24 жовтня президент Франції Еммануель Макрон відвідав у Ватикані Папу Римського Франциска І. Це вже третя їхня зустріч, і вона не віщувала жодних сенсацій. Під час приватної аудієнції у Ватикані Макрон та Папа Римський, як і заведено традиціями таких заходів, обмінялися презентами. Папа передав гостеві документи, що стосуються його понтифікату, та медаль із зображенням собору Святого Петра. Макрон, своєю чергою, презентував Папі Римському цікавий екземпляр - видання французькою мовою філософського есе Іммануїла Канта "До вічного миру" 1796 року. Канта, уродженця пруського Кеніґсберга (нині Калінінград, РФ - Ред.) вважають одним із основоположників ліберальної думки у філософії.

Цей презент французького президента Папі Римському навряд чи би привернув до себе таку увагу, якби кореспондент французької католицької газети La Croix не помітив би на книзі печатки польською мовою "Наукова читальня у Львові" ("Czytelnia Akademicka we Lwowie"). Відразу ж виникли різні версії щодо того, як ця рідкісна книга потрапила до французького президента. DW спробувала розібратися.

Читайте також: Юрій Андрухович: Кант би плакав

У Польщі хочуть з'ясувати походження книги

Світлини з Ватикану викликали ажіотаж у Польщі. Дехто припустив, що книгу могли вивезти зі Львова у період Другої світової війни. У Польщі з великим болем і пієтетом ставляться до втрачених у період війни артефактів, предметів культурної спадщини та загалом до питань  реституції.

У міністерстві закордонних справ Польщі, зі свого боку, заявили, що походження подарунка зараз ретельно аналізується. А в міністерстві культури та національної спадщини країни нагадали про втрачені у період війни предмети мистецтва, що належали Польщі та зараз перебувають у Франції. Наприклад, настінні свічники із Лазенківського палацу у Варшаві, які тепер прикрашають розкішний п'ятизірковий паризький готель Ritz, повернення яких вимагає Варшава.

Тим часом відомий французький журналіст Арно Беда поспішив розвіяти припущення про "нечистий" шлях книги Канта зі Львова. Беда з'ясував, що екземпляр, подарований Макроном Франциску, було придбано за 2500 євро у солідній паризькій книгарні Hatchuel, яка спеціалізується на рідкісних та антикварних виданнях. У дописі в соцмережі Twitter Беда стверджує: записи каталогів вказують на те, що примірник львівської книги Канта потрапив у Францію щонайменше 120 років тому, а отже ніяк не міг бути вкраденим зі Львова у період Другої світової. "Про це свідчить відмітка паризького книготорговця Люсьєна Бодена, який торгував на набережній де-Гранд-Огюстен близько 1900 року", - пише французький журналіст. "Немає сумніву, що ця книга вже була в Парижі на початку ХХ століття. Про грабіж не може бути й мови", - заявили інформагенції Reuters у Hatchuel.

Водночас у МЗС Польщі визнають, що наявних даних недостатньо, щоб стверджувати, що книга могла була викрадена під час Другої світової війни. Міністр культури Польщі Пйотр Глінський також написав у Twitter, що не розглядає цей подарунок як предмет втраченої у війні польської спадщини. 

Читайте також: Легенди Львова: Автентика на противагу кітчу

А що кажуть у Львові?

Не меншою сенсацією подарунок французького президента став і для львівських книголюбів, фахівців зі стародруків та істориків. Новина з Ватикану відразу ж обросла у Львові чутками та припущеннями, тим більше що львівські фонди постраждали від крадіжок і плюндрування не лише під час Другої світової. П'ять років тому у відділі Музею мистецтва староукраїнської книги Львівської національної галереї мистецтв, сталася рекордна крадіжка стародруків - понад 450 музейних експонатів, частина з яких була підмінена. Серед них було й кілька особливо цінних, зокрема, "Апостол" Івана Федоровича, "Євангеліє", видане у Вільнюсі у 1575 році та дві книги, надруковані у видавництві Києво-Печерської лаври у 1619 році.

