Прем'єра стрічки афганської режисерки Сахри Карімі відбулась на Венеціанському кінофестивалі 2019 року. У фільмі йдеться про трьох жительок Кабула та ситуації, у які вони потрапили, коли були вагітними. За лічені дні до захоплення Кабула бойовиками "Талібану" режисерка виступила з відкритим листом і попередила про загрозу, що виходить від талібів. Карімі залишила батьківщину і перебуває у Києві.

"Талібан" правив в Афганістані з 1996 до 2001 року. Жінкам було заборонено працювати у більшості сфер. Це загрожувало існуванню родин, чоловіки з яких загинули чи постраждали у конфлікті. Фільм Сіддіка Бармака оповідає про дівчинку-підлітка, котра видає себе за хлопчика, щоб допомогти сім'ї. Кінематограф за талібів був заборонений, фільм став першим з 1996 року, повністю відзнятим в Афганістані.

Схожий сюжет має і мультфільм ірландської студії Cartoon Saloon, заснований на романі "Добувачка" канадки Дебори Елліс. І тут рішуча дівчинка прикидається хлопчиком, щоб підтримати рідних. Однією з продюсерок стрічки була американська акторка Анджеліна Джолі. Мультфільм був номінований на премію "Оскар" у категорії "Кращий анімаційний фільм".

В основі цього фільму німецько-швейцарського режисера Марка Фостера лежить однойменний роман Халеда Хоссейні. Він присвячений універсальним темам вини та спокути й розповідає про події останніх 50 років афганської історії: від падіння монархії та введення військ СРСР в Афганістан до масової втечі людей з країни і правління талібів.

У стрічці одного з видатних іранських режисерів Мохсена Махмальбафа ідеться про канадку афганського походження, яка повернулась на батьківщину, щоб врятувати сестру від самогубства. Прем'єра фільму на Каннському фестивалі 2001 року не привернула великої уваги. Однак після терактів 11 вересня у США світ захотів більше дізнатися про негаразди, з якими жінки стикаються в Афганістані.

Два роки потому на фестивалі в Каннах відбулася прем'єра фільму доньки режисера - Саміри Махмальбаф, ще однієї представниці "нової хвилі" іранського кінематографу. Сюжет її стрічки обертається навколо афганських жінок. Молода жінка з охопленого війною Кабула мріє стати президенткою та намагається здобути освіту після падіння режиму талібів.

Головні герої драми британця Майкла Вінтерботтома - двоє молодих афганців, які намагаються дістатись Лондона з табору для біженців у Пакистані. Фільм знято у манері документального кіно, непрофесійні актори зіграли самих себе у вигаданих ролях. Стрічка отримала "Золотого ведмедя" на Берлінале 2003 року та премію Британської академії кіно та телевізійних мистецтв за найкращий неангломовний фільм.

Фільм про війну Пітера Берга засновано на документальній книжці "морського котика" Маркуса Латтрелла. Ідеться про операцію "Червоні крила" американських військових в афганській провінції Кунар у 2005 році. Латтреллу, якого зіграв Марк Уолберг, єдиному з групи чотирьох "морських котиків" вдалось вижити після бою з талібами. А гелікоптер, висланий на допомогу американцям, було збито.

Дія третього фільму серії відбувається під час Афганської війни 1979-1989 років. Сільвестр Сталлоне у ролі Рембо вирушає до Афганістану, щоб врятувати колишнього командира з радянського полону. Твердження про те, що фільм спершу було присвячено "відважним моджахедам", а після терактів 11 вересня формулювання начебто змінили на "героїчний народ Афганістану", як заявляють фактчекери, - це міф.

Утім, США у часи президентства Рональда Рейгана направду підтримували моджахедів, що воювали проти комуністичного уряду Афганістану та радянських військ. Ключовим прихильником таємної операції з озброєння нерегулярних збройних угруповань виступав конгресмен від Техасу Чарльз Вілсон. Його в фільмі Майка Ніколса за сценарієм Аарона Соркіна зіграв Том Хенкс.

