося легально дістатися сюди.

Василь - не справжнє його ім'я. Молодий чоловік каже, що почувається тут у безпеці, але боїться за родичів, які залишилися в Росії. За дезертирство Василю на батьківщині загрожує до 15 років ув'язнення. Там його оголошено у розшук.

Василь: "Я - українець, я не збираюся воювати проти свого народу"

Василь - артилерист. Він відучився у військовій академії, відслужив кілька років за контрактом. Молодий чоловік розчарувався в російській армії ще давно і намагався звільнитися зі збройних сил РФ - але безуспішно. Коли Росія напала на Україну, йому надійшов наказ їхати на фронт.

"Мене викликали і кажуть: готуйся, там уже люди закінчуються", - згадує Василь. Але він навідріз відмовився їхати на війну: "Я українець за національністю, - сказав він своєму начальнику. - У мене батько українець, я не збираюся проти свого ж народу воювати".

Читайте також: У Європарламенті просять ЄС надавати притулок ухилянтам з РФ

Попри вмовляння й погрози, на фронт Василь не поїхав. Але і звільняти з частини його не стали. Як розповідає й Василь, і інші дезертири, з якими поспілкувалася DW, звільнитися з армії і до 21 вересня 2022 року було непросто. А після оголошення Володимиром Путіним мобілізації це стало неможливо. Покарання за самовільне залишення частини та дезертирство збільшилося до 10 і 15 років ув'язнення відповідно.

"Я розумів, що виходу немає, - каже Василь. - Мені зателефонували з частини і сказали: або ти зобов'язаний їхати на війну, або ми порушуємо проти тебе кримінальну справу, і ти сідаєш у в'язницю, звідки потім все одно поїдеш на війну". Тому Василь вирішив тікати з Росії.

Віктор: "На той момент відмовитися було просто неможливо"

Згідно з підрахунками організації "Ідіть лісом", яка допомагає росіянам уникнути призову на війну, Росію після оголошення мобілізації покинули понад 500 дезертирів. І це тільки ті, хто звернувся до правозахисників. Реальні цифри можуть бути в рази більшими.

У більшості з них немає закордонного паспорта. Вони тікають у такі країни, як Казахстан чи Вірменія. Серед них і офіцер-зв'язківець Віктор. Він теж попросив змінити його ім'я. На відміну від Василя, він брав участь у воєнних діях Росії проти України.

По відеозв'язку з Астани Віктор розповідає, що теж намагався звільнитися з армії. Але його попросили з'їздити в одне останнє відрядження, на навчання в анексований Крим у лютому 2022 року. А 24 лютого його частина брала участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну.

"Нас підняли о 5 ранку, вишикували в колони, сказали - їдемо. Куди їдемо, не сказали, просто вишикували в колони, і ти їдеш, і зробити з цим нічого не можеш, - згадує Віктор. - На той момент відмовитися, сказати, що складаю зброю і не буду в цьому брати участь, було просто неможливо. Побіжиш уперед - застрелять українці, побіжиш назад - спіймають свої".

Віктор був військовим зв'язківцем, займався комунікаціями. Він пробув на території України до літа 2022 року. "Я бачив розстріляних полонених і чув накази, які віддавав командир частини на розстріл", - каже він, але запевняє, що "такого, як у Бучі", у них не було. Уперше про масові вбивства мирних жителів в Україні Віктор дізнався наприкінці квітня - на початку травня, коли вдалося зайти в інтернет. "Тоді я багато чого переосмислив", - каже він.

Євген: "Я готовий постати перед судом. У мене стріляли, і я стріляв"

Офіцера формування спеціального призначення Євгена теж відправили на навчання на кордон з Україною в лютому 2022-го. Він із бідної сім'ї, батьки - листоноші, а армія була для молодої людини хорошим соціальним ліфтом.

"Ми сподівалися і вірили, що війни не буде, - згадує молодий чоловік свої думки у лютому 2022 року. - Путін - убивця і злодій, але він не фанатик, який може почати війну. Йому це буде невигідно... але виявилося не так".

24 лютого вони перетнули кордон з Україною. Їхня колона дійшла до Броварів під Києвом. "У нас усе було сумно. 30 березня загинула майже ціла рота", - розповідає він про бойові дії. "Коли були під Києвом, полонених не брали, тому що не було можливості довезти їх до Росії, з ними розправлялися". Але тут же додає: "Ну, але ж українці теж убивали полонених".

При цьому Євген запевняє, що сам у розправах участі не брав. "Я готовий постати перед судом. Я цього не боюся. Хоч на поліграф мене посадіть, у мене совість чиста. Так, воював, так, стріляв. У мене стріляли, я стріляв, але я жити теж хочу".

