Минулого тижня колишня канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) взяла участь у двох публічних заходах. У Фонді Гельмута Коля (Bundeskanzler-Helmut-Kohl-Stiftung) вона зустрілася з нинішнім лідером Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріхом Мерцем (Friedrich Merz), з яким її пов'язує партія, але до якого вона відчуває сильну неприязнь. А у Госларі Меркель виступила з промовою з нагоди 1100-річчя міста.
Все це, звісно, не дуже вражає. І жінка, яку багато хто довгий час вшановував як рятівницю вільного західного світу - особливо коли Дональд Трамп ще перебував при владі у Вашингтоні - не сказала нічого дійсно важливого. І що ж ще? Нещодавно Меркель повідомила, що хоче опублікувати свої мемуари восени 2024 року. Але насправді довкола жінки, яка правила Німеччиною 16 років, панує тиша. Хоча її епоха закінчилася ще зовсім недавно.
Читайте також: Преса про виступ ексканцлерки: зірка Анґели Меркель змарніла
Ніхто не запитує поради в колишньої канцлерки
Звичайно, насамперед це заслуга самої Меркель, яка виконала свою обіцянку і явно більше не потребує публічності. Але головна причина в тому, що за 12 місяців після виборів до Бундестагу сталося так багато подій, що здається, ніби відтоді, як Меркель керувала Німеччиною, минуло кілька років.
Але до Меркель майже ніколи не звертаються за порадою чи оцінкою нинішньої страшної ситуації у світі, бо є враження, що вона залишила після себе своєму наступникові Олафу Шольцу (Olaf Scholz) та його "світлофорній коаліції" повний хаос.
Меркель протягом півтора десятиліття нічого не зробила з енергетичною залежністю Німеччини від Росії, проспала цифровізацію країни. Фінансування інфраструктури та громадських установ було урізано до краю задля економії. У 2015 році Меркель великодушно прийняла до Німеччини велику кількість біженців, у першу чергу з Сирії, але не подбала про деталі впорядкованої імміграції після цього.
Читайте також: Війна в Україні - ганьба для німецької зовнішньої політики
Курс Меркель: нікому нічого не нав'язувати
І саме тому сприйняття Анґели Меркель сьогодні дуже відрізняється від того, яким воно було рік тому. Причому це стосується не лише тих, хто сьогодні в уряді, а й рядів її власної партії ХДС. Майже не згадують про спокій ексканцлерки, відсутність марнославства, її приземленість. На Меркель не покладають відповідальності за неправильні політичні рішення, це ні. Але закидають їй усе те, чого вона не зробила.
Звісно, звинувачувати її в тому, що вона неправильно сприймала президента Росії Володимира Путіна, недооцінила його небезпеку, - якнайпростіше. Бо так само можна сказати майже про всіх західних політиків. Але в чому її можна звинуватити, то це в її політичній позиції - очікувати від німців якнайменшого. Часи, коли така політика була можлива, безперечно минули.
Читайте також: Анґела Меркель: "Я ніколи не була наївною щодо Путіна"
Недостатньо смілива політика Меркель
Меркель сказала на відкритті Фонду імені Гельмута Коля в Берліні, що до слів президента Росії Путіна потрібно ставитись серйозно і що не можна ігнорувати час після війни. Це справді звучить як щось із іншого, майже загубленого світу. Насправді ніщо не вказує на те, що спраглого війни правителя в Кремлі не сприйматимуть всерйоз. Але що саме мають обговорювати з ним політики, коли Путін проводить загальну мобілізацію у своїй країні?
Можливо, історичний вирок Меркель буде милосерднішим, якщо Заходу загалом і Німеччині зокрема вдасться вистояти у цій найсерйознішій кризі з часів Другої світової війни. Декілька місяців, що минули з моменту відходу Меркель з посади глави уряду ФРН, вже докорінно змінили країну. Економіка та суспільство дивляться у майбутнє з глибокою невпевненістю. У цьому немає провини Меркель. Але те, що відбувається, ясно показує, чого вона могла б досягти за 16 років свого перебування при владі, якби виявила трохи більше сміливості.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.