Мирна душа білоруса радіє: новий формат вуличних маршів виявився відносно безпечним і ефективним. Тиждень тому екскандидатка в президенти Світлана Тихановська, за яку на виборах проголосувало в рази більше білорусів, ніж оголосила ЦВК, попередила народ про зміну тактики протестів. Після вбивства Романа Бондаренка у подвір'ї його будинку всіх, хто прийшов вшанувати пам'ять загиблого на Площу змін, затримали силовики. А тих, хто сховався в підвалах і квартирах довколишніх будинків, одягнені в чорне карателі з кийками всю ніч вистежували з ліхтариками. Кількість людей, які пройшли з 9 серпня через в'язниці, СІЗО та яких піддали тортурам в Білорусі, сягнула 30 тисяч осіб.
Без багатотисячного мітингу щонеділі і концертів у дворах настрій білорусів став песимістичнішим. Комусь здається, що Лукашенко і його прихильники беруть реванш і країна повільно перетворюється на Північну Корею. Чи зможе білоруська буржуазно-демократична революція спиратися тільки на страйкоми на держпідприємствах? Працівники після вбивства Бондаренка приєднуються до страйку, але дуже повільно і не масово. То що, протест зайшов в глухий кут? Ні, виявилося, що знайдений його новий сценарій, та ще й який.
Децентралізація протесту під прапором свого району
22 листопада локальні чати подвір'їв і районів стали самі визначати місце збору учасників протесту (збір 15 листопада на місці вбивства Романа Бондаренка багато хто назвав помилковим кроком). Тепер люди формують колони в своїх районах і часом об'єднуються вулицями - багато світлих облич, протест живий, прапори на місці, депресія від пережитого насильства відступає. Локальних маршів минулої неділі було під сотню, і поки силовики розганяли людей в одному районі міста, в іншому вже збиралася нова колона.
Читайте також: Євросоюз переходить до нового рівня санкцій проти Лукашенка
Відомий білоруський художник Володимир Цеслер не дарма за три місяці протестів намалював сотню прапорів районів Мінська, які є, по суті, варіаціями біло-червоно-білого з місцевою родзинкою. Тепер такі прапори назахват - сусіди під ними виходять на марші.
Міліція не знає двору, де ви народилися
У Мінську не більше двох тисяч спецпризначенців міліції. Якщо вони нейтралізують протест в центрі міста або в одному якомусь дворі, то збиток від недільної акції оцінюється десятками постраждалих від світлошумових гранат і сотнями затриманих (дві неділі поспіль кількість затриманих перевищувала тисячу осіб).
Але щоб забезпечити порядок у всіх дворах Мінська, особовий склад потрібно дробити на частини. Що 10 осіб вдіють колоні з 500 протестуючих? Звідси - кадри з Мінська 22 листопада, коли натовп жене групу силовиків геть. Власні двори і квартали - це територія, де ти знаєш кожен кущ. Знаєш, як за нагоди можна втекти й куди сховатися.
Сформувати велику колону не вийшло в центрі, оскільки щільність мешканців в старих будинках дуже низька, та й самим цим мешканцям виходити на вулиці важкувато - вони вважають за краще розмахувати з вікон прапорами і осяювати хрестом колону, як зробила з балкончика одна бабуся, фото якої розійшлося у ЗМІ. Можливо, наступної неділі самі силовики закличуть громадян проявити свідомість і збиратися як раніше - біля стели, яку ще зранку оточили правоохоронці. Адже неможливо розігнати настільки децентралізований протест!
Мирний протест проти насильства
На тлі того, що відбувається, особливо помітно якісну відмінність Тихановської - лідерки, яку обрали вільні білоруси, від Лукашенка - узурпатора, який привласнив владу. На відміну від Лукашенка, який влаштував в країні вакханалію насильства і стурбований лише тим, як залишитися в президентському кріслі, Тихановська хоче допомогти людям зробити так, щоб вони не постраждали під час мирного протесту. Це - боротьба між світлом і темрявою. Саме тому ходи в сотні дворів у Мінську і в регіонах називалися "Маршами проти фашизму".
Читайте також: У Білорусі затримали лікаря за правду про жертву силовиків
Коли я чую про протести в Білорусі, які нібито згасають, я можу дозволити собі спокійно проігнорувати цю тезу. Скажіть, куди може зникнути протест, якщо більшість білорусів, як і раніше, проти чинної влади? А ця влада не робить нічого, щоб збільшити лави своїх прихильників. Навряд чи в цьому допоможуть катування сотень людей в тюрмах і адміністративні арешти за надуманими підставами.
Білоруси подивилися одне одному в очі на найбільшому першому марші 16 серпня, переконалися, що за зміни більшість і що крах режиму - справа часу. Ідея децентралізації спрацювала під час президентської кампанії, а також пізніше, коли йшов підрахунок виборчих бюлетенів на платформі "Голос". Цей же механізм працює зараз і на мирних демонстраціях.
Так, однієї великої протестної колони в центрі Мінська немає - картинки для ЗМІ не вийде. Але це тільки офіціозна пропаганда сурмить, що люди виходять на вулиці заради картинки. Вони виходять, тому що їм остогидло терпіти брехню і насильство. І тому що Лукашенко повинен піти. У списках правозахисного центру "Вясна" за 22 листопада - 437 прізвищ затриманих осіб. За тиждень до того було 1200.
Тактика спрацювала, наступної неділі на вулиці вийде ще більше протестуючих. Білоруси перестали реагувати на світлошумові гранати. Є відео: біля станції метро "Пушкінська" 22 листопада чутні вибухи і видно дим, а протестувальники залишаються на місці, не тікають. На маршах людей з обмеженими можливостями можна зустріти Георгія Сайковського - хлопця в інвалідному візку, який втратив ступню від світло-шумової гранати в ніч з 10 на 11 серпня.
"Ціхая вада грэблі ірве", - написав у Facebook звільнений директор інституту соціології НАН Білорусі Геннадій Коршунов. Тиха вода і справді греблю прориває.
Авторка: Саша Романова, білоруськка журналістка, письменниця, директорка двох незалежних медіа - kyky.org і the-village.me
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.