Схоже,Швеція знайшла рецепт, як розвивати свою економіку й одночасно захищати клімат. "Щоб зменшити негативний вплив на екологію, не обов'язково знижувати рівень добробуту", - запевняє Маттіас Голдман, засновник шведського Секретаріату-2030, організації, мета якої - скоротити викиди СО2 у транспортному секторі країни на 70 відсотків у період з 2010 по 2030 рік.

За даними Європейського агентства з охорони навколишнього середовища (European Environment Agency, EEA), Швеція випереджає всі інші європейські країни зі скорочення обсягу викидів парникових газів. Уже 1990 року їхня емісія у Швеції була вп'ятеро меншою на душу населення, ніж у середньому по Європі. Відтоді шведи зменшили викиди парникових газів ще на 80 відсотків, тоді як середнє скорочення в ЄС становило лише 30 відсотків.

Але найдивовижніше те, що Швеція, країна з розвиненою промисловістю, яка виробляє сталь, цемент і автомобілі, зуміла водночас домогтися дворазового збільшення свого ВВП за вказаний період. Що ж потрібно для успішного проведення декарбонізації економіки і при цьому збереження її зростання?

Інвестиції у ВДЕ

Швеція має низку природних переваг. 70 відсотків її території займають ліси, а вони дуже корисні в боротьбі з парниковими газами, оскільки дерева виводять CO2 з атмосфери. Крім того, в країні часто дмуть сильні вітри, а також багато гір, річок і озер - просто ідеальні умови для розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Але не тільки наявність сприятливого зовнішнього середовища привела Стокгольм до того, чого він досяг наразі в питаннях захисту клімату. Шведи давно усвідомили значення своїх природних багатств і почали інвестувати у ВДЕ набагато раніше за інші країни. "У Швеції гідроенергетика існує вже понад століття", - пояснює Голдман із Секретаріату-2030.

Шведська влада також виключила викопне паливо з енергобалансу ще в 1970-х, під час глобальної нафтової кризи. Коли європейські держави шукали інші джерела енергії, Стокгольм активно розвивав атомну енергетику.

Сьогодні майже 70 відсотків електроенергії у Швеції виробляється за рахунок ВДЕ - особливо гідро- і вітроенергетики. Інша частина потреб задовольняється за рахунок АЕС. Це означає, що викиди парникових газів під час виробництва електрики в цій скандинавській країні зараз практично дорівнюють нулю.

"Таким чином, шведи майже не використовують викопне паливо для вироблення електроенергії. Якщо порівнювати з іншими країнами, то це зовсім інший світ", - констатує Йорре де Шрайвер, експерт з питань енергетики з ЕЕА.

Декарбонізація виробництва тепла

У Швеції без викопного палива тепер обходяться не тільки під час вироблення електрики - це стосується також опалення та енергомістких промислових процесів.

Першим кроком на цьому шляху стали інвестиції в системи централізованого теплопостачання, які дуже ефективні. Це означає, що замість того, щоб встановлювати опалювальні пристрої в кожному будинку, ви будуєте великі централізовані системи опалення, які підключаються до багатьох будинків і промислових зон за допомогою ізольованих труб і підземної інфраструктури.

"Для створення такої інфраструктури необхідна співпраця влади та приватного сектору, - каже Еса Перссон, яка консультує шведський уряд з питань кліматичної політики та оцінює її ефективність. - Крім того, це досить дорого, тільки подумайте, скільки трубопроводів потрібно прокласти через цілі квартали".

Проте влада на ранній стадії зробила вибір на користь централізованого теплопостачання і дотримувалася його. "Вони побачили переваги таких великих системних рішень. Швеція як країна з холодним кліматом мала реальний стимул для створення енергоефективної та раціональної системи опалення для жителів", - додає Перссон.

Перевага централізованого теплопостачання в тому, що ви можете змінювати паливо, яке використовуєте. У минулому Швеція покладалася на викопні його види, як-от нафта і вугілля. Але з 1990-х років стала приділяти особливу увагу розвитку ВДЕ і особливо енергоефективності, а також інвестувати в технології використання енергії з деревного палива. Сьогодні 97 відсотків теплопостачання у Швеції забезпечується за рахунок спалювання біопалива і відходів.

"За останні 30 років нам вдалося на 70 відсотків скоротити емісію парникових газів під час виробництва електрики та організації теплопостачання. Це також показує, що великі та сміливі зміни можливі", - ділиться Перссон.

