16 грудня у Гаазі заснували Міжнародну комісію з розгляду претензій для України (International Claims Commission for Ukraine, також Міжнародна компенсаційна комісія). Цей міжнародний орган оцінюватиме і визначатиме розмір відшкодування постраждалим від агресії РФ. Відповідні заяви про відшкодування із 2024 року збирає і фіксує Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України (RD4U). DW поговорила із виконавчим директором Реєстру збитків Маркіяном Ключковським про те, скільки надійшло заяв щодо відшкодування, коли зможуть подати заявив юридичні особи та коли запрацює Компенсаційна комісія.

Навіщо знадобилося створювати компенсаційну комісію? Хіба Реєстр збитків не міг сам визначати розмір відшкодувань?

Була домовленість, що компенсаційний механізм будується поетапно. Першим етапом був Реєстр збитків з мандатом збирати та реєструвати заяви. Другий етап - компенсаційна комісія з мандатом їх розглядати та ухвалювати рішення щодо розміру компенсації. Для цього комісії потрібна принципово інше юридичне підґрунтя - не тільки розширена часткова угода, як це було під час створення реєстру, але й повноцінний міжнародний договір - конвенція. Серед іншого вона закріплює юридичне зобов'язання для держав-підписантів. Після запуску комісія поглине реєстр. Вся робота, яку ми зараз робимо, буде передана туди, включно з базою даних і навіть секретаріатом. І вже після цього третім етапом буде створення Компенсаційного фонду, покликаного забезпечити практичні виплати тим, хто на це має право відповідно до рішень комісії. Запуск фонду залежатиме від політичних і юридичних рішень, в тому числі від ходу переговорів про завершення війни.

Коли запрацює компенсаційна комісія?

Конвенцію схвалили 34 країни та Європейський Союз. Вона набере чинності після того, як її ратифікує принаймні 25 підписантів. Так прописано в одному з пунктів конвенції. Це пов'язано з тим, що компенсаційна комісія - великий юридичний і політичний проєкт, який потребує відповідної політичної, але й також фінансової підтримки. Тому вона реалістично може працювати, коли тягар, зокрема фінансовий, покладений на відносно велику кількість країн. Після ратифікації почнеться робота з безпосереднього створення Компенсаційної комісії. Будуть сформовані органи управління комісією, асамблея держав, рада держав, які наділені відповідними компетенціями. І після того комісія буде не просто формально існувати, а почне безпосередньо свою роботу. Коли це може статися залежить від того, наскільки швидко ми зберемо 25 ратифікацій. Чим швидше вони зберуться, тим швидше зможемо запустити саму комісію. Реалістично, це середина або друга половина 2027 року.

Скільки нині до Реєстру збитків надійшло заяв щодо відшкодування?

Ми вже наближаємося до позначки 90 тисяч заяв. Загального розміру суми немає, оскільки відкрито 14 категорій для подання заяв людьми. В більшості з них, які не стосуються майна, ми не запитуємо інформацію про розмір відшкодування. Бо, наприклад, не можемо питати, скільки коштує життя родича, якого людина втратила. Щодо майна інформація є. Середній розмір вимоги у категорії щодо житлової нерухомості - приблизно 58 тисяч євро.

А заяви надходять лише від громадян України чи громадян інших країн теж?

Поки що заяви можуть подавати тільки громадяни України. Обмежень нема, але стоїть питання технічної імплементації, адже основним інструментом для подання заяв - "Дія". Вона інтегрована з українськими базами даних і доступна громадянам України. Ми працюємо над тим, щоб налаштувати доступ для іноземних громадян до цієї системи.

Читайте також: Як біженцям з України отримати компенсацію з Реєстру збитків

Нині можна подати заяву лише фізичним особам. А Реєстр збитків поки не приймає заяви від юридичних осіб?

Зараз так, але вже зовсім скоро це зміниться. Вчора Кабінет міністрів схвалив постанову про порядок подання заяв юридичними особами. Через кілька днів ми починаємо бета-тестування цієї системи. І найближчим часом вже відкриємо можливість подавати заяви для юридичних осіб, в тому числі державних і муніципальних, органів державної влади. В першу чергу, йдеться про руйнування критичної інфраструктури, загальні економічні збитки, пов'язані з руйнуванням активів юридичних осіб.

З яких джерел планується брати кошти для виплат? Які джерела зараз виглядають найбільш реалістичними?

Відповідь на це запитання відтепер вже офіційно закріплена в тексті Конвенції про створення комісії - сплатити компенсацію має Російська Федерація. Це міцний консенсус держав, які брали участь у переговорах, і які підписали конвенцію. Детальної відповіді на питання практичної реалізації поки що немає. Багато обговорень останнім часом про суверенні активи РФ про так званий репараційний кредит, щодо якого може бути винесено рішення найближчим часом.

Але це далеко не єдиний варіант. Є інші механізми, інші конструкції, над якими ведеться робота. Зокрема, йдеться про конструкції, які вже були в минулому. Наприклад, коли була створена компенсаційна комісія ООН, яка забезпечувала репарації після того, як Ірак вторгся в Кувейт в 1990 році, механізмом відшкодування було відрахування певного відсотка виручки від експорту іракської нафти. Чим більше Ірак продав нафти, тим більше надходження йшло в компенсаційний фонд, з яких виплачувались репарації. Тоді Ірак на це погодився в обмін на пом'якшення санкцій, які були накладені за те вторгнення до Кувейту. В принципі, у нас ситуація подібна певною мірою. Тому теоретично цей або схожий механізм можна було би застосувати щодо РФ. Але, знов-таки, це залежить від багатьох факторів.

Деякий український бізнес не чекає, коли можна буде в реєстр подавати заяви, і намагається в судах домогтися відшкодування збитків. Чи це не завадить їм подати заяви до Реєстру збитків?

У паралельності процесів немає жодних проблем. Подання заяви позову до суду не перешкоджає подання заяви до реєстру. І навпаки. Є багато людей і компаній, які звертаються до Європейського суду з прав людини. Але ми повинні пам'ятати, що, по-перше, юрисдикція суду обмежена 16 вересня 2022 року, бо Росію виключили із Ради Європи за шість місяців до того. Також деякі компанії позиваються проти Росії в Інвестиційний арбітраж за втрату своїх активів. Але цей процес довгий і дуже дорогий, тому не всі можуть собі його дозволити. 

Інше питання про те, наскільки це реалістично. Ми бачимо багато прикладів того, що отримати судове рішення, особливо в українському суді, про відшкодування збитків, завданих агресією, цілком реалістично. Але є величезні питання з приводу того, як ці рішення можуть бути виконані. Вже пройшло майже чотири роки від початку війни. Багато юристів цими питаннями займаються, але відповіді поки що ніхто не знайшов.

У судах інших держав працюють усі звичайні правила, які застосовуються до таких процесів. Тому, коли на підставі рішення українського суду звертаються в до суду в іншій країні, то місцевий суд перевіряє процесуальні моменти, зокрема, чи відповідач мав можливість брати участь у процесі. Так само варто зважати на суверенний імунітет (принцип міжнародного права, за яким одна держава не може бути підсудною судам іншої держави без своєї згоди. - Ред.) Там, де українські суди знаходять підстави для його подолання, іноземні суди вимушені більш ретельно до цього підходити. І, на жаль, вже є прецеденти, коли у виконанні рішення українських судів про стягнення якихось сум з РФ було відмовлено за кордоном саме через ці причини.