Все сталося саме так, як і передбачалося - попри зроблені раніше офіційні заяви й запевнення Китай не припинив 8 серпня свої військові маневри навколо Тайваню. Натомість коментатори в державних ЗМІ КНР недвозначно розтлумачують перебування китайської армії, її військово-повітряних та військово-морських сил, у тому числі підводних човнів, у Тайванській протоці як своєрідну нову нормальність, тобто новий постійний стан.
Такі дії Пекіна нагадують підготовку Володимира Путіна до агресивної війни проти України. Той так само впродовж певного часу розміщував і сконцентровував війська на кордонах із сусідньою країною і теж видавав цю підготовку до війни за військові навчання.
Перевага в силах і засобах - ще не гарантія швидкої перемоги
Армія Піднебесної тримає війська крихітного сусіда у стані постійної бойової готовності та напруження. Китайські кораблі неодноразово перетинали лінію, що розділяє територіальні води Тайваню та Китаю. Раніше ця лінія вважалася неофіційним кордоном між колись сторонами громадянської війни в Китаї, які представляють дві нинішні держави. У минулому цю лінію зазвичай не перетинали військові обох країн. Так само й військові літаки Пекіна перетинають повітряний простір Тайваню. Безперечно, у КНР набагато більше засобів, значно більше військових, а отже й більше можливостей вести тривалі бойові дії, ніж у Тайваню. Проте війна в Україні, яку розв'язав Путін, показала, що перевага в силах і засобах - це ще не гарантія швидкої перемоги.
Тайвань є найважливішою складовою у стратегії імперіалістичної експансії Сі Цзіньпіна. Утім, апетити китайського лідера обмежуються не тільки цією острівною демократичною державою. Одночасно з маневрами навколо Тайваню міноборони в Пекіні оголосило проведення аналогічних навчань поблизу Філіппін, що триватимуть протягом чотирьох тижнів. Пекін так само претендує на тамтешню територію й акваторію. З березня минулого року китайські сили утримують захоплену ними частину островів Спратлі. Пекін стверджує, що ці острови належать Китаю. Раніше Міжнародний суд у Гаазі ухвалив, що такі територіальні претензії влади КНР безпідставні. Сі Цзіньпін, щоправда, вирок суду не заперечує. Тим часом Вашингтон вже запевнив Манілу, що як партнер стоятиме на її боці, якщо Пекін так само розпочне підготовку до війни проти Філіппін.
Читайте також: Китай розмістив ракети на спірному острові в Південно-Китайському морі
Китайська комуністична партія більш різко поводиться і щодо Вашингтона. Доказ тому - скасування зустрічей та відмова від подальшої співпраці у військовій сфері та в галузі захисту клімату. Сі Цзіньпін, якому тепер доводиться протистояти дедалі більшим внутрішньокитайським проблемам, намагається націоналістичною риторикою покращити свою популярність в очах співвітчизників, які неабияк потерпають від його провальної політики нульового рівня COVID та спаду в економіці. На відміну від кризи в Тайванській протоці в 1995-1996 роках, Пекін не думає знову відступати й припиняти свої провокації щодо Тайваню. Тодішня блокада тривала вісім місяців, аж поки США поклали тому край, відправивши в цей регіон авіаносну групу, щоб показати Пекіну свою рішучість захистити Тайвань.
Копія московського сценарію щодо України
Якщо Пекін знову на довгі місяці створюватиме ризики для доступу до портів Тайваню, проводячи поблизу острівної держави військові маневри із застосуванням бойових набоїв, то економіці Тайваню буде сутужно. Навіть у перші дні морської блокади танкери та вантажні судна, перебуваючи поза небезпечною зоною, очікували на закінчення навчань, щоб знову без ризику запливти в порти Тайваню.
Читайте також: США підтримають Тайвань у разі вторгнення Китаю - Байден
Нині Пекін копіює сценарій Москви. Тож не варто дивуватися, якщо і тут генеральна репетиція переросте у сумну реальність і Сі Цзіньпін дасть команду атакувати острів. Сам китайський лідер зацікавлений у тому, щоб це сталося до XX з'їзду Комуністичної партії Китаю у жовтні. Тільки тоді він зможе рекомендувати себе як верховний головнокомандувач на ще один, уже третій термін, що відкриє для нього двері до довічного правління. Ніхто не хоче нової війни, ні на Тайвані, ні деінде у світі. Але було б нерозумно, навіть нерозсудливо, не готуватися до можливого вторгнення Пекіна.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.