Що ж до книги з печатками польського академічного товариства, то нині вони також наявні й в Науковій бібліотеці Львівського університету імені Івана Франка. У 1939 році радянська влада припинила діяльність цього польського студентського товариства, заснованого 1867 року, а книжки з його фондів осіли в різних архівах та бібліотеках. "Ця печатка мені знайома", - сказав у розмові з DW кандидат історичних наук, завідувач відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Львівського національного університету Микола Ільків-Свидницький. Тим не менш, хоча "Наукова читальня у Львові" й була науково-культурним польським товариством міста, пов'язувати книгу Канта із фондами сьогоднішньої бібліотеки Львівського національного університету все ж неправильно, стверджує науковець.

Книги з печатками цього товариства є й у фондах Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, але слідів цього конкретного примірника львівські науковці ніде у себе не виявили, хоча й шукали. "Такі друки Канта різними мовами, переважно німецькою, є й у фонді нашої бібліотеки, але цього видання до 1941 року у фондах не було. Я роблю припущення, що ця книга не була предметом військового грабунку Другої світової війни", - каже Ільків-Свидницький і додає, що нічого не вказує на те, що книжка могла потрапити зі Львова в Париж підозрілим шляхом. Навпаки, "західноєвропейські букіністичні магазини діють мало не з науковим підходом" і дорожать своєю репутацією, каже він. "Книги могли за різних обставин мандрувати, навіть завдяки забудькуватому читачеві, який забув її віддати. Чому відкидаємо такий банальний рівень міграції книжки, а одразу все націлено на грабунок, крадіжку?" - обурюється науковець.

Колишній директор львівського Музею мистецтва давньої української книги, дослідник кириличних стародруків і кандидат історичних наук Станіслав Волощенко також вважає, що у цій історії не варто шукати незаконних слідів переміщення культурної цінності. "В кожної книжки є своя історія і свої мандрівки. Не факт, що цей примірник був викрадений. Можливо, якийсь студент забрав її з собою в іншу країну", - припустив науковець у розмові з DW.

Микола Ільків-Свидницький каже, що за потреби можна спробувати відстежити шлях, яким ця книжка потрапила зі Львова до Парижа, адже таку роботу фахівці проводять нерідко. "Це називається Provenienzprinzip, коли встановлюють походження і міграції книги. Які печатки, номери, помітки. У цьому випадку маємо печатку "Czytelnia Akademicka", маємо помітку французького книгаря, який працював на зламі XIX-XX століть. Всі аукціони відбувалися з публікацією каталогів, списки, переліки можна відстежити у спеціальних виданнях", - пояснює науковець.

Читайте також: Грандіозна колекція бібліотеки Ватикану відкрита для відвідувачів

Чи буде продовження?

А чи варто українським культурологам та владі розкручувати справу і вимагати від Парижа та Ватикану якихось пояснень? Станіслав Волощенко впевнений, що так, адже "це наша спільна спадщина і потрібно її досліджувати. Апостольська столиця могла б оцифрувати цей примірник і подарувати цифрову копію Львову", - розмірковує він.

На думку ж Ількова-Свидницького, гра не варта свічок, оскільки "мова не йде про унікальний примірник, хоча він і є цінним, але унікальним його би зробили підписи чи печатки знакових людей".

Поки ж польським та українським культурологам і так є чим зайнятися, адже через російську війну в Україні під загрозою опинилася вся культурна спадщина. Росією, за наявними даними, вже знищено в Україні понад три тисячі освітніх та культурних об'єктів. Нещодавно в Києві від обстрілів постраждала університетська бібліотека імені Максимовича та Національна бібліотека імені Вернадського. У Львові ж від можливих атак особливо оберігають Церкву Святої Параскеви П'ятниці та Гарнізонний храм.

І допомагають українцям у цьому, зокрема, німці та поляки. Так, польський інститут Polonika та Фонд культурної спадщини відправили в Україну вогнегасники, вогнетривкі тканини, коробки і покривала. Все це роздали музеям та церквам, щоб захистити, зокрема, дерев'яні вівтарі та іконостаси, повідомили у Департаменті охорони культурної спадщини Київської мерії. "Потрібно зберігати те, що уціліло", - підсумовує Станіслав Волощенко.