Експерименти з Суровікіним та Пригожиним у Росії, схоже, позаду. Для затяжної війни в Україні, яку збирається вести Путін, потрібні штабні генерали, констатує Іван Преображенський.
Реклама
Володимир Путін та Валерій Герасимов (архівне фото)Фото: Mikhail Tereshchenko/TASS/dpa
Командувачем російського Об'єднаного угруповання військ (ОУВ) в Україні призначено начальника генштабу Валерія Герасимова, повідомило міноборони Росії. Його заступниками - генерала армії Суровікіна, головкома Сухопутних військ генерала армії Салюкова та заступника начальника генштабу генерал-полковника Кіма.
Таким чином, командування угрупованням військ РФ в Україні повертається до рук штабних генералів, яких голова Чечні Рамзан Кадиров, власник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин та багато пропагандистів-воєнкорів жорстко критикували останніми місяцями.
Сергія Суровікіна, "генерала Армагеддон" російських пропагандистів, улюбленця Маргарити Симоньян, Рамзана Кадирова, Євгена Пригожина і, як чутно, самого президента Путіна, переведено в статус заступника командувача російськими військами в Україні. Сталося своєрідне повернення до витоків.
Іван ПреображенськийФото: Peter Steinmetz/DW
Після гострої критики з боку Кадирова штабного генерала Олександра Лапіна і чуток мало не про його фізичне усунення Лапін був призначений на нову посаду із підвищенням, а потім командувачем ОУВ, яке веде війну проти України, став голова генштабу Валерій Герасимов. Той, якому приписують авторство так званої "доктрини Герасимова", присвяченої тактиці та стратегії ведення гібридних воєн. Важко говорити, що це означає з військової точки зору - можливо, стратегію Суровікіна щодо створення в Україні гуманітарної катастрофи шляхом ракетних ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури визнано помилковою.
Є в цьому й інша умовно добра новина. На самому початку війни на Першій антивоєнній конференції у Вільнюсі колишній співвласник ЮКОСу Леонід Невзлін прямо сказав, що відставка Сергія Шойгу чи Валерія Герасимова для нього особисто означатиме різке підвищення ризику застосування Росією ядерної зброї. Виходячи з цієї тези, нові перестановки показують, що принаймні ухвалення рішень повертається до рук тих, хто, як прийнято вважати, не готовий кидати в Україну атомну бомбу з ризиком спровокувати третю світову ядерну війну.
Зміни, що відбулися у командуванні, можуть вплинути і на долю Євгена Пригожина. Він зумів краще за інших використати агресію проти України для збільшення свого впливу на російську політику загалом. Цей спонсор контрабандистів та власник приватної військової компанії буквально за кілька місяців у медійному просторі виріс у серйозну фігуру.
Пригожин дозволяє собі звинувачувати делегованого Путіним до Санкт-Петербурга губернатора Олександра Беглова у роботі на Україну, вимагає відставки генералів, критикує не лише російський генштаб, а й адміністрацію президента та навколопутінських олігархів. Ширилися чутки як про створення Пригожиним своєї власної політичної партії, так і навіть про його висування у президенти під час виборів 2024 року. Це було б надто яскраво для російського диктаторського режиму, у якому заохочуються не самостійність, а вірність і посередність.
І, схоже, в оточенні президента вирішили, що людина з кримінальним минулим, якій довірили володіння приватною військовою компанією, зарвалася. Він ще намагається нагадати про свою незамінність Путіну, розповідаючи, що його воїни захопили Соледар, але ж російське міноборони холодно спростовує цю похвальбу. Також і президентський прессекретар Дмитро Песков заявляє, що про загиблих громадян Великобританії в Кремлі не мають інформації, прямо ставлячи Пригожина на місце після публікації власником ПВК "Вагнер" паспортів, очевидно, вбитих у районі Бахмута британських волонтерів.
