Масштаб насильства режиму проти протестувальників в Ірані глибоко шокував жителів країни. Наприкінці грудня минулого року в різних куточках Ірану спалахнули масові протести. Приводом стало загострення економічної кризи. Режим в Тегерані відреагував тимчасовим блокуванням інтернету та зробив ставку на насильство, аби придушити протести.

За офіційними даними, під час протестів в Ірані було вбито 3117 людей, серед них буцімто багато представників сил безпеки. Натомість правозахисні організації називають набагато вищі цифри. За даними базованої в США правозахисної організації HRANA, на даний момент її співробітникам вдалося підтвердити 6126 випадків смерті, серед них 86 дітей та 5777 протестувальників. Іще 17091 випадків в організації перевіряють.

Загалом протести охопили мільйони переважно молодих людей, які мріють про краще життя в країні. Адже Іран не лише перебуває в глибокій економічній кризі з високим рівнем безробіття, проблеми людей посилюють природні катаклізми, такі як посухи. Через пов'язаний з ними дефіцит води багато людей вимушені залишати свої домівки і шукати кращих умов в інших частинах країни.

За даними дослідницького центру іранського парламенту, протягом останніх 30 років щонайменше 30 мільйонів людей змінили своє місце проживання всередині країни. А це понад третина населення Ірану.

Перси-шиїти

Іран - багатонаціональна держава з численними народами, яких об'єднує довга спільна історія. Після завоювання арабами у сьомому столітті на території сучасного Ірану було запроваджено іслам. Тим не менш, населення, більшість якого становили перси, зберегло свою мову, яка досі становить основу іранської ідентичності.

У 16-му століття шах Ісмаїл Перший, засновник династії Сефевідів, проголосив імамію - один із основних напрямків шиїтського ісламу - державною релігією. Такими чином Іран свідомо відмежувався від тодішньої Османської імперії, де переважав сунітський іслам і проти якої Іран захистив свою територіальну цілісність.

Протягом століть перси були основною силою в регіоні. У 1935 році шах Реза Пахлаві офіційно перейменував державу в Іран, аби просувати більш сучасну національну ідентичність країни з її багатьма народами.

 До сьогодні суніти у домінованому шиїтами Ірані становлять релігійну меншість, близько 5-10 відсотків населення. Вони проживають передусім у прикордонних регіонах,  населених курдами, белуджами та туркменами.

Внутрішні конфлікти в Ірані

Меншини в Ірані, особливо у прикордонних регіонах, десятиліттями скаржаться на систематичну дискримінацію з боку держави. Основу політичної системи країни становлять прихильники Ісламської республіки, чия національна приналежність при цьому не відіграє ролі.

Духовним лідером і де-факто правителем Ірану є аятола Алі Хаменеї, азербайджанець. Чинний президент Масуд Пезешкіан - наполовину курд, наполовину азербайджанець. А Алі Шамхані, радник аятоли, походить із родини з арабським корінням.

У державних ЗМІ Ірану останнім часом знову активно поширюються повідомлення про дії сепаратистів, які начебто хочуть хаосу та громадянської війни в країні. Протести, що за останні роки неодноразово поширювалися країною, демонструють, що дедалі більша частина суспільств невдоволена нинішнім режимом. Водночас поки немає чітко визначеної політичної альтернативи, яка могла б заручитися широкою підтримкою всіх невдоволених прошарків населення Ірану.

Курдські території

Від дев'яти до 12 мільйонів іранських курдів становлять велику меншину, більшість із представників якої є мусульманами-сунітами. Вони є частиною народу курдів, що проживає у чотирьох сусідніх країнах - Ірані, Іраку, Туреччині та Сирії. З моменту розпаду Османської імперії багато курдів мріють про створення незалежного Курдистану, втім, спільного політичного бачення в них немає.

Мехабадська республіка, або Республіка Курдистан, створена в Ірані в 1946 році за підтримки СРСР, проіснувала лише 11 місяців. Тим не менш, цей приклад і досі підігріває прагнення курдів до незалежності. Досі всі повстання курдів і Ірані було придушено. Приміром, шах Мохаммед Реза Пахлаві 1967 року було жорстко придушив повстання Демократичної партії Курдистану Ірану, що мала ліве спрямування.

Під час революції 1979 року багато курдів взяло участь у протестах проти шаха. Після повалення монархії новий режим Ісламської республіки відмовив курдам у будь-якій автономії. Повстання навесні 1979 року, одразу ж після революції, було брутально придушене.

Останні протести проти режиму особливо швидко поширилися населеними курдами регіонами, так само як і загальнонаціональні протести після смерті 22-річної Махси Джини Аміні в поліцейському відділку 2022 року. Тоді дівчину затримали в Тегерані за начебто порушення обов'язкового покриття голови жінками.

Для придушення протестів у курдських регіонах влада Ірану тісно співпрацює з сусідніми країнами, передусім Туреччиною, офіційно посилаючись на національну безпеку.

Азербайджанці

Дві іранські провінції на північному заході країни мають назву Східний та Західний Азербайджан. Нинішня держава Азербайджан із населенням близько 10,2 мільйона людей, натомість, була відділена від Ірану 1828 року внаслідок російсько-перської війни.

Число людей з азербайджанським корінням в Ірані, за різними оцінками, становить близько 18 мільйонів. У Тегерані побоюються сепаратистів, які прагнуть створення самостійного "Південного Азербайджану". Натомість у Баку існують націоналістичні течії, чиї представники марять "Великим Азербайджаном", який би включав також іранські провінції.

Розвиток відносин між Азербайджаном та Ізраїлем протягом останніх років неабияк дошкуляє режиму в Тегерані. Адже від часу революції 1979 року режим погрожує державі Ізраїль знищенням на намагається представити себе в ісламському світі захисником мусульман, яких утискають інші.

Белуджистан

Близько трьох мільйонів з близько 92 мільйонів населення Ірану живуть у провінції Систан та Белуджистан на південному сході країни. Більшість її жителів - белуджі-суніти, етнос, що проживає також в Пакистані та Афганістані.

Шиїтський уряд в Тегерані з недовірою дивиться на сунітів, які згуртовано проживають уздовж кордону. Цей регіон вважається важко контрольованим і водночас одним із найбідніших в Ірані. Багато людей заробляють на контрабанді передусім пального та наркотиків.

Число страт у Белуджистані дуже високе. З 975 задокументованих страт 2024 року 503 припали на вироки, пов'язані з наркотиками. Правозахисники вимагають, аби Управління ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН) активніше вимагало відмови від покарання стратою подібних злочинів.

Люди в регіоні розчаровані та розлючені на уряд в Тегерані. Протести під гаслом "Жінка, життя, свобода", які розпочалися восени 2022 року після смерті Махси Джини Аміні, дійшли й до Белуджистану. Особливо столиця провінції Захедан стала одним із оплотім протестів. Відповідно брутально відповів тоді на них режим - демонстрантів активно заарештовували, деяких з них пізніше засудили до страти.

Через обмежені можливості зв'язку з жителями країни та постійні блокування доступу до інтернету є дуже мало надійної інформації про нинішні протести в Ірані.

У цій статті спочатку містилося зображення від агентства SalamPix, яке постачає фотографії для міжнародних фотоагентств. Його було видалено 12 березня 2026 року після того, як Picture Alliance та Imago повідомили, що відкликають фотографії SalamPix через сумніви щодо їхнього походження та можливої маніпуляції.