Щоразу, коли в турецькій економіці проблеми, щоразу, коли Туреччина з будь-яких причин потрапляє у заголовки світових ЗМІ, тоді чергова абсолютно незбагненна реакція турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана є лише питанням часу. Цього разу він повідомив, що доручив міністерству закордонних справ видворити десятьох іноземних послів, які закликали звільнити філантропа Османа Кавалу.
Очевидно, що для Ердогана конфлікти із Заходом - не просто забаганка, але й необхідність. Адже для чого інакше йому сваритися з найважливішими партнерами по НАТО - США, Францією й Німеччиною? Трагічним у відносинах з Берліном є ще й той факт, що буквально тиждень тому німецька канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) тільки те й робила, що нахвалювала у Стамбулі високий рівень німецько-турецьких відносин. Всі ці компліменти були лише декларативними - у тому числі і з боку Ердогана.
Стратегія відволікання: завжди винен Захід
Це перевірений прийом турецького президента. Останні результати опитувань громадської думки свідчать, що Партія справедливості та розвитку Ердогана стрімко втрачає довіру. Менше 30 відсотків опитаних готові віддати свої голоси за турецького президента. На такі настрої виборців Ердоган відповів брутальною лайкою на адресу опозиційних партій.
Минулого четверга стало відомо, що FATF - міжнародна організація, яка відповідає за координацію заходів протидії відмиванню грошей, встановила пильне спостереження за Анкарою. На цю новину біржа у Стамбулі відреагувала легкими коливаннями котирувань. Однак коли центробанк абсолютно без попередження вчергове понизив ставку рефінансування, курс національної валюти обвалився. Ліра зазнала найстрімкішого падіння за останні десятиліття.
Це вкотре засвідчує: що сильнішим є тиск на Ердогана всередині країни, то більш жорсткою є його реакція - завжди спрямована проти Заходу. Тож йому було досить зручно, що підвернулася нагода у вигляді звернення десятьох послів щодо Кавали.
Сильна рука і розпач
Ердоган вже не вперше атакує Захід. Але цього разу він, як видається, абсолютно перегнув палицю. Османа Кавалу чотири роки тому запроторили за ґрати під абсолютно надуманим приводом. Йому закидали підтримку антиурядових протестів 2013 року. 2020 року суд виправдав його за цими обвинуваченнями. Однак лише через лічені години після звільнення його було повторно затримано на підставі нових обвинувачень. Цього разу вже йшлося про щось абсолютно інше - про те, що він буцімто стояв за спробою путчу 2016 року. Абсолютно очевидно, що і ці обвинувачення, м'яко кажучи, притягнуті за вуха.
Читайте також: Спроба перевороту у Туреччині 2016 року: вироки винесли ще 120 особам
Європейський суд з прав людини свого часу постановив, що для утримання Кавали під вартою немає підстав, і закликав його негайно звільнити. Ердоган відкинув цю вимогу, отже, і турецькі суди не змінювали своє попереднє рішення. Вкотре стає очевидно, що суди діють виключно за вказівкою президента. Про незалежне правосуддя, про яке говорить Ердоган, аж ніяк не йдеться.
Молоді виборці відвертаються
Особливо показово, що молодь віком до 25 років надає перевагу іншим партіям, а не політичній силі, очолюваній Ердоганом. Безробіття зростає, біженці, які проживають у Туреччині, дедалі більше сприймаються як загроза, а президент з його вже явними проблемами зі здоров'ям більше не сприймається як герой, як це було колись.
У найближчій перспективі перед Туреччиною постане важливе питання: чи зможуть опозиційні партії вберегти єдність до президентських виборів, запланованих на 2023 рік? Якщо так, то Ердогану буде вкрай нелегко втриматись на посаді. Якщо ж опозиція розсвариться, це гратиме на руку президенту. Що би не було у майбутньому, на даний момент Ердогану вистачає клопоту - як би ще більше не розлютити західних союзників.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.