Нарешті повечеряти в якомусь затишному закладі: таке бажання, напевно, виникає в багатьох людей після декількох тижнів із закритими ресторанами. У культурному центрі Mediamatic в Амстердамі гості тепер можуть пообідати у п'яти невеликих теплицях - добре захищених від вітру, погоди та вірусів інших відвідувачів. Концепцію сприйняли позитивно, і до кінця червня всі столи повністю зарезервовані.

Лежати на пляжному лежаку і дивитися на хвилі: для багатьох відпочивальників - це звична картина відпустки на німецькому узбережжі Північного моря. У часи пандемії меблі для сидіння дедалі частіше купують для балконів і садів, розповідають майстри з містечка Букстегуде в Нижній Саксонії. Новий підхід: якщо відпустка біля улюбленого моря скасовується, то пляжний лежак можна поставити і вдома.

Цей перукар з Ессена приймає свого першого клієнта після шеститижневої перерви на карантин. Але все трохи інакше, ніж раніше: захисна маска є обов’язковою, між мийками стоїть перегородка з оргскла, а чашка кави під час очікування - табу. Однак, здається, клієнтам це не важливо, адже у багатьох перукарнях все зарезервовано на тижні вперед.

Оргскло також встановили і в цьому міланському ресторані. У "Gaga Café" прозорі перегородки відокремлюють як гостей за столом, так і столи від проходів. Це має зменшити ризик зараження. Маску все ж потрібно носити - хоча б до тих пір, поки ви не п'єте і не їсте. Італія сильно постраждала від пандемії COVID-19, але життя повільно повертається в звичне русло, хоча і з новими реаліями.

Хто сказав, що весілля в часи пандемії повинні проходити без гостей? Ця молода пара наречених вирішила провести весільну церемонію в автомобільному кінотеатрі в Дюссельдорфі, гості стежили за дійством через свої радіоприймачі та голосно засигналили після вирішального "так". Це було перше в Німеччині весілля в автокінотеатрі, але не останнє.

Також артисти, як комік Бюлент Чейлан, використовують автокінотеатри для успішних виступів. У містечку Фірнгайм стоянка місцевого торгового центру, на якій відбувався його виступ, була заповнена вщерть. Але не всі в захваті від цього: жарти можна почути лише через радіоприймач, але сигнали автомобілів замість аплодисментів заважають місцевим мешканцям. Цей шанувальник обрав безшумний вид оплесків.

Ось так може виглядати офіс майбутнього: чорні позначки на підлозі вказують на те, наскільки близько ви можете підійти до свого колеги, дотримуючись безпечної відстані у два метри. Панелі з оргскла за моніторами забезпечують додатковий захист. Для реалізації такої концепції амстердамського відділення однієї з консалтингових компаній з нерухомості потрібно лише одне - багато місця.

У найближчі місяці дотримуватися необхідної відстані людям доведеться не лише в приміщеннях. На станції метро у французькій Ніцці відбитки взуття вказують на те, де можна чекати на прибуття поїзда. Подібні приклади є в усьому світі. Однак це навряд чи допоможе уникнути скупчення людей під час посадки.

Навіть на данських торгових вулицях люди повинні рухатися регульованими смугами. Як і у випадку з автомобільним та велосипедним рухом, в Ольборзі пішоходи повинні дотримуватися правої сторони. Це має допомогти уникнути занадто близьких контактів. Чи виявляться такі заходи успішними? Сумнівно, принаймні на перший погляд.

У густонаселеному Гонконзі можна зустріти людей із розрізаною пластиковою пляшкою на обличчі. Таким чином окрім соціального дистанціювання, вони захищають себе ще й від вірусів, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Очевидно, що це не найзручніший захисний винахід, проте, принаймні, дешевий.

Дотримуватися відстані - це одне, уникати інфекцій на поверхнях - зовсім інше. Тому багато людей використовують лікті чи рукави, щоб відчинити двері в лікарнях чи громадських туалетах, але це вдається лише умільцям. На думку винахідників, ця дверна ручка повинна вирішити дану проблему.

