Коли в Україні заблокували вКонтактє* (далі ВК. - Ред.), я не відчула жодного дискомфорту. В мене не було там профілю, тим більше я не слухала там "безкоштовної" музики і не складала плей-лісти, не контактувала з людьми, ніякий мій бізнес не спирався на сторінку чи рекламу у ВК, а фан-сторінка Катерини Бабкіної жила там своїм життям (іноді я з жахом думаю, що вона все ще там є, але надіюся, ні). У 2016 український офіс ВК зголосилися підтримати наш з Марком Лівіним проєкт BookChallengeUA, який був присвячений популяризації читання і тривав рік, і я, пригадую, крутила носом, але Марк та головний редактор медіа, яке хостило наші з Марком колонки про книжки, сказали, щоби я не вимахувалася: нас цікавить максимальне охоплення, а максимальне охоплення - це ВК. Я була трошки здивована, що тоді в Україні було більше користувачів ВК, ніж, наприклад, Facebook.
Ще більше я була здивована, як за рік по тому люди масово обурювалися, власне, блокуванням ВК, називали це цензурою та ставили vpn, щоби далі користуватися сервісом. Особисто в мене питання було одне - якого так довго? Війна з росією* розпочалася в 2014-му, а ВК, де масово поширювалися ворожі наративи і загалом нічого корисного не було, ми заблокували лише в 2017-му. Я наче й визнаю, що будь-які життєві інтереси вагомі та цінні, навіть якщо вони обмежені сторінкою у ВК і спілкуванням там з колишніми однокласниками, але з іншого боку мені не налазить на голову, як у світі, де легкодоступна і відкрита будь-яка (реально ж, будь-яка, от просто майже про все і вся!) інформація, можна витрачати час на скачування VPN для ВК.
Блокування російського контенту в Україні можливе
Крім того, є один абсолютно незаперечний, але простий факт, доступний для розуміння людям з будь-яким культурним та інтелектуальним бекграундом: трафік і перегляди - це гроші, контент - це гроші, лайки, поширення і кліки - це гроші. В даному випадку - це були гроші, які йшли в росію, тобто на те, щоби вбивати українців на сході України і тримати окупованим Крим. Тут, здається, нема про що дискутувати. Але я мало зустрічала розмов саме в цьому контексті.
Не знайшла даних, чи я права, але здається мені, уже за рік-два після блокування ВК ніхто за ним не побивався. Принаймні я не зустрічала згадок про те, що життя без ВК не те чи що щось ніде так не зручно робити, як було у ВК.
Читайте також: Оксана Забужко: Мій теплий ламповий рашизм
Не знаю, чи є технічне рішення для блокування російського контенту в Україні на міжнародних платформах, але мені здається, воно можливе. Пересуваючись світом, я ж бо часто бачу в YouTube чи Instagram повідомлення на кшталт "цей контент/ця музика не доступні у країні вашого перебування", а мобільні оператори різних країн автоматично блокують різний контент, причому десь це порно, десь - сайти з серіалами, а десь навіть певні мультики, де надто сміливо висвітлюється гендерне різноманіття. Тобто заблокувати російський контент на території України цілком реально. Це я так повільно підкрадаюся до того, про що має бути колонка: про підлітків, які слухають російську музику і дивляться російських блогерів. І про дорослих, які їх захищають, мовляв, ну це ж підлітки, вони про протест, їх неможливо ні до чого змусити. Дочекайтеся, мовляв, коли ваша донечка стане підлітком, зрозумієте. Взагалі, згадайте, як ми підлітками слухали рукі ввєрх*, зємфіру* чи арію*, і нічого, виросли нормальними людьми.
