Новий рік для релігійних юдеїв настає у вересні. Саме на цей місяць найчастіше припадає дводенне свято Рош га-Шана (дослівно "Голова року"). За традицією, якій близько двох тисяч років, святкуванню акомпанує сурмління у "шофар" (на фото) - духовий музичний інструмент з рогу барана. Це - заклик озирнутися на рік, що минув, і проаналізувати свої вчинки.

На початку нового року кожен має 10 днів на спокутування своїх гріхів до настання Йом-Кіпур - Судного дня. Це - головна дата релігійного календаря, коли Всевишній вирішує долю і вписує свій вирок у "книгу життя". Цього дня дотримуються суворого посту та проводять час у молитві або в синагозі. Деякі громади напередодні проводять обряд спокутування із куркою, яку потім жертвують нужденним на обід.

Ще одне осіннє свято - Суккот - триває сім днів і нагадує юдеям про Вихід з Єгипту три тисячі років тому, про що оповідають біблійні перекази. За ними, після звільнення з єгипетського рабства, юдеї ще 40 років блукали пустелею і жили у саморобних куренях. Тому для відзначення Суккот біля оселі зводять легкі халабуди (сукки), де весело проводять час у родинному колі, обідають, а іноді і ночують.

Одразу після завершення свята Суккот настає Сімхат Тора - дослівно "Радість Тори", коли відзначають завершення річного циклу читання Тори (Біблії) і початок нового циклу. На свято сувої Тори проносять усім молитовним домом, а присутні танцюють, співають та усіляко виказують радість у процесії, яка може тривати кілька годин.

Упродовж двох століть у добу існування Держави Селевкідів юдеї не могли відзначати власні релігійні свята. Аж до 164 року до нашої ери, коли вони відвоювали Єрусалим. За переказами, у єрусалимському храмі знайшли лише один дзбан олії, якого мало би стати на один день. Та вчинилося диво - олії вистачило на вісім днів. Саме стільки відзначають Хануку і запалюють свічки, щодня додаючи по одній.

Вважається, що у місяці "шват" за релігійним календарем, який припадає на січень, дерева прокидаються від зимової сплячки. Цього дня традиційно висаджують нові дерева та частуються традиційними для землі Ізраїлю дарами: виноградом, горіхами, інжиром, фініками, оливками, гранатом.

Свято порятунку від загибелі, яку готував юдеям у Древній Персії царський вельможа Аман. Дружина царя Есфір вчасно дізналася про нечисті плани і врятувала свій народ. Свято традиційно відзначають масовим гулянням у карнавальних костюмах і з випивкою. Господині випікають "вуха Амана" - печиво з маком у формі трикутника. При згадці імені древнього персонажа учасники святкувань здіймають галас.

Вихід з Єгипту згадують під час восьмиденного святкування свята Песах (Великдень) - одного з головних у релігійному календарі. Згадуючи про описане у Біблії перебування у пустелі, коли народ Ізраїлю мав лише прісний хліб, на свято вживають мацу. Усі квасні продукти на час свята суворо заборонені. У перший вечір свята родина збирається за святковим столом на Седер та читає великодні притчі.

На свято Шавуот відзначають дарування Богом П'ятикнижжя Мойсею на горі Синай. Свято також символізує закінчення чергового сільськогосподарського циклу та збір врожаю. У біблійні часи два хліби, випечені з борошна нового врожаю, приносили до єрусалимського храму. Нині більш популярний кулінарний супровід свята - молочні делікатеси, сири та чізкейки.

Тижні між святами Песах і Шавуот вважають жалобними. Наприклад, у ці дні не гуляють весілля і не підстригають волосся. На 33 день на зміну жалобі приходить радість і відзначається свято Лаг Ба-Омер. Цього дня згадують мудреця Шимона Бар Йохая, який таємно продовжив вивчати Біблію попри заборону римлянами це робити. У пам'ять про нього підлітки традиційно запалюють багаття.

Шабат - суботній день, коли заборонена будь-яка робота. Шабат починається із заходом сонця у п'ятницю і триває до вечора суботи. Релігійні юдеї по суботах відвідують синагогу. Суботні свічки запалюють ще напередодні, у п'ятницю, перед традиційною сімейною вечерею. У суботу ж запалювати вогонь заборонено. Головне у цей день - відпочивати.