У Берліні з'явиться новий музей художника, графіка та карикатуриста Жоржа Ґросса, який народився та помер у Берліні, але багато років жив та працював у США.
Реклама
Цю адресу в Берліні варто запам'ятати: Bülowstraße 18. Колись тут шлангами протікали бензин та дизельне пальне. За дещо вигнутим дахом крізь вікна помітно фасад невеликої будівлі колишньої заправної станції Shell AG, побудованої в 1956 році. Це приміщення, разом із старим гаражем, майстернею та новою прибудовою, перетвориться на музей відомого берлінського художника Жоржа Ґросса (Georg Groß, 1893-1959). Проєкт приватної ініціативи поки що розрахований на п'ять років.
"Музей тут - наша пропозиція місту", - наголошує в інтерв'ю газеті Berliner Zeitung столичний галерист Юрґ Юдін (Juerg Judin). Власник галереї купив стару заправку кілька років тому. Поруч із нею він розмістив прибудову, розбив біля колишнього під'їзду до бензоколонки невеликий ставок з коропами, обрамивши його бамбуком та соснами. Вийшла маленька ідилія у великому місті.
Він сам кілька років мешкав і працював тут, а тепер переїжджає, звільняючи місце для Ґросса. "Музей насправді дуже малий, картинам художника потрібно більше місця", - вважає Юдін. На музей Ґросса в приміщенні колишньої бензоколонки він дивиться як на своєрідну прелюдію до більшого проєкту, який має популяризувати ім'я берлінського художника у німецькій столиці.
Реклама
Жорж Ґросс як символ боротьби з нацизмом
Німецький живописець, графік і карикатурист Ґеорґ Ґросс (Georg Groß), син шинкаря, в 1916 змінив правопис свого імені на Жорж Ґросс (George Grosz). То справді був своєрідний протест проти Першої світової війни. Він був дадаїстом і нонконформістом, непримиренним ворогом мілітаризму та націоналізму. Націонал-соціалістам не вдалося його заарештувати, тому що в 1933 він встиг емігрувати до США. Там він жив і творив, поки незадовго до своєї смерті, у 1956 році, не повернувся до Берліна.
Одна з головних робіт Жоржа Ґросса "Стовпи суспільства", написана у 1926 році, стала надбанням колекції Нової національної галереї (Neue Nationalgalerie) у Берліні, яка розташована за кілька сотень метрів від колишньої бензоколонки та майбутнього музею художника.
На картині зображені нацист, націоналіст, соціал-демократ, суддя та мілітарист. На думку Ґросса, це були "шановані представники німецького суспільства" того часу. У нацистській Німеччині його творчість зарахували до "дегенеративного мистецтва".
Інша відома картина Жоржа Ґросса "Cain or Hitler in Hell" ("Каїн або Гітлер у пеклі") 75 років перебувала у власності родини Ґросс. У 2019 році її викупив для своєї колекції Німецький історичний музей у Берліні (DHM).
Новий музей має свою кураторську групу, до якої належить мистецтвознавець Пей Маттіс Карстенс (Pay Matthis Karstens). "Хоча музей не має власної колекції, для організації виставок він може розраховувати на те, що залишилося з картин художника, а також на твори з приватних колекцій", - уточнює Карстенс.
Музей планує проводити дві виставки на рік, а розпочати - з ранніх робіт художника Жоржа Ґросса, тобто з його картин, які були відомі ще під ім'ям Ґеорґа Ґросса, до еміграції митця в США. Першу виставку присвятять офіційному відкриттю музея у травні 2022 року.
Скандальна антинацистська інсталяція в Берліні (09.12.2019)
01:50
Що робить чоловіка чоловіком? Фотовиставка про маскулінність
Патріархат століттями визначав суспільне сприйняття образу чоловіка і жінки. А яка ситуація тепер, в епоху дебатів під хештегом #MeToo? Відповідь на це питання шукає фотовиставка в берлінському музеї Мартін-Ґропіус-Бау.
Фото: Catherine Opie/Regen Projects/Thomas Dane Gallery/Solomon R. Guggenheim Museum
Тиха революція
Критично подивитися на власну ідентичність стає легше тоді, коли за тебе це вже зробили інші. Завдяки рухам за права ЛГБТІ+ та жінок на критику наразилися ще донедавна повсюдні у світі патріархат і мачизм. Фотограф Суніл Гупта присвятив серію робіт геям із Крістофер-стріт у Нью-Йорку - місця, де у 1969 році зародився рух за права ЛГБТІ+.
