26 квітня 1986 року о 1:25 ночі під час планованого експерименту на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунали два потужних вибухи. Реактор було зруйновано - всередині залишалося близько 200 тонн ядерного палива. У повітря піднялася радіоактивна хмара, яка протягом наступних тижнів накрила значну частину Європи. Наслідки Чорнобильської катастрофи долають і 40 років потому.

Вибухи спричинили масштабні пожежі. Вогонь перекинувся і на дах третього енергоблоку, який гасили до 5 ранку. Загоряння на 4-му реакторі не вдавалося ліквідувати 10 днів. Цей період називають активною стадією аварії - викид радіоактивності з пошкодженого енергоблоку тривав безперервно, досягаючи мільйонів кюрі на добу.

Перше повідомлення про аварію з'явилося за 36 годин - місцеве радіо в Прип'яті - найближчому місті до ЧАЕС оголосило "тимчасову евакуацію населення". 30 квітня на центральному ТБ лаконічно оголосили про аварію, запевнивши, що "ні руйнувань, ні великих пожеж, ні тисяч жертв" нема. Попри радіацію партійне керівництво не скасувало демонстрацію 1 травня в Києві, на яку вийшли сотні тисяч людей.

Першими жертвами аварії стали працівники, які перебували в момент аварії на ЧАЕС, та пожежники, які прибули на місце вибуху в перші хвилини. Вони без належного захисту гасили вогонь, не знаючи про смертельні дози радіації. 31 людина зазнала гострої променевої хвороби і померла впродовж наступних тижнів. На фото - меморіал пам'яті ліквідаторів аварії на ЧАЕС у Славутичі.

Радянська влада два дні замовчувала інформацію про ядерну аварію перед світом. Розголос стався лише після того, як підвищений рівень радіації зафіксували на атомній станції у Швеції. Москва змушена була визнати аварію, наслідки якої вже вийшли далеко за межі країни. Рекомендації зі самозахисту для свого населення в СРСР вперше поширили 9 травня.

Винними в катастрофі назвали працівників станції, звинувативши їх у порушеннях під час експерименту. Цю версію тривалий час підтримували на міжнародному рівні, зокрема й у звітах МАГАТЕ. Лише згодом стало очевидно: катастрофа була неминуча через серйозні недоліки конструкції реактора, які були засекречені. На фото: тодішнє керівництво МАГАТЕ на пресконференції у Москві 6 травня, 1986 року

Після Чорнобильської катастрофи світом прокотилися протести проти ядерної енергетики. На фото: демонстрація в центрі Франкфурта-на-Майні в травні 1986 року.

Ліквідація наслідків аварії тривала близько 206 днів. До неї залучили понад 600 тисяч людей - військових, науковців-атомників, пожежників, інженерів. Вони розчищали уламки, гасили осередки радіації та будували перший бетонний саркофаг над зруйнованим реактором, отримуючи високі дози опромінення.

Близько 1350 екземплярів радянської техніки - військові гелікоптери, бульдозери, транспортери, пожежні машини та машин швидкої допомоги - були використані під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Усі вони - небезпечно забруднені.

Радіоактивні частинки, деякі елементи яких розпадаються тисячоліттями, забруднили не лише повітря й ґрунти, а й водойми. Фахівці вимірювали рівень радіації у воді та живих організмах, зокрема рибі, щоб оцінити масштаби ураження. Дослідження показували: наслідки катастрофи проникли в екосистеми й становлять загрозу для здоров’я людей на роки вперед.

Рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС ухвалили лише 2 травня, офіційно оголосили про неї - на 9-й день. Людям наказували взяти лише найнеобхідніше, запевняючи, що це тимчасово. Вивезти тварин заборонили. Загалом із зони виїхали близько 350 тисяч людей.

Близько сотні селищ, що опинилися в зоні найвищого радіаційного забруднення, після аварії на ЧАЕС були фактично стерті з мапи. Їхні будинки, школи та господарства зносили бульдозерами - разом із тим, що ще вчора було чиїмось життям. Метою було повне зачищення територій, аби евакуйовані люди не повернулися в домівки. На фото: меморіал з табличками знищених сел.

