Самопроголошений "анархокапіталіст" Хав'єр Мілей ще під час своєї виборчої кампанії заявляв, що готовий розвернутися спиною до Китаю - при чому в усіх сферах. Своє презирство до соціалізму та комунізму лібертаріанець продемонстрував, зокрема, й тим, що обізвав папу Франциска, який також є аргентинцем, "сином повії", котрий "проповідує комунізм". Натомість Мілей хоче інтенсивніше розвивати торгівлю зі Сполученими Штатами Америки та з Ізраїлем.
Якщо майбутній президент Аргентини втілить у життя такі свої наміри, то йтиметься про найрадикальнішу форму економічного "розстикування" демократичного народного господарства з державною економікою Пекіну. Це буде також радикальним розворотом в аргентинській політиці: лише торік попередник Мілея Альберто Фернандес поставив свій підпис під "Меморандумом про наміри", реалізація якого перетворила б Аргентину на країну для інвестицій в китайському мегапроєкті Новий шовковий шлях. Тоді Фернандес ще називав Китай "справжнім другом".
Тому Пекін не в захваті від зміни курсу, про яку говорить Мілей. Одна з речниць китайського міністерства закордонних справ назвала такий план "великою помилкою". Упродовж двох останніх десятиліть Південна Америка перетворилась на важливий регіон для КНР. Обсяг білатеральної торгівлі за цей час зріс з 18 мільярдів до 450 мільярдів доларів США. Прогнозується, що 2035 року цей показник підніметься до позначки вже майже 700 мільярдів.
Читайте також: Чи врятує Мілей економіку Аргентини за допомогою долара США?
Китаю потрібна Південна Америка і навпаки
Тим часом Чилі експортує до Китаю стільки ж, скільки разом до США та Європи. Китай є найважливішим інвестором для Бразилії. За обсягами інвестицій у цю країну КНР випередила Іспанію та США разом узятих. Китайські кредитно-фінансові інститути видають країнам Південної Америки більше кредитів, ніж у сумі - Міжнародний валютний фонд, Міжамериканський банк розвитку та Латиноамериканський банк розвитку. Зиск від цього має й сама Аргентина: ще в серпні цього року Буенос-Айрес отримав від Пекіну короткостроковий кредит, аби вчасно розплатися за позику перед Міжнародним валютним фондом.
Читайте також: Дорога в нікуди. Як Чорногорія опинилася в борговій кабалі Китаю
Для голови КНР Сі Цзіньпіна активність Китаю в Аргентині та Латинській Америці загалом має не лише економічне значення. Після свого вступу на посаду в 2013 році він уже одинадцять разів відвідував регіон і таким чином підкреслив політичний інтерес Пекіну щодо цієї частини світу в безпосередній близькості від суперника США.
У Латинській Америці раніше ціла низка менших країн, які на дипломатичному рівні визнавали Тайвань, а не КНР. Після того, як у 2013 році до влади в КНР прийшов Сі Цзіньпін, Домініканська Республіка, Нікарагуа та Панама змінили свою позицію й визнали Китайську Народну Республіку. Цікаво, чи Хав'єр Мілей у відповідь на це змінить позицію своєї країни щодо Тайваню й після розриву відносин з Пекіном визнає острівну демократію? Аби отримати відповідь на це запитання, доведеться почекати.
На даний момент складно передбачити, які плани Мілей, як радикальний прихильник ринкової економіки, зможе реалізувати. Якщо Пекін зрештою справді втратить доступ до третьої за величиною на континенті економіки, це може стати сигналом й для інших. Водночас перед Буенос-Айресом постає питання, чи варто Аргентині з огляду на її вкрай складне економічне становище дратувати такого важливого потенційного кредитора як КНР.
Довідка: Александер Ґерлах є старшим науковим співробітником Ради Карнегі з питань етики в міжнародних відносинах і науковим співробітником Інтернет-інституту Оксфордського університету. Після роботи на Тайвані та в Гонконзі, особливо на тлі посилення Китаю та значення цих процесів для країн вільного світу, цей регіон став для науковця основною темою досліджень. Раніше Ґерлах обіймав різні посади в Гарвардському та Кембриджському університетах.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.