Стимули захисту клімату - для компаній і громадян

І такі зміни відбулися не на порожньому місці. Стокгольм проводить чітку кліматичну політику з 1990-х років. Наприклад, шведи першими запровадили податок на викиди СО2, стягуючи плату за його емісію, причому як з підприємств, так і з приватних осіб. Навіть на сьогодні він - один із найвищих у світі.

"Послання дуже просте: або ви робите щось, що шкодить довкіллю, і вам доводиться платити за це податок; або ви дієте більш екологічно, і вас не обкладають податком", - продовжує Маттіас Голдман. Дослідження, проведене 2019 року, засвідчило, що шведський податок на викиди вуглекислого газу справив значний вплив на їхній обсяг: щороку обсяги викидів СО2, спричинені транспортом, знижувалися в середньому на шість відсотків.

Крім того, податок прискорив зміни у сфері енергетики та теплопостачання, давши людям і компаніям стимул інвестувати у ВДЕ замість викопного палива. У той час як у багатьох інших державах громадськість повстала би проти запровадження якогось нового податку, у Швеції цей збір був сприйнятий схвально. "У нас уже давно підтримують екологічну та кліматичну політику, і країна пишається тим, що є лідером у цій галузі", - описує ситуацію Перссон.

І це справедливо для всього місцевого політичного спектра. Уже 2017 року сім із восьми провідних партій погодили найсуворішу у світі кліматичну мету: скоротити викиди СО2 до нуля вже до 2045 року.

"Формулювання цієї мети дало бізнесу і людям непохитну впевненість у тому, що політику декарбонізації проводитимуть і надалі, і що я можу інвестувати в захист клімату, знаючи, що навіть у разі зміни уряду мета збережеться" - пояснює Голдман.

Зростання викидів CO2 після повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Незважаючи на те, що Стокгольм зробив низку ефективних кроків щодо зниження викидів СО2, ще не всі галузі шведської економіки успішно пройшли декарбонізацію. Наразі транспорт і сільське господарство є найбільшими джерелами викидів вуглекислого газу в країні. І саме транспорт викликає найбільшу заклопотаність.

Після енергетичної кризи, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії в Україну, консервативний уряд Швеції згорнув кілька важливих заходів у цій сфері. Так, влада на чверть знизила податки на бензин і дизпаливо, завдяки чому ціни на них у країні зараз одні з найнижчих у Європі.

Уряд також здійснив низку кроків, які зменшили витрати на користування автомобілем, щоб підтримати домогосподарства, які цього потребують, а також скасував пільги, які раніше надавали під час купівлі електромобілів. "Ми збільшуємо викиди СО2 приблизно на 5 мільйонів тонн на рік. Фактично це найбільше зростання емісії в транспортній галузі за всю історію Швеції", - нарікає Маттіас Голдман.

Однак він вважає, що це лише короткочасна невдача, оскільки влада пообіцяла, що вжиті заходи матимуть тимчасовий характер і що Швеція, як і раніше, йде до досягнення своєї мети в транспортному секторі: скорочення викидів СО2 на 70 відсотків з 2010 до 2030 року.

Досвід Швеції з декарбонізації економіки

Які ж уроки можуть винести інші держави зі шведської історії успіху? "Швеція, як мені здається, демонструє, що, так, справді, можна виробляти електроенергію без будь-яких викидів парникових газів. І це приклад для інших країн світу", - вважає Йорре де Шрайвер, експерт з питань енергетики з ЕЕА.

Чи може політика Швеції в цій царині слугувати зразком для інших держав? "Знайдіть, де ви чините основний вплив на клімат і де можете домогтися найбільших змін. З'ясуйте, що є вашою, як країни, унікальною перевагою, з чого ви могли б почати й рухайтесь далі, відштовхуючись від цього", - перераховує послідовність дій Голдман.

І описує подальші перспективи: "Це дасть вам "зелені" підприємства і робочі місця, а також мільярди прибутків від експорту, які ви зможете використати для інших потреб, поліпшення добробуту, шкільної освіти тощо". І хоча в кожній країні ситуація унікальна, дуже важливо долучити до перехідного процесу всіх зацікавлених, радить засновник шведського Секретаріату-2030.

Еса Перссон погоджується з ним. "Найголовніший урок полягає в тому, що необхідна тісна співпраця уряду, приватного сектору та місцевих органів влади, щоб разом розробляти справді системні рішення і йти на ризик, робити великі довгострокові інвестиції. Це стало одним із чинників успіху декарбонізації Швеції", - резюмує вона.