Ненависть руйнує нас самих
І от, з одного боку, я категорично проти накалювання сліпої ненависті і суспільного дозволу на неї, навіть схвалення. Просто тому, що сліпа концентрована ненависть, якщо ви прямо зараз зі зброєю в руках не маєте змоги вбивати тих, кого ненавидите, переспрямовується у кращому разі на вас самих, а в гіршому - на ваших близьких, дітей, чоловіка/дружину, сусідів. Іншими словами, ваша ненависть, загалом цілком справедлива, нищить абсолютно несправедливо не тих, кого ви ненавидите, а вас і інших українців.
Тупо, правда? Тому питання емоційної гігієни, як на мене, варто піднімати знову і знову в публічному просторі. Це трошки як з алкоголем - здається, що якщо випити, ти розслабляєшся і жити стає трошки стерпніше, а на ділі алкоголь - це депресант, він шкодить здоров'ю і скорочує життя. Отак і щиросердна, відчайдушна ненависть до тих, хто, зазначу, справедливо на неї заслуговує: здається, що в цій ненависті ви трошки спускаєте пару, а насправді ви руйнуєте себе і своїх, легше не стає, стає гірше.
Але з іншого боку, я абсолютно за усі усвідомлені конструктивні дії та акції, які хоч на дещицю зменшать потужність, вагомість, видимість ворога. Так, коли ми були підлітками, ми слухали різні рукі, зємфіру і інший російський шлак. Я от слухала агату простигосподи крісті*. Але, по-перше, тоді росіяни не вбивали нас. Ні, вони це, звісно, робили 500 років до того, але саме в той момент - ні, в той момент вони вбивали чеченців і грузинів. Звучить цинічно, але було не аж так дико підтримувати це своїми грішми. Ну і по-друге - тоді це не так виразно і не так швидко монетизувалося.
Читайте також: Олег Коцарев: Кримінальний інстинкт - перипетії з російським серіалом "Слово пацана"
Взаємодія з російським контентом - це підтримка агресії РФ
Будь-який підліток, мені здається, здатен зрозуміти, що перегляди, кліки і контакт з контентом - це гроші. І що взаємодіючи з російським контентом, він чи вона долучаються дзвінкою копієчкою до наступної ракети, яка прилетить, можливо, в їхній двір. Може, маленькою зовсім копієчкою, але долучаються. Дивно, але я мало бачила про це розмов.
Так, підлітки про протест, випробовування меж - батьківських, власних, цього світу, про сепарацію, руйнування зв'язків і віднаходження себе самих в такий спосіб, але підлітки також понад усе - про приналежність до гурту, про те, щоби бути своїми серед своїх, про моду, популярність, трендовість. Я не відкрию вам Америки, якщо скажу, що це найпростіші ключики до маніпуляції, в тому сенсі, що механізми того, як щось стає популярним серед підлітків, модним і трендовим, прості як двері та давно відомі. Ними активно користується російський культурно-контекстний простір. Це навіть не дуже дорого, якщо дуже узагальнити - просто потрібно багато повторень одного і того самого з різних напрямків і джерел. Дивно, що ми дотепер не можемо цього зі своїм.
Ще більш дивно, що в Україні у 2025 році взагалі можливо легально дивитися російських блогерів і слухати російську музику. Навіщо вона нам, і що ми - діти, дорослі, підлітки, втратимо без цього? Цензура? Ок. Згадаймо - колись всі дуже обурювалися забороні куріння у салонах літаків, бо раніше ж можна було, всі курили і нормально жили. Але ні, жили не нормально, і є навіть цифри про те, скільки життів така заборона зберегла.
Читайте також: Як спецслужби РФ роблять терористів з українських підлітків
Мені здається, з російським контентом так само - всім буде краще, якщо його для нас не буде, нічого потрібного, корисного чи важливого в ньому нема і бути не може. Це прагматичне, ефективне мислення, ми просто обираємо те, що нам вигідніше в перспективі. Підлітки забудуть про російських блогерів та співаків за пів року гучних протестів, позаяк світ має нескінченну пропозицію того, чим їх замінити; а користь на майбутнє буде неоціненна.
*Авторську орфографію збережено.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.