"Документи! З якою метою прийшли? Заборонена символіка є?" Так на майданчику "Сцена 6" Національного центру Олександра Довженка в Києві зустрічали глядачів білетери у формі білоруських силовиків з кийками, відразу ж занурюючи в атмосферу реальності Білорусі літа 2020 року. Саме так розпочалася прем'єра вистави за мотивами роману білоруського письменника Саші Філіпенка "Колишній син", яку заборонили показувати в Мінську.

Вийти з коми

Хоча дія роману "Колишній син", за яким поставлено спектакль, відбувається у 1999 році після трагедії на Немізі в центрі Мінська (масова тиснява біля станції метро, у результаті якої загинули 53 особи. - Ред.) і десять років по тому, але атмосфера на сцені співзвучна з білоруськими протестами 2020 року. Головний герой роману, підліток Франциск, який впав у кому в результаті тисняви ​​в підземному переході, приходить до тями через десять років і розуміє, що за цей час у країні нічого не змінилося, але він сам і люди навколо змінилися.

Дія спектаклю відбувається у країні з вічним президентом Лукашенком, із нескінченними фальсифікаціями на виборах, із силовиками, які б'ють людей, і повною безвихіддю. На цьому тлі розігрується справжня драма сім'ї, яка живе у цій атмосфері, але намагається жартувати, читати, любити і сподіватися.

"Хоча цей роман був написаний у 2012 році, але він точно зображає ситуацію в Білорусі 2020 року, коли були вибори: нинішній режим весь час дотримується однієї тактики - насильства й терору. Але у романі головний герой зумів вижити, вийти з коми. У своїй постановці ми хотіли показати силу білоруського народу і людей, які здатні на неймовірне, коли їхня терпіння доходить до краю", - розповів DW головний режисер вистави, художній керівник Сучасного художнього театру в Мінську Володимир Ушаков.

Співзвучна українцям тема

"Колишнього сина" планували ставити у Мінську. Колектив Сучасного художнього театру працював над постановкою вісім місяців, але білоруська влада зробила все, аби прем'єра в Білорусі не відбулася. Управління культури міськвиконкому Мінська не видало гастрольне посвідчення для вистави, а сам театр закрили. Режисер був змушений виїхати з Білорусі до України. Тому спектакль вирішили показати глядачам у Києві. У постановці грають білоруські актори, які раніше емігрували до України, а також їхні колеги з українських театрів.

А ті актори Сучасного художнього театру, яким не вдалося покинути Мінськ, записали спектакль на відео, яке 21 травня з'явиться на інтернет-ресурсах та офіційних сторінках театру в соцмережах. "Народилася ідея провести цю паралель між Мінськом і Києвом, тому що дуже важливо, аби спектакль бачили глядачі. Тут нас дуже підтримують інші театри, люди, актори, які пройшли Майдан. Тема протесту дуже співзвучна українцям", - вважає Ушаков.

Аншлаг під час прем'єри

У залі "Сцена 6" був аншлаг. Усі місця були зайняті - з урахуванням обмежень, пов'язаних з пандемією COVID-19. Багато людей були у біло-червоних масках або з іншою символікою білоруського протесту 2020 року: біло-червоними браслетами або з квітами того ж кольору. Деякі з них уже тривалий час живуть в Україні, хтось недавно переїхав з Білорусі, дехто приїхав з Росії, Польщі, щоб подивитися постановку на гостру політичну тему.

Крім того, багато киян прийшли на знак солідарності з білоруським народом, а дехто - із глядацько-читацького інтересу. "Я дуже люблю твори Саші Філіпенка. Перечитала всі його твори. "Колишній син" - мій улюблений. Дуже цікаво, як його реалізують на сцені. Хочу знову пережити емоції, отримані від книги", - говорить київська фотографка Ольга Закревська.

Емоцій на сцені було більш ніж достатньо. Алегорія летаргічного сну, в якому перебуває одна людина і одночасно вся держава, червоною ниткою проходить крізь увесь спектакль. Актори через емоції та діалоги намагаються зрозуміти, чому люди стають "колишніми" громадянами своєї власної країни. "Для мене було важливо розповісти цю історію - звичайного білоруса, який у 1990-х відчував себе так, як Франциск. А ще - це і моя власна історія, через яку проходить занепад білоруської культури, мови, але є люди, які не готові з цим миритися ", - розповідає білоруський актор Олексій Яровенко, який зіграв у виставі "Колишній син" головну роль - Франциска, що вийшов з десятирічної коми.

У режисера вийшло викликати емоції

Прем'єра "Колишнього сина" закінчилася бурхливими оваціями вдячних глядачів і розгортанням величезних українського і білоруського прапорів між глядацькими рядами. Люди виходили з зали після вистави зі сльозами на очах. "Ця постановка так зворушила мої потаємні спогади й емоції. Потрібно тепер все осмислити", - говорить жінка, витираючи сльози. "Показали історію, яку я сам пережив. Здавалося, що я пройшов і Окрестіна, і Жодіно, і групи захоплення вдома, і побиття, і нічим мене не зачепити, але в деяких місцях я плакав. Режисерові вдалося. Мене дуже вразило. Тепер хочу прочитати роман", - поділився своїми емоціями молодий білорус, який не захотів назватися, оскільки після протестів був змушений переїхати з Мінська до Києва через переслідування білоруських силовиків.

Восени колектив акторів, які зіграли у виставі "Колишній син", збирається вирушити на гастролі містами України. Режисер Володимир Ушаков мріє, що колись покаже свою постановку в Білорусі та Росії.