Перше укриття над четвертим реактором звели у листопаді 1986 року. За оцінками фахівців, під ним залишилося близько 95 відсотків палива, яке було в реакторі на момент аварії. Бетон нашвидкуруч зведеної захисної споруди згодом потріскався. Попри аварію, три реактори продовжили роботу аж до остаточного закриття ЧАЕС в 2000 році.

Попри радіаційну небезпеку та офіційну заборону, частина евакуйованих жителів зони згодом повернулася до своїх домівок. Влада дозволяє їм залишатися там за умови невиїзду. У 1990-х таких жителів зони налічувалося тисячі. Наразі їх лишилося кілька десятків.

Місто Прип'ять, побудоване для працівників Чорнобильської АЕС, - стало одним із головних символів аварії. Після "тимчасової евакуації" місто залишилося порожнім: багатоповерхівки, школи, лікарні й парк атракціонів зберегли сліди поспішного від’їзду.

Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Замовчування масштабів аварії, затримка з інформуванням населення та брак чітких рекомендацій щодо безпеки викликали обурення. Недостатня допомога постраждалим лише посилила це. Зрештою катастрофа суттєво похитнула віру в систему та її цінності - навіть серед тих, хто був лояльним до радянської ідеології.

Після аварії територія зони відчуження залишилася без постійної присутності людини. Тут збільшилася кількість окремих видів тварин, зокрема червонокнижних, однак науковці застерігають: теза про повне відновлення екосистеми - хибна. Дослідження фіксують підвищену смертність, хвороби, мутації та скорочення тривалості життя фауни, адже радіоактивне забруднення в багатьох районах є й досі.

2019 року над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС звели новий саркофаг. Його зібрали поруч із реактором, щоб мінімізувати ризики для працівників, а згодом насунули на старе укриття. Участь в проєкті брали близько 40 країн, а його реалізація обійшлася в близько 2 млрд євро. Захист укриття розрахований щонайменше на 100 років.

У 2010-х роках зона відчуження перетворилася на популярний туристистичний напрямок. З кожним роком кількість відвідувачів зростала - сюди приїжджали як у складі офіційних екскурсій, так і нелегально. Особливий "бум" стався після виходу у 2019 році серіалу "Чорнобиль".

Люди приїжджали на власні очі побачити залишені міста та села, де час ніби зупинився, а природа взяла гору. Маршрути включали підхід до 4-го енергоблоку з оглядового майданчика, огляд з відстані "рудого лісу" та покинутої техніки ліквідаторів. Пересування відбувалися за визначеними маршрутами - із дозиметричним контролем і дотриманням суворих правил безпеки. Наразі через війну туризм на паузі.

Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну зона відчуження понад три тижні перебувала в російській окупації. Після себе війська РФ залишили понівечене майно, розграбовані будівлі працівників та заміновані ділянки. Вони облаштовували в зоні позиції, зокрема окопувалися в "рудому лісі", який прийняв основний удар радіоактивного пилу після вибуху 1986 року.

У лютому 2025 року Росія перекреслила зусилля України та світу з запобігання поширенню радіації з ЧАЕС, поціливши дроном в нову захисну арку над 4-м реактором. БпЛА вибухнув та спричинив отвір конструкції даху площею 15 м². Пожежі вдалося ліквідувати лише через три тижні після атаки. Повна герметизація арки втрачена, хоча ситуація з радіацією, як запевняють у Києві, контрольована.

Напередодні 40-х роковин аварії на ЧАЕС у Greenpeace Україна забили на сполох: без термінового ремонту конфайнменту ризик обвалу старого саркофага, який перебуває під аркою, суттєво зростає. Звіт Greenpeace став незалежним доказом російських воєнних злочинів в Україні. У Києві кажуть: за відсутності нових пошкоджень ризики неконтрольованого виходу радіації наразі мінімальні.