Олаф Шольц (Olaf Scholz) у якості кандидата в канцлери ФРН від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) знову готовий поборотися за цю посаду, незважаючи на розпад урядової коаліції, до якої також входили Зелені й вільні демократи, та його особистий низький рейтинг. Партія затвердила його кандидатуру на з'їзді, що проходить в суботу, 11 січня, в Берліні.

Якщо СДПН програє 23 лютого дострокові парламентські вибори, а посада канцлера перейде до партійного блоку ХДС/ХСС, як зараз прогнозують соціологічні опитування, то період правління Шольца буде коротшим, ніж у будь-якого соціал-демократичного канцлера до нього.

"Світлофорна коаліція", названа за кольорами трьох партій, що до неї входили, з самого початку була сповнена політичних розбіжностей. Через постійні публічні суперечки вона стала найнепопулярнішим німецьким урядом і врешті-решт розпалася. Після цього парламент висловив недовіру уряду Шольца, а президент розпустив Бундестаг і призначив дострокові вибори.

Лідер молодіжної організації, адвокат, міністр

Втрата довіри, як і той факт, що його особистий рейтинг став нижчим, ніж у будь-якого іншого канцлера до нього, схоже, не вплинули на віру Шольца в перемогу на виборах. Він настільки ж непохитний, як і під час виборчої кампанії 2021 року. Того року, як і зараз, рейтинг СДПН був невисоким, тому над стійким оптимізмом Шольца багато хто посміювався. Але консерватори з ХДС/ХСС робили одну помилку за іншою, і зрештою соціал-демократи обійшли їх на фінішній прямій, отримавши 25,7 відсотка голосів. На даний момент соціологічні опитування пророкують СДПН лише 15 відсотків.

Посада канцлера стала для Шольца вінцем його багаторічної політичної кар'єри. Вона розпочалася у молодіжній організації СДПН, у якій він на посаді заступника голови відчайдушно критикував капіталізм із радикальних соціалістичних позицій. До партії він вступив у 1975 році ще школярем, а депутатом Бундестагу вперше став через багато років - у 1998. У цьому проміжку Шольц займався адвокатською практикою - був фахівцем із трудових суперечок, і мав у Гамбурзі свою контору. Тоді він багато дізнався про те, як функціонує економіка та самостійне підприємництво. 

Свій політичний досвід Шольц набув на посаді гамбурзького сенатора внутрішніх справ, тоді на посаді міністра праці у першій "великій коаліції" канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel), а потім провів роки в кріслі прем'єр-міністра Гамбурга, який має статус однієї з 16 федеральних земель Німеччини. "Той, хто замовляє у мене лідерство, його й отримає", - під таким гаслом він виграв вибори в Гамбурзі у 2011 році. В 2018-му Шольц повернувся до Берліна, ставши віцеканцлером і міністром фінансів в уряді Меркель.

Відбиток на характер Шольца наклали роки, впродовж яких він обіймав посаду генерального секретаря СДПН з 2002 по 2004-й. Канцлером тоді був Ґергард Шредер (Gerhard Schröder). Саме тоді гамбурзький тижневик Die Zeit охрестив Шольца "Шольцоматом" - бо генсек СДПН постійно повторював ті самі технократичні словесні обороти, як заведений бездушний автомат із продажу політичних установок. Це прізвисько закріпилося за Шольцом і справді багато говорить про нього самого.

Згодом йому так і не вдалося остаточно позбавитися іміджу нудного, позбавленого гумору бюрократа. Себе ж він бачив діловим прагматиком без зіркових амбіцій - людиною, яка не вимовляє довгих промов, а говорить лише стільки, скільки дійсно необхідно, політиком, який діє ефективно, але без зайвого шуму.

Олаф Шольц - стійкий оптиміст і мовчазний канцлер

"Не казати зайвого" - цьому принципу Шольц залишився вірним і на посаді канцлера. При цьому він упустив з уваги, що робота на цій посаді передбачає набагато більше роз'яснень. Глава уряду, який зберігає мовчання і в ситуації гострих криз, і який рідко знаходить правильні слова, - втрачає симпатії людей. Але як би громадськість і власна партія не закликали змінити стиль, говорити більше, зрозуміліше та емоційніше, Шольц, як правило, залишався таким, яким є. 

У політичній біографії Шольца було чимало важких і критичних ситуацій. Але на посаді канцлера йому довелося протягом трьох років паралельно вирішувати так багато проблем, як, мабуть, жодному голові німецького уряду до нього. Всього через три місяці після вступу Шольца на посаду Росія напала на Україну.

З того часу постає питання про те, як надавати Україні військову допомогу без того, щоб Німеччина виявилася втягнутою у війну. Шольц щоразу відповідав на це запитання так, що йому дорікали в зволіканні. Сам же він називає такий підхід обачним. Наслідком війни Росії проти України стали енергетична криза, інфляція, спад економіки. До цього додалися суперечки в Європейському Союзі щодо проблеми біженців і небачені досі успіхи правих екстремістів на виборах. Все це стало непереборним викликом для уряду Шольца.

Низький рейтинг Шольца після розпаду коаліції спонукав деяких членів СДПН вголос розмірковувати про те, чи не краще піти на вибори 2025 року з кандидатом у канцлери в особі міністра оборони Бориса Пісторіуса (Boris Pistorius), який після свого призначення був найпопулярнішим у країні політиком. Але в середині листопада Пісторіус заявив, що не балотуватиметься та підтримав кандидатуру Шольца. 

У вересні 2024 року кореспондент берлінського видання Tagesspiegel запитав Шольца, що би він хотів прочитати в підручниках історії про своє канцлерство. У типовій для нього лаконічній та сухуватій манері 66-річний соціал-демократ відповів: "Я вважаю, слід остерігатися тих політиків, які розмірковують про це до або під час перебування на посаді".