За два роки повномасштабної війни в Україні до російських судів надійшло понад 8 тисяч справ за самовільне залишення військової частини та дезертирство. Причому кількість таких справ за останній рік зросла уп'ятеро порівняно з 2022 роком - за місяць виносять по 700 вироків, показує дослідження ресурсу "Медіазона".

Допомагають російським дезертирам у русі "Ідіть лісом". За допомогою правозахисників DW змогла зв'язатися з одним із колишніх російських військових, який розповів про свій шлях за кордон та настрої у військах РФ.

"Або здохнуть, або буде кримінальна справа"

З 8 тисяч кримінальних справ за втечу з армії найбільше стосується самовільного залишення частини (88 відсотків), рідше трапляються вироки за статтями за невиконання наказу (6 відсотків) та дезертирство (3 відсотки). Такі дані опублікувала "Медіазона" у квітні 2024 року, вивчивши картотеку кримінальних справ російських судів.

За самовільне залишення частини у деяких випадках суди призначають лише умовні строки. Такий захід дозволяє начальству в російській армії відправляти дезертирів назад на фронт, пояснює представник руху "Ідіть лісом" Іван Чувіляєв. За його словами, близько 70 відсотків тих, хто звернувся цього року до його організації за допомогою, - контрактники.

"Всіх так чи інакше примушували підписувати контракт. Мобілізованих дедалі менше, бо багато хто вже просто загинув. Намагаються бігти всі, бо найчастіше два варіанти: або здохнуть, або буде кримінальна справа", - каже правозахисник.

Читайте також: Катування цивільних українців є цілеспрямованою політикою Росії - правозахисники

За втечу з армії саджають у ями та застосовують інші тортури

У деяких випадках росіянам, які дезертирували, доводиться ховатися на окупованих територіях, каже Чувіляєв. Він описує цей період, як один із найнебезпечніших - якщо спіймають, то до такої людини застосовують тортури, щоб повернути назад на фронт.

Найпоширеніший захід - саджають у велику яму просто неба, туди відправляють за різні "провини": вживання алкоголю, конфлікти з начальством, самовільне залишення частини. "Бува, що за відмову воювати людину садять у підвал - зазвичай десь у занедбаних будинках, наприклад у школі чи лікарні. Там їх катують. Один місяць у такій "камері" в нелюдських умовах - людина піде куди завгодно", - каже Чувіляєв.

Серед тих, хто зважився на втечу, багато поранених - втекти зі шпиталю найлегше. Показовою може бути історія викладача гри на гітарі та інваліда 3-ї групи Володимира Фролова. Уродженця міста Ясинувата у Донецькій області України мобілізували до російської армії у 2022 році, підписувати контракт він відмовлявся. За два роки чоловік кілька разів потрапляв до шпиталю через поранення на фронті, а коли його вкотре спробували повернути назад, він втік. У 2024 році рідні Фролова дізналися, що чоловіка, який дезертирував, спіймали і тримають у підвалі. Там, за словами дружини мобілізованого, його катували, щоб змусити підписати контракт із міноборони РФ, а у квітні чоловіка перевели до штурмової бригади. У квітні вона отримала від військової частини, до якої було приписано її чоловіка, повідомлення про його загибель.

"Посадили в кімнату без ліжка. Вікон немає, мокрі матраци у вологому приміщенні, там лежать з ВІЛ, гепатитом... Спали на підлозі, поїсти приносили пару разів на день, воду не дають, добре хоч пацани заносили", - так описує умови в Telegram-каналі "Мобілізація ДНР Live" ще один дезертир, якого відправили до такого "підвалу". Там же можна натрапити на багато свідчень про побиття, тортури струмом. Тим, хто погоджувався піти до штурмової бригади, обіцяли умовний термін.