Фото: Sunil Gupta/Hales Gallery/Barbican Art Gallery
Чоловіки в уніформі
Войовничі чоловіки завжди були уособленням маскулінності. Цей фотоколаж Трістана Ф'юінгса демонструє, наскільки страшними і владними вони можуть здаватися. Кольорові зображення акторів, які грали нацистів, вражають глядача. Але водночас вони схожі на картковий будинок, який будь-якої миті може розвалитися.
Фото: Getty Images for Barbican Art Gallery/Tristan Fewings
Братська любов
Ця фотографія зображає самоідентичність бійців афганського руху "Талібан". Фотограф Томас Двожак знайшов десятки таких фотографій у Кандагарі 2001 року, коли розпочався наступ коаліції під приводом США на Афганістан. Він об'єднав їх у серію. Важко уявити собі більший контраст між образом бойовиків, що його змальовують ЗМІ, та їхнім власним баченням себе, як на таких фото.
Фото: T. Dworzak/Magnum Photos
Солдати серед своїх
Аді Нес тривалий час документує перебіг нескінченного конфлікту в Ізраїлі. Створюючи портрети солдатів в інтимних та безтурботних ситуаціях, він демонструє, зокрема, і м'якшу сторону ізраїльських збройних сил. Багато його робіт називають гомоеротичними, вони мають культовий статус у гей-спільнотах по всьому світу. Сам Нес каже, що його роботи відбивають його досвід служби в армії Ізраїлю.
Фото: Adi Nes & Praz-Delavallade Paris
Водостійка туш для вій
"Справжній" чоловік може розмазати помаду на губах жінки під час пристрасного поцілунку, але ж не фарбувати собі при цьому тушшю вії. Чи все ж чоловіку можна робити і те, і те? Пітер Худжар присвятив свої фотографії чоловічим ідентичностям, які не пасують до загальних норм. Чи заслуговує травесті-діва на звання чоловіка менше, ніж солдат, який розмальовує обличчя для камуфляжу?
Фото: The Peter Hujar Archive LLC/Courtesy Pace/MacGill Gallery and Fraenkel Gallery
Один лише зовнішній вигляд
Що робить чоловіка чоловіком? Це питання стоїть у центрі робіт фотографині Кетрін Оупі. Вона залюбки надягає своєму синові спідницю з тюлі чи пропонує друзям причепити собі накладні вуса. Її мета - дослідити відмінності в поведінці та сприйнятті тієї чи іншої людини, які викликають навіть такі незначні зовнішні зміни.
Фото: Catherine Opie/Regen Projects/Thomas Dane Gallery/Solomon R. Guggenheim Museum
Маргіналізовані чоловіки
На самосприйняття чорних чоловіків, передусім у США, багато в чому вплинули історичні події - вони довгий час були й часто досі залишаються жертвами расистських упереджень. Але в якийсь момент у них з'явилися взірці на кшталт О. Джея Сімпсона та Білла Косбі, за злетами й падіннями яких вони могли спостерігати. Потім одним із таких взірців став перший чорний президент США Барак Обама.
Фото: Getty Images for Barbican Art Gallery/Tristan Fewings
Бодіпозитив
Чоловіки лише останніми роками стають об'єктами у ЗМІ, як це вже давно відбувається з жінками. Повсюдна гонитва за ідеалом краси стала викликом і для чоловіків, зі всіма можливими наслідками - від розладів сприйняття власного тіла до самогубств. Виставка "Маскулінність: звільнення через фотографію" торкається й цієї теми.
Фото: Getty Images for Barbican Art Gallery/Tristan Fewings
Гниле "адамове яблуко"?
На цьому фото Сем Контіс зображений кадик або ж "адамове яблуко", а отже - Y-хромосома, якою чоловіки відрізняються від жінок на генетичному рівні. Чи в цьому ховається щось більше? Який (власний) образ мають чоловіки у часи дебатів під хештегом #MeToo? Наскільки сильним є досі вплив патріархату? Виставку в музеї Мартін-Ґропіус-Бау в Берліні можна побачити до 10 січня 2021 року.