Вітер вирує над Хваль-фіордом - вузькою затокою у західній частині Ісландії, де знаходиться і невеликий сільський регіон Сейрбайр. На березі фіорду розташована одна з місцевих визначних пам'яток - протестантська церква Хадльгрімскіркья з 20-метровою вежею та мідним дахом. Крістіан Інгольфссон, у минулому єпископ, живе тут, поряд із білою церквою, серед безмежних пейзажів у тиші та спокої.

Неподалік від цього тихого куточка вирують пристрасті про майбутнє країни. За два тижні ісландці вирішать, чи варто Рейк'явіку відновлювати переговори про вступ до Євросоюзу. Саме це питання - про поновлення призупинених понад 10 років тому переговорів, а не про негайне входження до ЄС, - і винесене на референдум, який відбудеться 29 серпня.

"Ісландці дещо відрізняються від жителів материкової частини Європи, яким завжди доводиться думати про межі їхніх країн. У нас немає сухопутних кордонів, тільки море навколо, - каже Крістіан Інгольфссон. - Це дає особливе почуття свободи. І мені здається, це теж важлива частина всієї нинішньої дискусії - люди просто хочуть бути вільними".

Незалежно від того, чи виступають жителі острова за або проти більш тісних зв'язків з Брюсселем, багато з них фокусують дискусії на одних і тих же поняттях - свободі, незалежності та суверенітеті.

Читайте також: Чому Ісландія раптом захотіла вступити до ЄС?

Кампанія за відновлення перемов з ЄС

У Рейк'явіку у штаб-квартирі прихильників поновлення переговорів з ЄС святкують офіційний запуск своєї агітаційної кампанії. Невеликий офіс переповнений - молоді люди спілкуються із людьми літнього віку, діджей забезпечує музичний супровід, пиво та безалкогольні напої охолоджуються у відерцях з льодом, а волонтери уже вийшли на вулицю, гріючись під полуденним сонцем.

В епіцентрі всього цього - Снаерос Сіндрадоттір, виконавча директорка кампанії "Так". 34-річна мати двох дітей зазвичай керує художньою галереєю, але зараз та робота припинена. Натомість жінка очолює кампанію за встановлення більш тісних відносин з ЄС.

Нинішній референдум проводиться в період зростаючої геополітичної невизначеності. Загрози президента США Дональда Трампа на адресу сусідньої Гренландії стали частиною ісландських дебатів, каже Сіндрадоттір: "І той факт, що Трамп вже неодноразово плутав Гренландію з Ісландією, не заспокоює".

Ісландія, населення якої становить лише біля 400 тисяч, не має регулярної армії. Зовнішній захист забезпечує НАТО, один із засновників якого -  Рейк'явік, котрий також має угоду про оборону з Вашингтоном від 1951 року. Під час "холодної війни" неподалік ісландської столиці розташовувалась велика військова база США, проте з 2006 року американські війська на ній більше постійно не перебувають.

"Думаю, якщо ми вступимо до ЄС, наша безпека безперечно підвищиться, - каже Сіндрадоттір. - З огляду на нинішню ситуацію в США, розумніше було б більше спиратися на наших справжніх союзників та друзів у Європі". Ісландія і так уже досить тісно інтегрована із Євросоюзом. Незважаючи на те, що острівна держава не є членом ЄС, вона входить до Шенгенської зони, а також до Європейської економічної зони - ринкового простору, створеного 1 січня 1994 року, що передбачає вільний рух людей, товарів, послуг і капіталу.

Павел Бартошек, голова комітету із закордонних справ парламенту Ісландії, вказує на невеликий розмір економіки країни та нестабільність її валюти. "Це призвело до набагато вищої інфляції та відсоткових ставок порівняно з континентальною Європою", - констатує він. І стверджує, що вступ до Єврозони в майбутньому здатний знизити вартість кредитів для населення та бізнесу. В Ісландії іпотечні ставки на рівні 8-9% - звична річ, тоді як в інших європейських країнах вони приблизно вдвічі нижчі.

Кампанія проти відновлення перемов з ЄС

У центрі Рейк'явіка активісти-євроспектики агітують за протилежну точку зору. Вони поширюють листівки та значки кампанії "Ні", спрямованої проти поновлення переговорів з ЄС. Професор фізики Харальдур Олафссон у ці дні до 12 години віддає боротьбі проти зближення Ісландії з Євросоюзом.

"Здебільшого ми тут для того, щоб пояснити людям, що членство в Європейському Союзі - це величезний крок у бік від демократії. Ми (у разі вступу до ЄС. - Ред.) віддаємо повноваження комусь іншому, хто встановлюватиме правила, на які ми вже не зможемо впливати", - наголошує професор. Протягом багатьох років він виступає проти вступу Ісландії до Євросоюзу, очолюючи Heimssyn - міжпартійний рух євроскептиків, заснований у червні 2002 року.

Сьогодні біля їхнього інформаційного стенду незвично тихо. Туристи юрмляться на площі навпроти парламенту, час від часу до Олафссона підходять знайомі - це ж Ісландія, тут багато людей знають одне одного. "Я не зустрічав нікого в Ісландії, хто боявся б росіян чи американців", - каже Харальдур Олафссон.

