Кримські татари - як більмо на оці путінської влади
Райнгард Фезер
Гостьовий коментар
6 вересня 2021 р.
Можна лише гадати про причини арештів російською владою в анексованому Криму лідерів кримських татар. Але ці люди не примирилися з анексією і дратують режим, пише оглядач FAZ Райнгард Фезер.
Реклама
Фото: picture-alliance/Zuma/S. Glovny
Можна лише гадати про причини, через які російська влада вирішила саме зараз затримати останніх лідерів кримськотатарської громади, які ще залишилися у Криму. Цілком можливо, що це реакція на зустріч міжнародної "Кримської платформи", яка відбулася у Києві в серпні за участю представників багатьох європейських урядів. Мета України - використати цю платформу для повернення питання незаконної окупації Криму на порядок денний міжнародної політики.
Оглядач FAZ Райнгард ФезерФото: Frankfurter Allgemeine Zeitung
Не варто очікувати, що це справить враження на російську владу. Але роздратована реакція Москви також показала, що у Кремлі нервозно реагують на постійне нагадування про захоплення півострова.
Тому кримські татари - це як більмо на оці російської влади. Це та категорія населення півострова, що не примирилася з анексією. І їхня доля не вписується у численні історичні міфи, якими Москва виправдовує свою нібито споконвічну історичну претензію на Крим. Вони були там ще до росіян та українців. Їхня депортація до Центральної Азії за наказом Сталіна у 1944 році та багаторічна відмова наступних правителів дозволити їм повернутися на батьківщину, що тривала до кінця 1980-их років, демонструють, що постаті, яких люди Путіна нині героїзують, насправді були ніким іншим як злочинцями.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Кримська платформа: як у Німеччині ставляться до ініціативи Зеленського (17.08.2021)
07:18
This browser does not support the video element.
Анексований Крим: життя кримських татар очима німецького фотографа
Німецький фотограф Моріц Кюстнер (Moritz Küstner) уперше побував в Криму в 2015 році. Відвідавши анексований РФ півострів ще чотири рази, він видав фотоальбом "Silence is the Sound of Fear".
Фото: Moritz Küstner
Традиції, які не заборонити
Німецький фотограф Моріц Кюстнер відвідував Крим кілька разів. Відразу після анексії півострова у 2014 році було заборонено традиційне відзначення Дня пам'яті жертв депортації 1944-го. Але кримських татар це не зупинило. Вони піднялися на гору Чатир-Даг, щоб вшанувати пам'ять жертв. Близько 5000 молодих кримських татар вирушили у важку подорож, започаткувавши нову традицію.
Фото: Moritz Küstner
Коли перевернувся весь світ...
Кемалю Аґа Куку 82 роки. Він досі пам'ятає ніч депортації у 1944 році та погляд зеленувато-жовтих очей російського солдата, який приставив йому до рота пістолет і змусив родину залишити батьківщину. Попри це, у 2014-му Кемаль покладав надії на окупаційну владу РФ і був одним з небагатьох, хто виступив за "референдум". Думки змінилися, коли згодом ФСБ намагалася викрасти його старшого сина.
Фото: Moritz Küstner
Молитва під забороною?
З поверненням кримських татар у Криму будувалися нові мечеті та ремонтували старі, адже за СРСР кримські мечеті як правило слугували музеями, кінотеатрами і складами. Із початком анексії Криму повернулось і підозріле ставлення російської "влади" в Криму до мечетей.
Фото: Moritz Küstner
Культура (не) поза політикою
12-річна кримськотатарська дівчинка виступає зі своїм гуртом народного танцю на фестивалі весни. Після того, як контроль за багатьма культурними організаціями в Криму перехопили проросійські сили, традиційні святкування бойкотували більшість кримських татар.
Фото: Moritz Küstner
Життя з душевною травмою
Вдова Заріна Аметова з трьома дітьми. Її чоловіка Решата Аметова викрали та вбили проросійські сили самооборони. Його труп зі слідами тортур виявили лише за три тижні. Хоча є відео, на якому показано викрадення чоловіка, розслідування закрили через "брак доказів". Втрата батька також відбилася на трьох дітях. Зарина особливо стурбована станом трирічної доньки Хатіге. Їй важко подолати травму.
Фото: Moritz Küstner
Чоловіки на молитві
Ранок мусульманського свята жертвоприношень Курбан-байрам. Чоловіки залишають свої килимки перед новозбудованою мечеттю в Бахчисараї.
Фото: Moritz Küstner
Свідок депортації 1944
Решат Сабредінов пробивався зі Сталінграда до Берліна зі своєю зенітною батареєю. Здобув 45 медалей, навіть не всі з них помістилися на його грудях. Про депортацію свого народу дізнався лише через пів року. У 1945 році йому дали лише добу, щоб зібрати речі в Криму і депортували в Узбекистан. Попри це, каже, що любить Сталіна, а наказ про депортацію видали "інші люди" в Кремлі.
Фото: Moritz Küstner
Прописка по-кримськи
Коли наприкінці 1980-их років до Криму з Центральної Азії почали повертатися кримські татари, їхні будинки і майно вже давно належали іншим. Тож вони розробили принцип окупації землі, будуючи маленькі будиночки з дахом, дверима та вікном. Таким чином були створені цілі кримськотатарські квартали, в яких згодом, з невеликих хиж, виросли цілі житлові будинки.
Фото: Moritz Küstner
Молитва з надією
Кримська татарка молиться біля могили тітки в долині, де розташоване її рідне село.
Фото: Moritz Küstner
Чай з пелюстками троянди
На цьому фото видно, як пелюстки троянд висушують на спальному ліжку, щоби потім заварювати з них запашний чай.
Фото: Moritz Küstner
Журналістика під забороною
Телевізійна студія ATR порожня з 1 квітня 2015 року. Російська "влада" відкликала ліцензію на мовлення у єдиного кримськотатарського телеканалу ATR. Раніше команда телеканалу зазнавала величезного тиску і намагань втручатися у роботу.
Фото: Moritz Küstner
Проблиски надії
Відтоді, як кримськотатарські активісти на материковій частині України підірвали одну з найважливіших ліній електропередач до Криму, кримські родини використовують автомобільні акумулятори та світлодіоди для освітлення будинків та осель.