"Я живу в Білорусі і говорю білоруською, але майже кожен день, коли я виходжу на вулицю, я стикаюся через це з дискримінацією. За білоруську мову в країні можуть образити й принизити, а також неможливо укласти угоду або отримати освіту", - розповідає DW активістка Аліна Нагорна. Ця ситуація надихнула дівчину написати книгу "Мова 404", де вона зібрала понад 100 реальних історій білорусів, які зіткнулися з труднощами, а іноді і фізичним насильством просто через те, що говорять білоруською мовою.

Читайте також: Як білоруська "змагається" з російською у школах Білорусі

Влада Білорусі не підтримує білоруську мову

"Цією книгою я хочу показати існування проблеми - як людей дискримінують через мову, до того ж державну", - пояснює Нагорна. Зараз дівчина за допомогою краудфандінгу збирає кошти на публікацію книги, і за 10 днів вдалося зібрати 68 від необхідної суми, що, на думку активістки, показує актуальність проблеми для Білорусі.

Мовні права білорусів Аліна Нагорна захищає вже давно - завдяки зусиллям ініціативи "Умовы для мовы", яку вона представляє, в Білорусі з'явилися інформаційні таблички, знаки, квитки на громадський транспорт у більшості міст, а також можливість укладати договори в сфері житлово-комунального господарства державною мовою.

Однак без мовної політики держави, яка, за словами Нагорної, зараз відсутня, досить важко відстоювати інтереси білоруськомовних людей. Ситуація з білоруською мовою в країні з кожним роком погіршується. Якщо в 1999 році білоруську мову назвали рідною 85,6 відсотка білорусів, то нині, згідно з даними останнього перепису 2019 року, - лише 61,2 відсотка населення. Однак частка тих, хто користується білоруською мовою при спілкуванні вдома, ще менше - 28,5 відсотка білорусів.

"Зараз влада взагалі нічого не робить, і білоруської мови всюди стає дедалі менше - наприклад, з кожним роком дедалі менше школярів навчається білоруською. Виходить, що білоруська мова в Білорусі виконує декоративну функцію", - з розчаруванням зазначає Нагорна.

Читайте також: Кримська криза спричинила сплеск мовної дискусії в Білорусі

За білоруську мову в Білорусі можуть побити

Книга "Мова 404" зібрала абсолютно різні історії білорусів, присвячені мовній дискримінації. Аліна Нагорна говорить, що кожна історія з книги її зворушує, адже з багатьма змальованими ситуаціями вона стикалася й сама: "Комусь хамили й вимагали "говорити людською мовою", відмовлялися оформлювати рахунок в банку, не брали на роботу або звільняли, відмовляли в офіційних бланках білоруською мовою - це все різні форми дискримінації".

Як приклад буденності цього явища активістка наводить історію мінчанки Наталії Альхової. Жінка розповіла, що одного разу через використання білоруської мови у неї зав'язалася перепалка з перехожою на вулиці, а в крамницях і на ринку вона постійно стикається з вимогою "говорити нормальною мовою".

Крім того, є в книзі Нагорної також історії про насильство через білоруську мову - вони пов'язані з протестами проти результатів президентських виборів, які почалися в країні 9 серпня минулого року. Так, художник Алесь Пушкін розповів DW, що його били в ізоляторі на вулиці Окрестіна під час перших днів протестів. Тоді він вийшов протестувати через новини про смерть демонстранта Олександра Тарайковського.

"У мене з собою була декларація білоруською, де я написав, чому йду протестувати: щоб Лукашенко визнав поразку, за нові вибори, повернення до парламентської республіки. Я розумів, що мене заарештують, і цю декларацію взяв з собою, щоб на суді показувати, що я йшов з мирним протестом", - розповідає Пушкін.

Про перебування в ізоляторі він розповідає не інакше як про тортури - за його словами, людей били всю ніч: "У певний момент омонівці знайшли мою декларацію, побачили, що вона білоруською і сказали, що будуть бити того, хто її написав. Омонівець зачитував її вголос, і мене сильно побили за це. Інші ув'язнені навіть дивувалися, що мене так сильно і показово били за білоруську мову".

Білоруськомовним у СІЗО відмовляли в медичній допомозі

Інший демонстрант, Алесь Толстико у бесіді з DW розповів, що використання білоруської мови стало причиною, через яку йому відмовляли в медичній допомозі під час ув'язнення після затримання в жовтні на одному з маршів. "Як тільки я потрапив на Окрестіна, я попросив про медичну допомогу, а мені вони сказали, мовляв, ми вас не розуміємо і медиків у нас для вас немає, хоча я бачив, що поруч ходила жінка в білому халаті".

Однак коли чоловікові стало зовсім погано, лікарка до нього все ж прийшла. "Але після того, як мене перевели в ізолятор в Жодіно, ситуація повторилася. На більшість моїх прохань відповідали, що поки я не говоритиму "нормальною" мовою, мене тут ніхто не почує", - розповідає Толстико.

Загалом через протести мовна ситуація в Білорусі особливо не змінилася, констатує Нагорна: "Так, з'явилося більше людей, які захотіли говорити білоруською, але це нічого не змінює суттєво, адже вони щодня стикаються з дискримінацією. Потрібно переходити на інший рівень і захищати свої права, а це вимагає багато зусиль". Говорячи про майбутнє білоруської мови в Білорусі, активістка сподівається на поліпшення ситуації. "Головне, щоб люди зрозуміли, навіщо їм потрібна білоруська мова, адже вона наближає нас до незалежності", - каже вона.