Усе починалося як жарт: Бенджамін Франклін написав дотепне есе про те, скільки свічок та грошей можна заощадити, якщо перевести годинник та раніше прокидатися. Задля цього він пропонував обкласти податком віконниці, раціоналізувати використання свічок, а вранці будити городян гарматами.

Батько-засновник США, винахідник, сонько: Бенджамін Франклін

На той час, коли 78-річний Франклін - журналіст, винахідник та батько-засновник США - написав цю сатиру, він вже вісім років мешкав у Парижі. Будучи послом у Франції, йому вдалось переконати французів укласти союз в боротьбі проти британців. Про його гострий розум та вміння вести переговори ходили легенди.

Проте поважний вік, а надто подагра та жовчнокам'яна хвороба змусили його практично весь час проводити у власному будинку в передмісті французької столиці Пассі. Компанію Франкліну складали такі його хороші друзі, як Антуан Алексис Каде-де-Во, видавець Journal de Paris, який переконував відомого своїм гумором Франкліна писати для своєї газети невеличкі вишукані статті про повсякденні проблеми. 

Відкриття вранішнього сонця

І так Франклін, зважаючи на те, як важко прокидаються вранці французи, написав для Journal de Paris сатиру про економічну ефективність освітлення в будинках, про свою власну ощадливість та пристрасть до гри у шахи аж до самого ранку, через що Франклін спав переважно аж до опівдня. У статті під назвою "Економічний проект для зменшення вартості світла" Франклін розповів, що якось він випадково прокинувся о 6-й годині ранку, бо віконниці виявились незачиненими і що він з великим здивуванням виявив, що "рано-вранці сонце вже сяє". Але ніхто, мовляв, не повірив у це дивовижне відкриття, хоча він кілька разів і перевіряв ситуацію, іронічно вів далі автор. Він на власні очі бачив ранкове сонце, запевняв читачів Франклін.

Соньки люблять осінь: нарешті можна спати на годину довше

Франклін підрахував: якщо перевести годинник на годину вперед, лише у Парижі можна було би заощадити 64 мільйони пудів воску на рік. Парижани сміялися над сатиричним есе американця і невдовзі забули про його пропозицію щодо літнього часу. Лише сто років потому - вже не жартома, а цілком серйозно - переводити стрілки годинників влітку запропонували, незалежно один від одного, одразу двоє науковців: 1895 року новозеландський дослідник комах і асроном Вернон Гудзон і 1907 року британський винахідник Вільям Віллет. У своїй праці "Марнування денного світла" Віллет пропонував, переводити годинник влітку на 80 хвилин. Це, за його розрахунками, дозволяло щорічно заощадити на освітленні 2,5 мільйона фунтів. За його задумом, годинники треба було переводити на 20 хвилин вперед щонеділі у квітні протягом чотирьох тижнів. Так само у вересні протягом чотирьох тижнів - назад.

Реальність у кризові часи

У захваті від цієї ідеї був лише Вінстон Черчіль. Однак втілити цю ідею у Великобританії йому спершу не вдалося. 1916 року, у розпал Першої світової війни, першими до переведення на літній час вдалися Німеччина і Австро-Угорщина. Невдовзі за ними так само зробили й опоненти - Великобританія і Франція, а також інші європейські країни. Заощадження за рахунок довших світлих вечорів влітку мали стати підтримкою економіці у важкі воєнні часи.

Коли війну було програно, Німеччина 1919 року відмовилася від літнього часу, який німцям не полюбився. У Франції літній час скасували трьома роками пізніше, після протестів селян. Але вже 1923 року його повернули. Великобританія тим часом була єдиною країною, яка безперервно була вірною переходу на літній час.

Невдовзі після початку Другої світової війни, 1940 року, Німеччина знову повернулася до практики переведення годинників на літній час. Після війни відмовлятися від нього німці спершу не стали. На відміну від багатьох інших країн Європи. Однак 1949 року літній час таки знову скасували - як у західній, так і в східній Німеччині.

Тим часом у США, на батьківщині Бенджаміна Франкліна, із часом ще довго була плутанина. Літній час запровадили ще в Першу світову війну. Діяв він і під час Другої світової, зберігши свою назву - "war time" (воєнний час). До 1966 року федерального закону, який би регулював питання літнього часу, не існувало. Тому не лише кожен штат мав влітку свій час, але нерідко навіть в межах одного штату влітку діяв різний час.

Європейське різношерстя

Після війни у країнах Західної Європи настали часи економічного буму. Відповідно, і про заощадження за рахунок літнього часу тривалий час ніхто не згадував. Згадали про цей винахід аж 1973 року, коли на континенті настала глибока економічна криза через стрибок цін на нафту. Ситуація була настільки скрутна, що подекуди обмежувався рух автомобілів. Тим не менше, спершу повернути літній час наважилася лише Франція - 1976 року. До 1980 року одна за одною його запровадили всі країни Європейського співтовариства - попередника ЄС. 1979 року несподівано про перехід на літній час заявила Східна Німеччина, слідом за Західною. Уніфікований перехід на літній час всіх країн ЄС був запроваджений лише 1996 року. Тоді ж щорічний перехід на літній час був затверджений і в Україні - постановою уряду "Про порядок обчислення часу на території України".

Отже, дискусії про доцільність переходу на літній час не нові. А практика ця в Європі закріпилася не так вже й давно. Після несподівано чіткого вотуму європейців під час онлайн-опитування, проведеного 2018 року, у Європейській комісії серйозно заговорили про відмову від літнього часу. Україна ж уже впритул підійшла до такого кроку. 3 березня Верховна Радапроголосувала в першому читанні за законопроєкт, який передбачає скасування переходу на зимовий та літній час.  

Бенджамін Франклін, певно, неабияк потішився б, якби дізнався, які палкі дискусії весь цей час викликало питання, яке він свого часу порушив лише заради сміху.