51-річний Франц-Йозеф Овербек (Franz-Josef Overbeck) з 2009 року обіймає сан єпископа міста Ессен, а з 2011 року також є головним католицьким капеланом Бундесверу. Він очолює військове духовенство і церковну діяльність в армії. У Німеччині католицький військовий священник, на відміну від протестантського, не обіймає цю посаду на постійній основі, а поєднує її з обов'язками єпископа. Про виклики, що зараз стоять перед військовим духовенством, капелан розповів в інтерв'ю DW.

DW: Як змінилася діяльність військових священників з 24 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Франц-Йозеф Овербек: Основні завдання військових священників залишаються чіткими та незмінними. Перша - надавати духовну підтримку солдатам як у місцях їхньої постійної дислокації, так і під час виконання ними бойових завдань. Друга - підтримка їхніх родин. Третя - вироблення чіткої позиції з етичних питань відповідно до традицій наших церков та інших релігійних громад, зокрема з питань етики застосування сили.

Стосовно третього пункту, багато що змінилося для Бундесверу та військових священників?

Ситуація війни стала нам настільки близька - такого ніхто з нас раніше не міг би собі уявити. Це війна систем. З нападом Росії на Україну зіткнулися дві політичні та суспільні системи. І дуже важливо зробити все можливе для того, щоб зміцнити й захистити нашу систему, яка заснована на свободі, демократії та правовій державі.

Що це може означати?

У будь-якому разі, це велика зміна. Ми повинні проаналізувати, що це означає для солдатів, фактично готуватися до можливої війни. Всі сподіваються, що цього не станеться, але ми зобов'язані їх підготувати.

Це має величезне значення і для військових священників. У разі війни ми надаватимемо духовну підтримку солдатам - у католицькій церкві приблизно 75 єпископів, пастирів і церковних працівників, у протестантській - близько 100 пастирів, у юдейській - 10 рабинів. У разі оборони своєї країни або країн-союзниць по НАТО це досить обмежена кількість представників військового духовенства. За такого можливого жахливого розвитку подій ми повинні будемо надавати етичну підтримку і просто бути поруч із солдатами, навіть з тяжкопораненими. Інших перспектив для військового душпастирства я не бачу.

Ви маєте на увазі солдатів на фронті або також на місцях постійної дислокації в Німеччині?

За це відповідають інші - зокрема, командування у федеральних землях у співпраці з гуманітарними та благодійними організаціями, місцевою владою, різними об'єднаннями й церковними громадами на місцях. Вони повинні робити все можливе. Я завжди нагадую, що війна - це завжди хаос. І церкви повинні, наскільки дозволяють сили, готуватися до підтримки сімей у тилу, аж до супроводу тих, хто втратив близьких або не знає, де вони перебувають. Але тут я маю наголосити, що ми, як військові священники, не повинні переоцінювати свої можливості й не зможемо впоратися з усім, виступаючи в ролі менеджерів.

Так відкрито про це говорять ще далеко не всі відповідальні особи... 

Не потрібно недооцінювати людей у нашій країні! З 2022 року кількість запитів до мене, як до головного католицького капелана Бундесверу, помітно зросла - з проханнями висловитися публічно. Йдеться, з одного боку, про можливу конкретну участь у війні. З другого - про важливе розуміння, що спочатку потрібно зробити все можливе для зміцнення миру та запобігання війні. На багатьох серйозних зустрічах з вірянами в Ессені я відчуваю - це хвилює людей.

Але, з богословського погляду, часи, коли католицька церква вважала можливою "справедливу війну", минули?

Ця концепція сягає Томи Аквінського XIII століття. Він прагнув досягти того, щоб війни були цивілізованими, і таким чином обмежити свавілля та застосування насильства. Уже кілька десятиліть наш фокус - на "справедливому мирі". І це доречніше. Але залишаються виклики, що виникають під час нападів. Тому ми повинні бути до цього готові.

Відмова Ватикану і Римських пап від будь-якого збройного конфлікту тепер лунає дуже рішуче.

Війна - це завжди жах і зневага до людини. Важливо постійно це озвучувати. Проте бувають ситуації, коли мирним людям нав'язують війну. У таких випадках вони повинні мати право захищатися. Справедливий мир може означати й захист зі зброєю. Це стало особливо актуально після нападу Росії на Україну.

Як військовий священник, ви берете участь у багатьох офіційних перемовинах, ви також спілкуєтеся і з простими солдатами. Чи відчуваєте ви тривогу?

Бундесвер з 24 лютого 2022 року став іншим - як у самовідчутті, так і в способі роботи та підготовки до можливої агресії з боку Росії, а отже - до оборони в межах НАТО. Це - тема не тільки для військового духовенства та Бундесверу, а й для всього суспільства. І такі розмови завжди супроводжуються страхами, тривогами, але також і практичними питаннями.

Що каже військове духовенство?

Ми не залишимо солдатів та їхні сім'ї на самоті. І ми намагаємося чітко показати: йдеться не тільки про війну і мир, а значно ширше - також і про свободу, право, справедливість і правову державу.

Військових священників сьогодні навчають по-іншому?

Ми розробляємо відповідні концепції. Коли йдеться про етичну підготовку солдатів до можливої участі в бойових діях, це може відбуватися тільки в тісній співпраці з міністерством оборони. Як військове духовенство, ми взаємодіємо з представниками Інституту теології та миру та Центру етичної освіти у збройних силах.

Чи можна порівнювати сучасні війни з конфліктами в минулому?

Військові конфлікти сьогодні відбуваються в абсолютно нових умовах. Йдеться про кіберзагрози та цифрові війни, про нові форми насильства із застосуванням дронів і зброї на основі штучного інтелекту.

Ми знаємо ще дуже мало про нові форми конфліктів, у які можемо вступити в майбутньому, і які, ймовірно, швидко охоплять увесь світ. Етичного значення набуває питання командних ланцюжків і кінцевої відповідальності за виконання наказу. Відповідальність завжди має бути пов'язана з конкретною людиною. Цим не можна нехтувати.