Дезертири бояться, що Казахстан видасть їх Росії

Після проваленого наступу під Києвом Євгена перекинули на Донбас. Щоб вибратися звідти, він прострелив собі ногу. "Ми поблизу українських позицій один одного покалічили і сказали, що українці нас обстріляли. Нам повірили і відправили в Росію у госпіталь", - розповідає Євген.

А Віктора в середині серпня 2022 року відправили у відпустку. У частині він спробував звільнитися. Пройшов атестаційну комісію, але не встиг до оголошення мобілізації. "Мені сказали: їдеш назад у будь-якому разі, - розповідає Віктор. - У мене не було морального права їхати туди, коли зараз у мене був вибір покинути країну".

Обидва офіцери втекли до Казахстану. Але там їм залишатися небезпечно. У Росії на них заведено кримінальні справи, їм не можна влаштуватися на офіційну роботу, навіть сім-карти і банківські картки вони оформляють на чужі прізвища. Вони бояться, що Казахстан видасть їх Росії, як у грудні 2022 року видав майора Федеральної служби охорони РФ Михайла Жиліна, що утік від мобілізації.

Захід не поспішає приймати у себе дезертирів з РФ

"Я бачу три шляхи для себе: Франція, Німеччина і США. Тому що вони видають тимчасові проїзні документи. Адже ні в кого з нас немає закордонного паспорта", - міркує Віктор. До посольств цих та інших західних країн він звертався неодноразово. Але безрезультатно.

Читайте також: Російські дезертири можуть отримати статус біженців у Франції

У травні 2022 року МВС Німеччини заявило, що дезертирам з армії РФ, які зможуть довести факт дезертирства, має бути надано притулок, оскільки вважається, що це політичний акт проти війни.

Подати заяву на притулок можна тільки на території Німеччини. Але як туди потрапити? Без закордонного паспорта та візи для дезертирів це майже нереально, розповідає виконавчий директор німецької правозахисної організації Connection e.V. Руді Фрідріх (Rudi Friedrich).

Разом з іншими неурядовими організаціями вони закликають Європарламент і країн-членів ЄС захистити тих, хто відмовляється воювати за Путіна. Наприклад, видати їм гуманітарні візи.

"Ми повинні підтримати цих людей. Вони пішли на найвищий персональний ризик, щоб не воювати і не брати участь у злочинах цієї війни. І їм, безумовно, потрібен захист", - вважає Руді Фрідріх.

Читайте також: Депутат Бундестагу: ФРН - не місце для росіян-ухилянтів від призову

Спосіб виїхати в Європу для дезертирів є

Василь став одним із перших дезертирів, якому вдалося виїхати з Казахстану до Європи - навіть без закордонного паспорта. Молодий чоловік зміг знайти роботу в IT-компанії в Німеччині. Ще перебуваючи на службі в армії, він підробляв програмістом. Німецьке посольство видало йому тимчасовий паспорт іноземця, куди йому й поставили робочу візу.

Читайте також: Українці в Німеччині проти надання притулку російським дезертирам

Знайти компанію, яка візьме на роботу дезертира без паспорта, виявилося непросто, зізнається Василь, але куди складніше було виїхати з Казахстану, перебуваючи в міжнародному розшуку.

"Першого разу мене зняли з рейсу. Заборонили виїжджати, сказали: "Ви є в базі (інформаційна система "Беркут". - Ред.), ми вас не випустимо". Василь розповідає, як його п'ятирічна донька підбігала до всіх прикордонників і просила "випустити тата". За добу чоловікові та його адвокату Ернару Кошанову вдалося домогтися того, щоб їх випустили.

"Виявилося, що є певні умови, за яких мене можуть випустити", - зазначає Василь. Подробиць він не розкриває, але запевняє: вихід є.

"Ми проходимо в прикордонну зону, і в мене неймовірне щастя, що все позаду... І в Казахстані поліція шукала, і в Росії до родичів приходили. Усе це пережили, і треба було тільки сісти в літак", - згадує Василь.

Зараз він уже облаштовується в Німеччині та захоплено розповідає про свою нову роботу. Тепер Василь розробляє ігри. Він вдячний Німеччині за видачу візи і Казахстану - за те, що його зрештою випустили. А свою історію дезертирства він, попри ризики для сім'ї, вирішив надати розголосу для того, щоб і в інших був шанс втекти з цієї кровопролитної війни.

"Я кажу всім дезертирам, усім, хто на фронті і думає, що це неможливо: можливо все. Можна не воювати, не наступати своїй совісті на горло, відмовитися брати участь у цих злочинах".