Це був найкоротший саміт усіх часів: зустрілися, повечеряли та розійшлися. У проміжках між усім цим нічого не відбулося. Британська прем’єрка Тереза Мей нічого нового й не могла сказати, оскільки вона є останньої, хто міг би мати якийсь план виходу із ситуації, котра зайшла у глухий кут. Хоча м'яч нині перебуває на британській половині поля. Адже європейці в останні тижні до невпізнанності пом'якшили свою позицію в питанні розв'язання проблеми північноірландського кордону - проблеми, котра постане внаслідок виходу Великобританії з ЄС.
Драма - частина гри
По суті, хореографія таких міжнародних переговорів добре відома. На початку є відносно великий прогрес і партнери виглядають розсудливими. Однак потім справа доходить до деталей і починаються суперечки. Далі настає фаза принципів і наприкінці пристрасті мають загостритися максимально, щоб досягти згоди буквально в останню хвилину. ЄС власне має вже великий досвід саме з таким перебігом подій.
З нинішнім самітом у Брюсселі пов'язували величезні очікування. Так багато надії, рішучості та доброї волі задля досягнення згоди буває рідко. Це було схоже на спробу створити правильний настрій для вигнання злих духів Brexit через заклинання вуду. Навіть президент Франції Еммануель Макрон, відомий своєю жорсткою позицією відносно британців, волів би досягти успіху в найближчий перспективі.
Британія без здорового глузду
Тим часом противники полюбовного рішення щодо Brexit у Великобританії тріумфують. Прибічники жорсткого виходу хотіли б одразу - вже сьогодні на завтра - залишити ЄС, навіть не звертаючи увагу на можливі негативні наслідки, але найголовніше - без остаточного внеску до загальноєвропейської каси. Вони хотіли б максимально прискорити процес розривання кайданів цього союзу, який вони ненавидять дедалі більше й більше. Для поміркованих прибічників Brexit успіхи Терези Мей на переговорах є занадто мізерними. Водночас прибічники ЄС у Великобританії воліли б взагалі зупинити процес виходу з Євросоюзу й вимагають повторного референдуму. Північноірландські юніоністи присягаються, що блокуватимуть усе, шотландці погрожують опором, опозиція хоче нових виборів, тож простір для маневру для Терези Мей дорівнює нулю в усіх напрямках.
Єдиний шанс для європейців у такому хаосі - відмовитись від сліпого відстоювання принципів у цьому питанні. При чому зробити це потрібно з обох сторін. Якщо Демократична юніоністська партія, за допомогою якої Tереза Мей забезпечує собі більшість у парламенті, починає говорити про священні принципи Сполученого Королівства, тоді будь-яка раціональна пропозиція обов’язково зазнає невдачі. Отже, або прем’єрка все ж таки зможе ще їх переконати, або має посилитися тиск.
Щасливий кінець далекий і непевний
На початку саміту головний представник ЄС на переговорах щодо Brexit Мішель Барньє запевнив, що й надалі "спокійно та терпляче" проводитиме переговори. Європейці справді мають продовжувати говорити з британцями доти, допоки паніка не змусить їх піти на поступки. Можливо це станеться вже в грудні. Для цього ЄС має повною мірою використати свої можливості в питанні Північної Ірландії. Зробити це треба хоча б для того, аби потім собі не докоряти, що домогтися можна було й більшого.
Незрозуміло, чи спрацює у випадку із переговорами щодо Brexit cтратегія, коли людина не реагує на зміни, якщо вони відбуваються поступово. Прем’єрка Мей слабка і у будь-який момент може стати жертвою своєї власної партії. Політична ситуація у Лондоні непередбачувана і незрозуміла, більшість у парламенті зрештою не гарантована. Тож найсильніша зброя європейців - це їхня єдність. Керівники урядів напевно знають про закон бутерброда. Але водночас вони просто сподіваються на щасливий кінець, як у казці.