"Чесно кажучи, я не думаю, що міжнародний порядок денний відіграє велику роль у нашій внутрішній політиці. Єдина загроза походить від Євросоюзу. Він - єдиний великий політичний суб'єкт у світі, який хоче керувати Ісландією, встановлювати тут правила та давати нам оцінки", - переконаний Олафссон.

Прихильники членства в Євросоюзі відкидають цей аргумент, заявляючи, що, будучи членом ЄС, Ісландія зможе сама брати участь в ухваленні рішень, а не просто дотримуватися правил, встановлених деінде.

Розвинена та багата риболовна галузь Ісландії

Розвинене місцеве рибальство - одна з головних опор добробуту Ісландії. Саме тому дебати про можливе членство в Євросоюзі стали вкрай емоційними - опоненти затято сперечаються про те, чи отримає Брюссель контроль над багатими ісландськими морськими природними ресурсами у разі вступу країни до ЄС.

"Європейський Союз не має жодного відношення до природних ресурсів Ісландії - морy та рибних запасів. Він не може вирішувати за Ісландію, як нам розпоряджатися й енергетичними ресурсами, а це для країни вкрай важлива сфера. Наша економіка сильно відрізняється від економіки Європи. Головний мінус (членства в ЄС. - Ред.) - Брюссель отримає контроль над тим, як ми розпоряджаємося своїми природними ресурсами", - зазначає лідер Heimssyn. 

Він прямує до порту Рейк'явіка на зустріч з колишнім рибалкою Агуста Естербі - той уперше вийшов в море зі своїм батьком, коли йому було 6 років, а сьогодні ремонтує та відновлює дерев'яні човни. Ісландці, за його словами, за своєю природою вперті і незалежні.

"Напевно, це у нас у крові - самим впоратися з тим, на що наражається життя: з морем, з негодою і всім іншим. Ми ніколи не віддамо свою свободу Євросоюзу. Ми в Ісландії чудово знаємо, як все треба влаштувати. Нам не потрібна жодна допомога з-за кордону", - запевняє колишній рибалка. І додає, що ісландці не відчувають погрози ні від кого - навіть із боку Дональда Трампа.

Референдум як спосіб вийти з політичного глухого кута

Політолог Аудун Арнорссон не поділяє думку, що Ісландія може просто залишатися осторонь великої політики і тим самим уникати міжнародного тиску. Він побоюється, що така стратегія "здатна обернутися проти самих себе".

На його думку, якщо Ісландія колись зіткнеться із зовнішнім тиском, подібним до того, який відчуває Гренландія з боку свого "великого брата на Заході", то перспектива членства в ЄС може виявитися дуже доречною - у тому числі через захист, який отримується внаслідок перебування в єдиному митному просторі ЄС.

Ісландія вже починала переговори про вступ до ЄС у 2010 році - після світової фінансової та економічної кризи. Пізніше їх було припинено після зміни уряду і більше так і не було відновлено. Арнорссон упевнений, що проведення референдуму - єдиний спосіб вийти з політичного глухого кута з цього питання.

Дебати з питання зближення з ЄС розділили Ісландію

Депутати ісландського парламенту також розходяться в думках щодо того, чи варто Рейк'явіку відновлювати переговори щодо вступу до Євросоюзу. У дебатах саме з цього питання традиційний партійно-ідеологічний розклад не працює. Гвюдрун Хафстейнсдоттір, лідерка опозиційної Партії незалежності, вважає, що невелика країна на кшталт Ісландії за межами ЄС може мати більше можливостей впливати на рішення, ніж усередині нього.

"У Європарламенті у нас буде приблизно 6 місць із 726. Ми боїмося, що у величезному Євросоюзі просто втратимо себе", - зізнається Хафстейнсдоттір. Невеликі держави-члени ЄС, як-от Мальта, Люксембург і Кіпр, також мають мінімальне представництво в Європарламенті, направляючи туди по шість депутатів. Глава Партії незалежності переконана, що вступ до ЄС не зробить Ісландію безпечнішою.

"Наша безпека тримається на НАТО та двосторонній угоді зі США. І з американського боку не було жодних розмов про те, що вони хочуть змінити угоду, яка діє вже кілька десятиліть", - наголошує лідерка опозиційної партії. Її більше турбує розкол, який нинішня суперечка щодо ЄС внесла у сімейні та дружні стосунки ісландців: "Ми наносимо один одному рани, які не заживуть ще багато років. У цій суворій країні нам не вижити без солідарності - тільки тримаючись разом ми можемо протистояти стихії".

Соцопитування обіцяють напружену боротьбу: прихильників і супротивників тісніших відносин із ЄС у країні на сьогодні порівну. Обидва табори зараз борються за одну й ту саму групу - численних виборців, які досі не визначилися, і від позиції яких, ймовірно, і залежатиме результат референдуму.

Перемога прихильників поновлення переговорів зовсім не означатиме членство країни в ЄС - для цього треба буде провести ще один референдум. Але колишній єпископ Крістіан Інгольфсон не сумнівається: "Незважаючи на результат голосування, ми все одно залишимося єдиним народом - ці суперечки не повинні нас розділити".