По-перше, ще тоді, чотири роки тому, коли Дональд Трамп все далі переможно крокував у "праймеріз" - внутрішньопартійних перегонах республіканців за кандидатуру в президенти - багато людей в Америці та за її межами вважали, що, якщо він коли-небудь і здобуде цей пост, то вже сама ця відповідальна посада буде бодай якось стримувати його.

Навіть тоді, під час передвиборної кампанії, багато хто прощав Трампу непристойні вирази й лайку, його сповнені ненависті тиради проти конкурентів, погрози журналісткам і журналістам, випади проти людей з обмеженими можливостями. Гадали, що все це можна списати на передвиборну ляпанину. Думали, що все владнається, адже, як кажуть англійською: "The office shapes the man" ("Місце формує людину". - Ред.).

Але впродовж останніх років світові довелося зрозуміти одну гірку істину: популісти залишаються популістами - незалежно від того, в якому офісі вони перебувають і яку посаду обіймають. Довелося переконатися, що бізнесмени, як і політики, не полишають свого презирливого ставлення до людей тільки тому, що колись відбули офіційну церемонію присяги.

Читайте також: Реакція на смерть Джорджа Флойда: коли протест стає глобальним

По-друге, далеко не все одно, як політики відгукуються про своїх політичних супротивників і критиків. Саме зараз ми зараз пересвідчуємось, з яким довгостроковим ефектом словесна отрута, котру протягом чотирьох років Трамп розливав по всій своїй країні, роз'їдає американське суспільство зсередини. Після безперервних словесних атак президента ненависть, гнів і презирство стали переважати в почуттях багатьох американців. 

Слова - це зброя, якою не можна легковажно бавитись. У використанні слів суворість і стриманість ніколи не завадять. Навіть якщо ризикуєш отримати репутацію непоступливої або цілком позбавленої почуття гумору людини.

Вбивство завжди починається з думки

По-третє, расизм убиває. І тут потрібно розуміти, що вчинки, які призводять до вбивства, завжди починаються з мислення. Нам не можна дозволяти собі недбалості в боротьбі з остракізмом і повсякденним расизмом. Навіть у Німеччині донині в серйозних установах спостерігається забагато негативних явищ на цьому ґрунті. Приміром, жарти про іноземців нерідко є цілком звичним явищем, а меншини можуть перетворити в цапів-відбувайлів. Звісно, тут кожна країна має свою власну, в тому числі й історично обумовлену ситуацію, з відповідними проблемами. Однак жодне суспільство не позбавлене проблеми расизму. Нам усім потрібно постійно замислюватися над своїм мисленням і діями.

По-четверте, чотири роки тому я була в США і стала свідком того, як Трамп починав свою кампанію проти наявних соціальних інституцій. Як він тоді упакував свій расизм, своє презирство до жінок, свій гнів на прагнення активної демократії надати максимально можливу ​​справедливу рівність шансів та можливостей, у гасло про "боротьбу з тими, хто там, нагорі" - елітами. Це має стати застереженням для всіх політиків, що саме ця форма популізму у підсумку вражає засадничі підвалини демократії.

По-п'яте, Америка перебуває на шляху до самознищення, адже більше немає просторів, де громадяни розмовляють і спілкуються одне з одним. Немає нічого спільного в забарикадованих світоглядах, що породили нинішні реалії, де домінують соціальні мережі. Навіть традиційним засобам масової інформації теж не вдається достукатися до людей за межами відповідного політичного спектра. Це шалене розмежування надає поживний ґрунт не тільки для місцевих фанатичних прихильників теорій змови. Глибокий розкол суспільства також полегшує завдання іноземним силам, політичні наміри яких такі ж рішучі, як і темні.

Притуплені відчуття

Не знаю, як Ви, але я іноді ловлю себе на думці, наскільки в мене притуплені відчуття, коли справа доходить до нинішнього президента Сполучених Штатів. Те, що ще кілька років тому було б просто немислимо, тепер уже вважається новою реальністю - випади проти інших глав держав, загрози, лайка. Ще тоді легендарна відповідь колишньої першої леді Мішель Обами стала спробою протиставити цьому інші стандарти: "When they go Low, we go high" ("Якщо хтось обирає шлях донизу, то ми - шлях догори". - Ред.)

Але навіть тут ситуація у США може служити пересторогою. Шанобливе ставлення до когось - це більше, ніж правила етикету. Таке ставлення - основа для справді демократичного формування громадської думки. Однак тут я не намагаюся стверджувати, що не слід палко сперечатися навколо кращої аргументації. У тому числі в політичному і медійно-громадському просторі. Але навіть за швидкого написання твітів потрібно дотримуватись пристойного тону. Саме тепер ми бачимо, до чого це може призвести, коли країна втрачає повагу до своїх інституцій, а згодом, зрештою, і до себе.