Усе це надзвичайно гидко. Сотні тисяч євро готівкою у сумках та валізах, дорогі годинники, прикраси та оплачені люксові відпустки, все за рахунок країни Перської затоки. За цим, судячи зі всього, стоїть Катар. Корупційний скандал у Європарламенті міг би бути сюжетом посереднього трилеру про мафію. Поки поліція на вихідних проводила обшуки в підозрюваних, батько головної обвинуваченої Єви Кайлі намагався втекти з валізою з 600 тисячами євро.
Величезна шкода для Європарламенту
Та незалежно від брудних обставин цього корупційного скандалу, в якому крім тепер уже колишньої віцепрезидентки Європарламенту замішана також родинна "банда" з колишніх європарламентарів та їхніх співробітників з Італії, він уже завдав цій інституції надзвичайної шкоди. Переважна більшість євродепутатів старанно працюють, приміром, не сплять ночами, аби ухвалити складне законодавство ЄС щодо захисту довкілля, а маленька група безсовісних колег взяла і вмить повністю зруйнувала їхній імідж.
Крім того, це скандал шокуючої тупості. Євродепутати щомісяця заробляють п'ятизначні суми, мають різного роду відшкодування витрат - усе це більше, ніж щедро. Чому ж ця жінка, сповнена жадібності, нищить свою кар'єру, і до того ж розкидає готівку в сумках та валізах у готельних номерах та квартирах? Чи справді Єва Кайлі та її друзі гадали, що ніхто ні про що не дізнається та не дасть поліції вказівку? Бельгійська прокуратура вже деякий час прослуховувала їхні телефони, тож назовні вилізе ще чимало подробиць.
Нестримна пропагандистська робота в Європарламенті на користь Катару, в будь-якому разі, вже й так впадала в око. Так само як і те, як один із високопоставлених представників профспілок на диво розхвалював якість катарського трудового законодавства. Але нікому не могло спасти на думку, що тут може бути замішана настільки відкрита та безсоромна корупція. І всі щирі, доброчесні та працьовиті європарламентарі почуваються ошуканими та усім колективом вважають, що їхній авторитет зруйновано.
Угорець Віктор Орбан одразу ж насипав сіль на рану, написавши у Twitter: і саме корумпований Європарламент тепер закидає Угорщині корупцію? І справді, Європарламент особливо рішуче боровся проти антидемократичних тенденцій в Угорщині та авторитарного уряду в країні, а також тиснув на інші інституції, аби вони нарешті продемонстрували свою позицію. Тепер парламент сам дезавуайований та втратив довіру до себе. Це серйозний удар по єдиних обраних представниках інтересів європейських громадян.
Втрачений авторитет
Найгірше те, що завдану шкоду майже неможливо поправити. Через свої масштаби та повідомлення у міжнародній пресі цей скандал на довгий час залишиться в пам'яті. І з цього користатимуться усі, передусім із правого політичного флангу, хто й без того розпалює ворожнечу проти ЄС та ставить під сумнів його політику та інституції.
Фактична влада Європарламенту при цьому надалі залишається обмеженою. Останніми роками він хоч і розширив свій вплив, але в більшості своїй цей вплив складається із "м'якої сили". Але хто бере на себе роль вищої моральної інстанції та бореться за європейські цінності та демократії, повинен бути недоторканим. Чистота - запорука впливу Європарламенту. Якщо автократи та праві популісти показують пальцем на євродепутатів та сміються з їхніх скандалів, це означає, що багато що вже втрачено.
Нові актикорупційні правила не повернуть імідж
Звісно, Європарламент повинен посилити контроль депутатів шляхом запровадження нових правил та заходів проти корупції. Адже досі вікно можливостей залишалося надто відкритим, приписи існували лише щодо лобістів бізнесу, але не лобістів третіх країн. Перевірити в цьому плані потрібно ще багато кого - починаючи від Азербайджану, який уже був замішаний у корупційному скандалі в Раді Європи, й закінчуючи Росією.
Але такі рішення можуть у кращому випадку допомогти запобігти подібним скандалам у майбутньому. Але вони не можуть повернути зруйновану довіру, заживити рани - це гіркий висновок для багатьох європарламентарів. Коли Європарламент цього тижня вручатиме премію імені Сахарова за громадянську хоробрість українському народові, то гордість за власну інституцію та її авторитет буде вже не такою, як раніше, а промови матимуть незвично гіркий присмак.