Канни повернулися. Якби відсутність знаменитого кінофестивалю в 2020 році просто означала, що зірки в смокінгах і вечірніх сукнях не вип'ють коктейль на прекрасній набережній, це було б пів біди. Але насправді зрив фестивалю в минулому році через пандемію спричинив небачений "затор" у кінопроцесі.

Нові фільми - йдеться передусім про авторське кіно - практично не виходили. Випускати продукт, в який вкладено мільйони євро і важку працю, в нікуди, в пандемійний світ без фестивалів - собі дорожче. Ніхто не помітить і ніхто не оцінить.

Виходить, продюсери приберігали давно зняте, щоб вивалити це все у відповідний момент, коли звичний світ повернеться. І цей момент настав. 74-й Каннський фестиваль відбувається на Лазурному узбережжі з 6 по 17 липня.

Щоб фестиваль міг повернутися, повинні були збігтися дві речі: успіхи вакцинації в Євросоюзі та бажання зберегти культурну своєрідність колишнього світу. Будь-який культурний захід тепер - ризик, але що поробиш - з вірусом доведеться жити.

Втім, фестиваль оснащений за останнім словом пандемійної техніки: кінокритики, що приїхали, в один голос дивуються "плювальним" тестам на коронавірус. Кажуть, що слини для аналізу треба стільки, що плювати в пробірку доводиться не менше десяти хвилин.

Про всі гучні імена та фільми на фестивалі розповісти не вийде: тривале очікування вистрілило у феєрверк гучних імен. Ось старий майстер Пол Верховен і його "Бенедетто" про лесбійське кохання в італійському монастирі 17-го століття. Від фільму очікують провокації, але щоб у наш час домогтися провокації, потрібно сильно постаратися.

А найбільше чекають на "Аннетт" француза Леоса Каракса: мюзикл, але, за чутками, більше, ніж мюзикл. У стендап-коміка і оперної співачки народжується дочка з загадковим обдаруванням і перевертає з ніг на голову все колишнє життя парочки та й, схоже, весь колишній світ загалом.

Американський режисер Вес Андерсон зібрав у своєму фільмі "Французький вісник" справжній зірковий ансамбль, до якого потрапили Адрієн Броуді, Тільда Свінтон, Леа Сейду, Френсіс Мак-Дорманд, Тімоті Шаламе та Білл Мюррей. У притаманному лише йому стилі Андерсон розповідає у стрічці історію вигаданого журналу, що є алюзією на видання The New Yorker, яке дуже полюбляє режисер.

Французька акторка Леа Сейду грає головну роль одразу в чотирьох фільмах, представлених цього року на Каннському кінофестивалі, три з яких - у конкурсній програмі. Окрім "Французького вісника", Сейду також знялася в "Історії моєї дружини" угорської режисерки Ільдіко Еньєді. А у фільмі "Франція" Брюно Дюмона акторка грає воєнну репортерку, яку затягує вихор трагічний подій.

Візьме участь у конкурсній програмі також фільм "Петрові в грипі" російського режисера Кирила Серебреннікова, якого 2020 року було засуджено до умовного терміну ув'язнення у спірному процесі про розкрадання державних коштів. Стрічка Серебреннікова розповідає гіпнотичну історію родини, яка намагається врятуватися від пандемічної хвилі грипу. Режисер написав сценарій ще до пандемії ковіду.

Захопивши один за одним усі великі міста в Афганістані, бойовики "Талібану" 15 серпня взяли Кабул. Перед цим вони заявили, що не штурмуватимуть місто й візьмуть його "мирним шляхом". Глава МВС Афганістану оголосив, що столиця буде передана талібам мирно. Бойовики угруповання зайняли президентський палац у Кабулі для підготовки до зміни влади.