Навіть ті, кому вдалося дістатися до тихого місця не торкаючись дверної ручки, повинні перелаштовуватись. Комунальники вирішили забезпечити відстань між відвідувачами громадського туалету в Брюсселі, закривши окремі пісуари. Чому просто не використовувати виключно закриті кабінки, ймовірно, залишиться таємницею чоловічого туалету та його користувачів.

Кілька днів тому французька поліція застосувала проти демонстрантів сльозогінний газ, а заявки на проведення акцій у суботу біля Ейфелевої вежі та перед посольством США були відхилені. Попри це десятки тисяч все одно вийшли на вулиці Парижа та інших міст у Франції та протестували проти расизму. Адже проблема поліцейського насильства щодо чорношкірих відома і Франції.

У минулому Бельгія також - колоніальна держава: нинішня Демократична Республіка Конго була приватною власністю короля Леопольда ІІ, від імені якого там був запроваджений режим расистської диктатури. У 1908 році він продав цю територію Бельгії, колонією якої вона була до 1960-го. У Брюсселі, Антверпені та Льєжі відбулись масові демонстрації проти расизму попри заборони через коронавірус.

Одна з найбільших демонстрацій в Німеччині відбулась у Мюнхені - тут зібрались понад 30 тисяч людей. Численні протести пройшли також у Кельні, Франкфурті та Гамбурзі. У Берліні поліція була вимушена змінити рух транспорту навколо Александерплатц, оскільки на площі зібралась величезна кількість протестувальників.

У столиці Австрії уже у п'ятницю, за даними поліції, на вулиці вийшли 50 тисяч людей. Ця демонстрація стала однією з найбільших за минулі роки, на які припадають і масові протести австрійців у 2019 році під час скандалу навколо відео з Ібіци, котре розвалило тодішню правлячу коаліцію і спричинило позачергові парламентські вибори.

Як і в багатьох інших європейських країнах, влада Болгарії не дала згоду на протести через карантинні обмеження. Попри це на вулиці Софії вийшли сотні людей. Вигукуючи останні слова Флойда "Я не можу дихати", вони висловлювали протест расизму у болгарському суспільстві.

Ця жінка з італійського Туріна причепила протестний слоган "Black lives matter in Italy too" ("Чорні життя мають значення так само в Італії") на захисну маску, яку населення країни досі повинно носити через епідемію коронавірусної хвороби COVID-19. Акції протесту проти расизму, що пройшли, зокрема, в Мілані та Римі, можна сміливо назвати найбільшими публічними акціями від початку епідемії.

"Act now" ("Дійте зараз") - написано на транспаранті протестувальників у столиці Португалії Лісабоні. Хоч акцію й не було погоджено з владою, поліція не чіпала її учасників. Поліцейське насильство щодо чорношкірих - не виняток і для Португалії. Коли внаслідок одного з таких інцидентів в січні 2019 року на вулиці спонтанно вийшли сотні людей, поліція застосувала проти них гумові кулі.

У Мексиці суспільні настрої підігріває не лише історія померлого афроамериканця Джорджа Флойда в США, але й доля місцевого робітника Джованні Лопеса. У травні його затримали в штаті Халіско на заході країни, бо його обличчя не було закрите захисною маскою. Він загинув, згідно з повідомленнями, внаслідок поліцейського насильства. Відео його затримання лише посилює лють демонстрантів.

Акція протесту в австралійському Сіднеї почалася з традиційної курильної церемонії. Свою солідарність щонайменше 20 тисяч учасників акції демонстрували не лише з Джорджем Флойдом, але й австралійськими аборигенами, які також ставали жертвами поліцейського насильства. Демонстранти вимагали, аби жоден із них не помирав більше під поліцейським арештом.

Піднятий догори кулак став символом руху під хештегом #BlackLivesMatter. Та сам по собі цей символ не новий. Коли режим апартеїду в Південно-Африканській Республіці випустив з-під арешту активіста руху боротьби проти расизму Нельсона Манделу в лютому 1990 року, той підняв догори кулак, так само як ця мітингувальниця в столиці країни Преторії. Білі досі часто мають привілейоване становище в ПАР.