Чотири тижні, які здаються вічністю. Вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року є для Європи найчорнішим днем 21 століття. Відтоді під градом російських бомб гинуть люди, дружба та ілюзії. Усталений миропорядок на континенті також мертвий. А як вигладатиме новий, поки не вирішено.
Перший проміжний підсумок гіркий. Завдяки інформації американської розвідки ця війна не стала несподіванокою. Проте більшість західних експертів, а також керівництво України очікували обмеженого вторгнення, а не нападу у стилі нацистської Німеччини на Польщу у 1939 році.
Напад Росії недооцінювали
З точки зору сьогодення, зрозуміло одне: Київ мав набагато раніше оголосити загальну мобілізацію та евакуацію людей. Помилкові оцінки загрози можуть бути пов'язані з тим, що дотеперішня війна, котра розпочалася з анексії Криму у 2014 році, залишалася регіонально обюмеженою. Більшість людей в Україні не уявляли, що таке жорстокі бомбардування. Вони недооцінили небезпеку.
Утім, їх важко звинувачувати у цій помилці. Ніхто з нас не хотів вірити, що президент Росії Володимир Путін та його армія здатні на таке варварство. Думка про те, що більшість росіян підтримує цю війну, також була для багатьох немислимою. І навіть через чотири тижні усвідомлювати це важко.
Багато українських та західних аналітиків стверджують, що бліцкриг Путіна провалився. Москва натомість заявляє, що все іде за планом. І те, й інше правильно, адже зазвичай війни мають не той хід, який закладали в них генерали. Звісно, Кремль розраховував на швидку перемогу та невеликі втрати. Однак важко повірити, шо Путін справді очікував капітуляції України протягом кількох днів. Для цього Україна занадто велика.
Читайте також: Експерт: Дії армії РФ у Маріуполі підпадають під визначення геноциду
Z як війна на виснаження
План війни Путіна полягає у тому, щоб повільно знищити сусідню країну - за припущення, що Росія має більшу армію, більше зброї та грошей. Літера Z, якою позначена російська військова техніка, може означати також "війну на виснаження"
Проблисків надії зараз мало, але вони є. Найважливіший висновок: Україна може стримати і навіть зупинити переважаючу російську армію. На це є дві причини: насамперед, український бойовий дух. Це стосується і цивільних, які навіть в уже окупованих містах, як-от Херсоні на півдні України, стають з українськими прапорами на заваді російським танкам. Інша причина має багато назв: наприклад, Javelin, NLAW або Stinger. Передусім це бронебійна зброя та зенітні системи, які США, Великобританія та інші члени НАТО поспіхом поставили Україні за кілька тижнів до нападу РФ. Якби Україна не мала зараз цього оборонного озброєння, Росія до сьогодні окупувала б значно більшу її територію.
Читайте також: Коментар: Путін найкраще розуміє мову збройного опору
Ембарго на газ і нафту - негайно
У цьому й полягає і відповідь на питання, чи може ще війна Путіна провалитися? Він може зазнати поразки через бойовий дух українців, які, однак, потребують значно більшої і, насамперед, швидшої підтримки. Конкретно це означає: ще більш жорсткі економічні санкції, повне, а не лише часткове відключення від SWIFT і негайне ембарго на російські нафту і газ. Так, це болючий, але дуже необхідний з огляду на вбивства в Україні захід. Підтримка означає також: більше поставок зброї! НАТО зі зрозумілих причин не хоче збивати російські літаки та ракети в українському небі, щоб уникнути прямої конфронтації з Росією. Однак бойову авіацію для Збройних сил України можна і потрібно постачати, як і найсучасніші зенітні комплекси.
Це непросте рішення. Росія за це погрожує Заходу відплатою та застосуванням ядерної зброї. Це не блеф, небезпека реальна. Тим не менш, Захід має піти цим шляхом - обережно, крок за кроком. Помиляється той, хто думає, що Путін задовольниться знищенням України і зупинкою на західноукраїнському кордоні. Президент Росії веде війну проти всієї західної цивілізації. Захід повинен нарешті визнати цей вимір і діяти відповідно.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.