Джалалабад і Мазарі-Шаріф - два останні міста, які таліби захопили перед взяттям Кабула. Джалалабад здався "Талібану" без бою, Мазарі-Шаріф, де були зосереджені ключові сили, які мали чинити опір талібам, теж здався практично без бою. Його швидке захоплення стало несподіванкою і для Заходу, і для афганського уряду. На знімку - таліби після взяття Джалалабада.

За кілька годин після захоплення Кабула талібами президент Афганістану Ашраф Гані полишив країну. У соцмережі Facebook він написав, що виїхав, "щоб уникнути кровопролиття". За деякими даними, Гані міг вирушити до Оману. В афганських соцмережах його називають боягузом і звинувачують у тій ситуації, що нині склалась у країні.

Після захоплення Кабула бойовиками "Талібану" в столиці запанував хаос: сотні людей у паніці кинулися в аеропорт, сподіваючись вилетіти з країни. На відеозаписах і фотографіях, викладених у соцмережах в понеділок, 16 серпня, і напередодні, видно, як люди деруться по гвинтових сходах, намагаючись залізти на літаки.

Багато країн тепер намагаються якомога швидше евакуювати співробітників своїх дипломатичних представництв і найнятих на місці працівників дипмісій разом з родинами. До Кабула вилетіли транспортні літаки Бундесверу, щоб "доставити з Афганістану в безпечне місце тих, хто потребують захисту". На фото - літаки перед відльотом до Афганістану з аеродрому Вунсторф поблизу Ганновера 15 серпня.

Для допомоги в евакуації британських громадян з Афганістану до країни прибули 600 військових 16-ї повітряно-десантної бригади ВПС Великобританії.

Застереження, що виведення іноземних військ з Афганістану стане поштовхом до спроби "Талібану" захопити владу, виявилися правильними. Військові зіткнення між талібами і афганськими силами безпеки спалахнули по всій країні. Бої точились у більшості регіонів, у тому числі, із застосуванням важкого озброєння. На фото - таліби на КПП перед в'їздом до міста Кундуз.

Афганці, котрі співпрацювали з міжнародними силами НАТО, особливо побоюються помсти талібів. Наступ "Талібану" змушував їх бігти разом з родинами - іноді через лінію фронту. Десятки країн закликали ісламістів, які захопили владу в Афганістані, безперешкодно випустити з країни як іноземців, так і афганців. На фото - родина афганців рятується втечею зі захопленого талібами міста Герат.

"Талібан" має намір відновити "Ісламський емірат Афганістан" - так вони називали країну, котра перебувала під їхнім контролем з 1996 до 2001 року. Вкрай консервативні погляди талібів вселяють багатьом побоювання, що тепер Афганістан знову повернеться до жорстких форм шаріату, як це було в 1990-ті роки. Багато хто побоюється, що таліби позбавлять громадянських прав у першу чергу жінок і дітей.

США вирішили піти з Афганістану через майже 20 років після початку військової операції в цій країні. Джо Байден оголосив, що виведення військ завершиться до 11 вересня - 20-ї річниці терактів у Нью-Йорку й Вашингтоні. Війська з Афганістану вирішили вивести й інші країни НАТО. Згідно з опитуваннями громадської думки, більшість жителів США та Німеччини підтримали виведення військ з Афганістану.

Чимало західних експертів переконані в тому, що рішення США й НАТО про виведення військ з Афганістану було передчасним. В афганських урядових військах багато хто вважає, що війська міжнародної коаліції не повинні були йти з країни, залишивши їх віч-на-віч з ісламістами. На знімку - військовослужбовці Бундесверу залишають військовий табір у Файзабаді.

Швидке захоплення Афганістану талібами стало шоком для всього світу й свідченням провалу майже 20-річної місії США й НАТО, метою якої була побудова в країні сучасної прозахідної держави. Яке майбутнє тепер слід очікувати цій країні?