Зайшла я вчора до знайомої української дизайнерки в Парижі. Поміряти весільну сукню для зйомки. Розкішний шовк, прості лінії, глибочезний V-подібний виріз спереду. Сіла сукня просто ідеально, беру. "Хвилиночку!" - каже дизайнерка і дістає диво-конструкцію, штибу авангардистське зображення торсу Кім Кардашян. Такий собі прозорий силуетний боді з поролоновими кружками в районі грудей, який дизайнерка мовчки береться пришивати до вивороту мого плаття. Я застигаю в культурному шоці.

"Ну, бо всім же хочеться, щоб і декольте до пупа, і щоби нічого не видно, - знизує вона плечима. - Може тобі такій воно байдуже й не страшно. А у людей на весілля вся родина приїде, і троюрідні тьоті з села теж! Уявляєш, якшо шо?!"

І коли я вже фактично махаю рукою на це "нечесне декольте" із захистом від "якшо шо", мені згадується давній скандал із Джанет Джексон. Пригадуєте? Коли жінка вела з Джастіном Тімберлейком церемонію Super Bowl, і тут раптом із вирізу її сукні - о жах господній! - показалась одна грудь. Найгіршим було не те, що цю "новину" підхопили як жовті, так і всі інші ЗМІ - така їхня робота. Найболючішим для мене-емпатки було те, що бідолашну співачку змусили … привселюдно вибачатися. Казати, опустивши очі, що вона кається і що такого більше не повториться.

Зараз я проводжу експеримент - упродовж місяця ношу виключно вироби українських дизайнерів, а на моїх сторінках у соцмережах пишу про них історії і знайомлю з ширшою авдиторією. Коротке відео, де я у кашеміровому светрі, викликало праведне обурення в однієї підписниці: виявляється, під светром вона розгледіла у мене соски! Та так розгледіла, що вони не давали їй спокою і вона мусила виразити своє "фе" під … фотографією моєї дитини. Видно, для підсилення ефекту. Ну, я би посміялася й забула про цю жіночку, але думка про те, що це засудження і шейминг іншого за вираження тілесності є доволі тенденційними у суспільстві, не дала мені спокою і змусила написати пост.

В коментарях я, стара провокаторка, з ентузіазмом очікувала хвиль обурення. Але була здивована. Бо жінки й чоловіки, що сотнями відписували мені, були на диво адекватні (про комфортну бульбашку знаю, але тема наскільки дражлива, що прийти у коменти міг би і скелет мамонта). Писали навіть 20-річні хлопці про те, що жінка має носити те, що їй комфортно - о, слава новому поколінню! А хтось навіть запостив скрін посту якогось обласного депутата, що обурювався не-вдяганням молодими жінками ліфчиків у спеку і скаржився, що "до самого вечора не може позбутися від цього напруги". Я реготала вголос і подякувала народному обранцю за чесність. Сподіваюся, хоч інтернет йому пояснить, що з тією "напругою" слід робити.

Але ж усе не так смішно й безневинно, як здається.

Мені писали жінки, яких хейтили за грудне вигодовування у громадських місцях, прямо наказуючи йти "робити ЦЕ" в туалет. Дописували ті, кому довірливо шепотали: "Прикрийся! Ну бо хто щетобі скаже, як не я?". Багато хто постійно чує: "Ну, ти ж ОТАК не підеш?" Писали мені й жінки з великими розмірами грудей, усіляко підтримуючи апологеток ненависті до бюстгальтерів і запевняючи, що й самі би так робили, якби анатомічна зручність дозволяла.

Я тим часом сиділа на курсах громадянського навчання (є таке для емігрантів, якщо ви не в курсі) і слухала французького викладача. Чоловік був корпулентний і сильно впрілий від літньої спеки. Рельєф його тіла під тонкою футболкою виглядає так, наче він взагалі без футболки, ну і розмір грудей, пробачте, серйозно перевищує мій. Але чомусь ніхто ані з його колег, ні зі студентів не відкликав його, червонієчи, в куточок. І не попросив із виразом повчальної благочестивості прикрити соски хоча би майкою. Чого ж ви, моральні тьоті? А ти, обласний депутате, про що ти думаєш у таких випадках? 

То чому чоловічі груди настільки безкарні, порівняно з жіночими? Бо не годують дітей? Бо не провокують заздрості до чужої свободи й не викликають нереалізованих фантазій? Чи просто дядько собі та й дядько, дайте йому спокій? Тоді, чому б не дати спокою й жінці, якій незручно в літню спеку душити себе бюстгальтером заради уявлень про те, "як має бути"?

Жінка проти жінки?

Найгіршими для мене в цій історії виглядають не так фрустровані чоловіки, як той факт, що булінг жінок частіше йде від інших жінок. І палітра цієї внутрішньої мізогінії широчезна - від бабусь під під'їздами з їхнім рутинним "простітутка пішла" услід кожній молодій дівчині, до низки африканських країн, де дівчаткам досі деформують геніталії, за активної асистенції "старших носійок традиції". Чому там, де варто підтримувати одна одну, жінки стають на бік шеймерів? Я навіть у психологині запитала фахової думки, щоби не мучити вас лише емпіричним досвідом.

Прогрес - суспільний чи індивідуальний завжди сприймався більшістю зі страхом і ворожістю, але ж ми звикли до електрики, інтернету, штанів, голих рук і ніг, тож звикнемо і до грудей, каже клінічна психологіня Софія Гордієнко. "Щоправда, - додає вона, - жінкам доведеться звикати довше, ніж чоловікам. Адже свобода тіла це підваження їхніх власних світоглядних скріп, які вони колись отримали разом з сервізом "пастушка" і баняками у спадок, і жодного разу не провели там ревізії".

Тобто жінки змушені жити під батогом внутрішнього критика, який перевіряє кожне слово, кожну думку, кожен сантиметр тіла, зауважує психологиня і додає, що "саме тому в аккаунтах хейтерок так багато котиків, вгодованих діток і квітів". Тож давши собі свободу носити речі так, як ти хочеш, ти посягаєш на те, що цим людям вбивалося роками як єдина істина: що місце жінки на кухні, а груди мають бути прикриті.

Чому саме шеймлять жінки, а не чоловіки, психологиня теж пояснила: "Тому що саме жінки ідентифікують себе з іншою жінкою. Фройд назвав це "проективною ідентифікацією": я роблю з тобою те, що колись змусили пережити мене. І насправді, викликаючи гнів у тих, кого критикують, вони ще й провокують їх на таку відповідь, яка, можливо, звільнить їх від власного ярма скреп". Перші реакції на втрату чогось цінного - заперечення, потім гнів. Ось вони на цих стадіях і знаходяться. Потім будуть торг і сум, а врешті-решт, не це покоління, так наступне прийме і буде посміюватися з тортурного знаряддя для грудей.

Що ж, почекаємо.

А поки що жінкам, яких хейтять за годування дитини на людях, я б радила спочатку поспівчувати таким "берегиням" і берегунам, а потім посилати їх самих обідати в туалет, раз немовля з якогось дива має їсти там.

І пам'ятайте про прекрасні історичні марші за звільнення жінок у 1968 році, коли ті самі бюстгальтери спалювалися як символ поневолення й обмеження жіночої свободи. Бо головне - не обмежувати себе саму.