Кримські татари - як більмо на оці путінської влади
Райнгард Фезер
Гостьовий коментар
6 вересня 2021 р.
Можна лише гадати про причини арештів російською владою в анексованому Криму лідерів кримських татар. Але ці люди не примирилися з анексією і дратують режим, пише оглядач FAZ Райнгард Фезер.
Реклама
Можна лише гадати про причини, через які російська влада вирішила саме зараз затримати останніх лідерів кримськотатарської громади, які ще залишилися у Криму. Цілком можливо, що це реакція на зустріч міжнародної "Кримської платформи", яка відбулася у Києві в серпні за участю представників багатьох європейських урядів. Мета України - використати цю платформу для повернення питання незаконної окупації Криму на порядок денний міжнародної політики.
Не варто очікувати, що це справить враження на російську владу. Але роздратована реакція Москви також показала, що у Кремлі нервозно реагують на постійне нагадування про захоплення півострова.
Тому кримські татари - це як більмо на оці російської влади. Це та категорія населення півострова, що не примирилася з анексією. І їхня доля не вписується у численні історичні міфи, якими Москва виправдовує свою нібито споконвічну історичну претензію на Крим. Вони були там ще до росіян та українців. Їхня депортація до Центральної Азії за наказом Сталіна у 1944 році та багаторічна відмова наступних правителів дозволити їм повернутися на батьківщину, що тривала до кінця 1980-их років, демонструють, що постаті, яких люди Путіна нині героїзують, насправді були ніким іншим як злочинцями.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Кримська платформа: як у Німеччині ставляться до ініціативи Зеленського (17.08.2021)
07:18
Анексований Крим: життя кримських татар очима німецького фотографа
Німецький фотограф Моріц Кюстнер (Moritz Küstner) уперше побував в Криму в 2015 році. Відвідавши анексований РФ півострів ще чотири рази, він видав фотоальбом "Silence is the Sound of Fear".
Фото: Moritz Küstner
Традиції, які не заборонити
Німецький фотограф Моріц Кюстнер відвідував Крим кілька разів. Відразу після анексії півострова у 2014 році було заборонено традиційне відзначення Дня пам'яті жертв депортації 1944-го. Але кримських татар це не зупинило. Вони піднялися на гору Чатир-Даг, щоб вшанувати пам'ять жертв. Близько 5000 молодих кримських татар вирушили у важку подорож, започаткувавши нову традицію.
Фото: Moritz Küstner
Коли перевернувся весь світ...
Кемалю Аґа Куку 82 роки. Він досі пам'ятає ніч депортації у 1944 році та погляд зеленувато-жовтих очей російського солдата, який приставив йому до рота пістолет і змусив родину залишити батьківщину. Попри це, у 2014-му Кемаль покладав надії на окупаційну владу РФ і був одним з небагатьох, хто виступив за "референдум". Думки змінилися, коли згодом ФСБ намагалася викрасти його старшого сина.
Фото: Moritz Küstner
Молитва під забороною?
З поверненням кримських татар у Криму будувалися нові мечеті та ремонтували старі, адже за СРСР кримські мечеті як правило слугували музеями, кінотеатрами і складами. Із початком анексії Криму повернулось і підозріле ставлення російської "влади" в Криму до мечетей.
Фото: Moritz Küstner
Культура (не) поза політикою
12-річна кримськотатарська дівчинка виступає зі своїм гуртом народного танцю на фестивалі весни. Після того, як контроль за багатьма культурними організаціями в Криму перехопили проросійські сили, традиційні святкування бойкотували більшість кримських татар.
Фото: Moritz Küstner
Життя з душевною травмою
Вдова Заріна Аметова з трьома дітьми. Її чоловіка Решата Аметова викрали та вбили проросійські сили самооборони. Його труп зі слідами тортур виявили лише за три тижні. Хоча є відео, на якому показано викрадення чоловіка, розслідування закрили через "брак доказів". Втрата батька також відбилася на трьох дітях. Зарина особливо стурбована станом трирічної доньки Хатіге. Їй важко подолати травму.
Фото: Moritz Küstner
Чоловіки на молитві
Ранок мусульманського свята жертвоприношень Курбан-байрам. Чоловіки залишають свої килимки перед новозбудованою мечеттю в Бахчисараї.
Фото: Moritz Küstner
Свідок депортації 1944
Решат Сабредінов пробивався зі Сталінграда до Берліна зі своєю зенітною батареєю. Здобув 45 медалей, навіть не всі з них помістилися на його грудях. Про депортацію свого народу дізнався лише через пів року. У 1945 році йому дали лише добу, щоб зібрати речі в Криму і депортували в Узбекистан. Попри це, каже, що любить Сталіна, а наказ про депортацію видали "інші люди" в Кремлі.
Фото: Moritz Küstner
Прописка по-кримськи
Коли наприкінці 1980-их років до Криму з Центральної Азії почали повертатися кримські татари, їхні будинки і майно вже давно належали іншим. Тож вони розробили принцип окупації землі, будуючи маленькі будиночки з дахом, дверима та вікном. Таким чином були створені цілі кримськотатарські квартали, в яких згодом, з невеликих хиж, виросли цілі житлові будинки.
Фото: Moritz Küstner
Молитва з надією
Кримська татарка молиться біля могили тітки в долині, де розташоване її рідне село.
Фото: Moritz Küstner
Чай з пелюстками троянди
На цьому фото видно, як пелюстки троянд висушують на спальному ліжку, щоби потім заварювати з них запашний чай.
Фото: Moritz Küstner
Журналістика під забороною
Телевізійна студія ATR порожня з 1 квітня 2015 року. Російська "влада" відкликала ліцензію на мовлення у єдиного кримськотатарського телеканалу ATR. Раніше команда телеканалу зазнавала величезного тиску і намагань втручатися у роботу.
Фото: Moritz Küstner
Проблиски надії
Відтоді, як кримськотатарські активісти на материковій частині України підірвали одну з найважливіших ліній електропередач до Криму, кримські родини використовують автомобільні акумулятори та світлодіоди для освітлення будинків та осель.