Читайте також: Прокуратура: РФ піддає тортурам 90% українських військовополонених

"Ніщо не може передати того жаху, що там діється"

24 лютого 2022 року Михайло (ім'я змінено на прохання співрозмовника - Ред.) проходив термінову службу у російській армії. Того року за новинами новобранець та його товариші по службі майже не стежили, знали лише, що почалася невелика воєнна кампанія: "Нам навіть нічого не говорили, не було схоже, що вона буде повномасштабною. Усі чекали, що це швидко закінчиться".

Російське вторгнення зустріло запеклий опір в Україні. До літа 2022 Михайло, відслуживши півроку, вирішив підписати контракт з армією РФ. Він пояснює, що йому сподобалися соціальні гарантії на службі: хороша зарплата, військова іпотека та інші пільги.

Молодий чоловік згадує, що морально готувався до майбутнього - дивився фільми про війну та відео реальних боїв. "Мені здавалося, що я готовий до смертей, поранень і втрат. Насправді нічого не може передати тієї повноти, масштабу того жаху, що там відбувається", - каже він зараз.

Читайте також: Комісія ООН: російські військові катували українців до смерті

Харківський фронт та поранення

За словами Михайла, спочатку його направили до бригади на території РФ, де обіцяли штабну роботу: "Жодних відряджень (у зону бойових дій - Ред.), вранці прийшов, увечері вже вдома". У вересні 2023 року його та деяких товаришів по службі несподівано викликали в роту розвідки, де повідомили, що відправлять "на виконання завдань".

Військових завантажили на бронеавтомобілі та повезли до Білгородської області. "Тоді ще не було відкрито Харківського фронту", - каже Михайло. До весни він займався мінуванням території, а червні перейшов кордон сусідньої держави. Під час однієї з вилазок Михайла було поранено, він потрапив до шпиталю. Там постійно працював телевізор, згадує він.

"Багато дивилися РЕН ТВ: там говорили, що все круто йде, що бійців ЗСУ масово беруть у полон. Усі в моїй палаті сміялися з цієї дурості", - каже співрозмовник DW. Він цікавився мотивацією військових, які разом із ним лежали у шпиталі. Один із них зізнався, що шкодує про свій вибір, спочатку купившись на високу зарплату: "Йому 40 років, двоє дітей. Це спочатку всім так здається, що великі гроші. Але 200 тисяч рублів (близько 2120 євро у перерахунку. - Ред.) - того не варті". У бригаді Михайла теж застосовували тортури до відмовників: садили в ями, силоміць вдягали саперний костюм на тривалий час, приковували до ніг гирі або металеві обіддя коліс від вантажівок.

Читайте також: В ООН назвали тортури частиною державної політики РФ

На дезертирство мало хто зважується

Колишній настрій "взяти Київ" серед звичайних військових змінився новим усвідомленням, каже росіянин, який дезертирував: "Політики все одно сядуть за стіл, домовляться, а життя вже не повернути". Однак, додає він, небагато військових готові вдатися до втечі, особливо ті, хто має сім'ї: "Коли тобі вже 40 років, є діти, квартира... У їхньому випадку виїхати в іншу країну рівносильно смерті".

У Михайла в Росії залишилися батьки, які прийняли його рішення. Вони спочатку підтримували війну з Україною, але згодом змінили своє ставлення, почувши від сина про бойові будні - кілька разів Михайло був на волосині від смерті.

Він згадує, як одного разу відійшов від товаришів по службі перекурити, а цієї миті прилетів снаряд туди, де стояли його пбратими. "Збираюся йти до них, роблю крок назустріч, і вибух. Потім ходив, збирав їхні шматки у чорний пакет", - без емоцій розповідає він. Цей та ще один подібний випадок підштовхнули його до рішення дезертирувати. Він зв'язався з рухом "Ідіть лісом", який допоміг йому вибратися з країни. Шлях, за словами Михайла, виявився не таким важким, як він очікував. Тепер молодий чоловік будує плани на майбутнє: "Хочу поїхати кудись у Коста-Ріку, пов'язати свою діяльність з IT-сферою".