Відправляючи фрегат "Баден-Вюртемберг" у плавання через Індо-Тихоокеанський регіон, уряд Німеччини підкреслює примат міжнародного морського права. Води, через які має пройти німецький військовий корабель, є міжнародними. Це стосується і Тайванської протоки, що відокремлює материковий Китай від демократичної острівної республіки. Хоча поки невідомо, чи пройде фрегат через цю протоку, позиція влади ФРН полягає в тому, що в міжнародних водах немає необхідності отримувати дозвіл або заздалегідь оголошувати маршрут.
Пекін, однак, стверджує, що Тайвань є невід'ємною частиною території КНР. Комуністичне керівництво Китаю також розпочало суперечку з Філіппінами за акваторію Південнокитайського моря - незважаючи на те, що арбітражний суд у Гаазі наголосив, що Китай не має жодних прав на цю частину світового океану.
Китай не заперечує цього. При цьому за правління Сі Цзіньпіна в Південнокитайському морі було зведено кілька штучних островів, перетворених Пекіном на військові бази. Сі претендує на територію країн, що межують із Південнокитайським морем за звичайним судноплавним маршрутом, який проходить від Малаккської протоки через Тайванську протоку до Японії. Його мета зрозуміла: якщо Китай зробить чужу територію своєю, то море в цьому місці перестане бути міжнародними водами, а належатиме Китайській Народній Республіці.
Прагнення до влади над морськими шляхами
Не секрет, що Сі Цзіньпін, який підняв китайський флот до рівня найчисельнішого у світі, працює над встановленням гегемонії КНР над країнами Азії. Якби цей сегмент західної частини Тихого океану був китайською територією, усі важелі влади опинилися б у руках Сі. Однак для цього йому необхідно спочатку зломити в цьому регіоні світу вплив США та їхніх союзників, насамперед Японії, Франції, Великобританії та Німеччини.
Пекін постійно засуджує абсолютно законний прохід кораблів через Тайванську протоку. Востаннє, коли Берлін направив своє військове судно через цю протоку, тому фрегату як покарання не дозволили пришвартуватися в Шанхаї. Слід очікувати, що і зараз КНР різко відреагує на подібний прохід.
Індо-Тихоокеанський регіон турбує і Європу
Цими днями насамперед японці нагадують європейцям, що ті несуть відповідальність за ситуацію в цьому, з точки зору Європи, віддаленому регіоні світу. Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда, який нещодавно оголосив про свій вихід у відставку, їздив до Києва спеціально для того, щоб запевнити європейців у солідарності Токіо щодо російської агресивної війни проти України. І навпаки, тепер уже японський політик зажадав від Європи серйозно поставитися до ризиків у Тайванській протоці і разом із країнами регіону запобігти нападу Пекіна на острівну державу.
Тим часом Японія і Південна Корея стали гостями на самітах НАТО, а Сеул також позиціонує себе як важливий експортер зброї. Китай натомість, за його власними словами, побоюється появи "азійського НАТО". Однак такий формальний альянс не виникне. США поки що є партнером за багатьма дрібнішими угодами і допомагають кожній країні (регіону. - Ред.) підготовкою військових і зброєю.
З точки зору Вашингтона, це майбутнє американської участі в Азії. Країни регіону повинні зробити свій внесок в об'єднання проти могутнього Китаю. Філіппіни попросили США розмістити чотири нові військові бази на їхній території. У разі надзвичайної ситуації партнери Вашингтона роблять ставку на те, що США їм допоможуть і захистять їх.
Для запобігання подібним сценаріям прохід німецького фрегата "Баден-Вюртемберг" і судна постачання "Франкфурт-на-Майні", яке його супроводжує, через Тайванську протоку - правильний сигнал про підтримку чинного міжнародного ладу.
Довідка про автора: Александер Ґерлах є старшим науковим співробітником Ради Карнегі з питань етики в міжнародних відносин і науковим співробітником Інтернет-інституту Оксфордського університету. Після роботи на Тайвані та в Гонконзі, особливо на тлі посилення Китаю та значення цих процесів для країн вільного світу, цей регіон став для науковця основною темою досліджень. Раніше Ґерлах обіймав різні посади в Гарвардському та Кембриджському університетах.