Звичайно, за диктаторського режиму можливі майже будь-які кар'єрні кульбіти і не можна виключати, що найближчим часом ми побачимо призначення Пригожина, за Герасимовим, на якусь високу посаду. Хіба мало що спаде на думку Володимиру Путіну, який, очевидно, живе в альтернативному реальному інформаційному просторі. Але наразі схоже, що Пригожина вирішено поставити на місце, яке в другому, а то й третьому ряді російської політики.
Ці регулярні перетасовки генералів, призначення нових командувачів, віддалення одних та наближення інших свідчать про те, що й так давно відомо: російський президент заплутався у власній воєнній авантюрі і намагається її переформатувати.
Ці метання головнокомандувача навряд чи цього разу дозволять російським військовим вибудувати якусь несуперечливу стратегію. Тож зачекаємо на наступні перестановки, коли Путін знову розчарується у нових призначенцях, а російська армія зазнає нових відчутних втрат, як у Макіївці та під Бахмутом, або залишить нові окуповані зараз території, як раніше Харківську область та Херсон.
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт з Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Москва приховує втрати?
03:06
This browser does not support the video element.
Бахмут - "фортеця Донбасу" на лінії вогню
У Бахмуті на Донеччині до початку вторгнення РФ проживало понад 70 тисяч мешканців. Нині за місто точаться запеклі бої, досі не всі цивільні залишили місто. Про життя й реалії Бахмута з початку війни - у фотогалереї DW.
Фото: LIBKOS/AP Photo/picture alliance
Місто в очікуванні лиха
На цьому фото, зробленому навесні 2022-го, видно мурали на тему "Сім'я і діти" на вул. Чайковського у Бахмуті. У травні лінія фронту безпосередньо наблизилась до міста, почались артилерійські та авіаційні обстріли. Багато будинків зазнали значних руйнувань.
Фото: JORGE SILVA/REUTERS
"Відчуття бомжа"
Від російських ударів найпершими, ще навесні, особливо сильно постраждали багатоповерхівки на східній околиці Бахмута. Нині деякі тамтешні квартали не відрізнити від вулиць знищеного Маріуполя. "Відчуття бомжа - все втрачено, нічого не залишилося. Жити нема де, носити немає що, повернутись ні до кого. Все скрізь зруйновано", - розповіла ЗМІ евакуйована бахмутчанка Галина, чий будинок було знищено.
Фото: Aris Messinis/AFP/Getty Images
На руїнах школи
Дві учительки, що працювали у бахмутській загальноосвітній школі № 5, обіймаються на тлі руїн "храму знань". 24 липня російська армія завдала удару по цій школі. Будівля сильно постраждала. Обійшлося без жертв.
Фото: Diego Herrera Carcedo/AA/picture alliance
Зруйновані пам'ятки архітектури
За час війни внаслідок російських обстрілів було знищено та пошкоджено цілу низку визначних історичних будівель, серед яких Палац культури, приватний будинок купця Полякова 1880-их років, колишня жіноча гімназія, а також більш модерні будівлі як на вулиці Миру (на фото), які були "візитівкою" мирного Бахмута.
Фото: Dimitar Dilkoff/AFP/Getty Images
Останні приготування перед евакуацією
На цьому фото мешканець Бахмута Олександр Гаврись робить останні приготування перед тим, як вивезти дружину та двох дітей в евакуацію до Києва. З близько 73 тисяч жителів перед війною у місті станом на 7 березня 2023 залишалося менше 4 тисяч.
Фото: Metin Aktas/AA/picture alliance
Залишилися самотні й немічні
З Бахмута та громади виїхали понад 90 відсотків мешканців. У місті упродовж місяців між обстрілами працювали кілька крамниць, одна аптека та автомагазин. Мешканцям міста з гуманітарним забезпеченням допомагали благодійні організації та волонтери.
Фото: ANATOLII STEPANOV/AFP/Getty Images
Залишаються попри все
Вагітна Ольга та її чоловік Влад позують для фото перед укриттям в Бахмуті 28 січня 2023 року. Ця пара - одні з тих небагатьох цивільних, які продовжували залишитися в місті попри інтенсивні бої. Бахмут нині - режимний об'єкт. Заїхати в місто можна лише за спецперепустками.
Фото: Raphael Lafargue/abaca/picture alliance
Життя у постійному страху
79-річна пенсіонерка Валентина Павлівна Бондаренко виглядає через штору за вікно своєї бахмутської квартири. Через нескінчені обстріли та постійну небезпеку багато бахмутчан цілі місяці провели у підвалах та укриттях. У підвал перемістилася і міська амбулаторія №7. Фото зроблене в серпні 2022 року.
Фото: Daniel Carde/Zumapress/picture alliance
Підвальний побут
"Ми звикли вже до різних свистів та вибухів", - розповіла DW бахмутчанка Ніна (праворуч на фото). Її доньки "виїхали в Європу", але вона з чоловіком поки залишатиметься в Бахмуті. "Я тут, допоки стоїть ЗСУ!" - запевняє вона. Проте обоє погоджуються, що у разі погіршення ситуації мирні жителі мають евакуюватися, аби не заважати військовим, якщо ворог буде ховатися за їхніми будинками.
Фото: Oleksandra Indukhova/DW
Черги у штабі гуманітарної допомоги
Гуманітарна ситуація в місті особливо погіршилася восени, після того, як 1 серпня 2022 року російські сили оголосили активний наступ на місто. Внаслідок атак і обстрілів було пошкоджено електромережі, стало сутужно із забезпеченням продуктами харчування, мобільний зв'язок працював з перебоями. Волонтери, що везли гуманітарні вантажі, також потрапляли під обстріли.
Фото: Diego Herrera Carcedo/AA/picture alliance
Виснажливі артилерійські бої
Основні бої за Бахмут розгортаються між артилерійськими підрозділами. За оцінками військових, у цьому районі задіяний майже повний спектр артилерійського та мінометного озброєння. Активно Бахмут атакують сили ПВК "Вагнер". Українські військові продовжують відбивати наступи.
Фото: Bulent Kilic/AFP/Getty Images
Бойовий прапор з Бахмута презентований Конгресу США
Президент України Володимир Зеленський 20 грудня відвідав передові позиції українських військових біля Бахмута. Він вручив нагороди бійцям та отримав від них бойовий прапор. За дві доби, виступаючи перед американськими конгресменами, він не забув згадати тих, хто захищає суверенітет України на фронті, і передав спікерці Конгресу Ненсі Пелосі прапор із підписами бійців з Бахмута.
Фото: Carolyn Kaster/AP Photo/picture alliance
Лікування поранених в польовому шпиталі біля Бахмута
Серед основних завдань військових медиків, які працюють біля лінії фронту: стабілізувати пораненого, не допустити смерті від втрати крові й больового шоку, а в тяжких випадках забезпечити перевезення пацієнта до тилової лікарні.
Фото: Evgeniy Maloletka/AP Photo/picture alliance
80 відсотків міста в руїнах
На цьому фото, зробленому в останні дні грудня 2022 року, дим здіймається над руїнами приватних будинків на околицях Бахмута. Унаслідок запеклих боїв житловий фонд міста зруйнований на понад 80 відсотків, повідомив на початку березня 2023 року голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.
Фото: Libkos/AP/picture alliance
Масштаби руйнувань видно зі супутника
На цьому супутниковому знімку від 4 січня 2023 року, оприлюдненому компанією Maxar, добре видно масштаби руйнувань в районі Бахмута. "Місто було центром інтенсивних боїв між російськими та українськими силами протягом останніх 6 місяців, і знімки показують суттєві пошкодження будівель та інфраструктури", - зазначають в аерокосмічній компанії.
Фото: Maxar Technologies/picture alliance/AP
Місто-привид
На цьому фото, зробленому 13 лютого з дрона інформагенції AP, також видно масштаби руйнувань від затяжних боїв. Цілі ряди житлових будинків були знищені, стояти залишилися лише зовнішні стіни і пошкоджені фасади, а дахи та внутрішня підлога обвалилися, відкривши нутрощі руїн для снігу і цікавому оку дрона.
Фото: AP Photo/picture alliance
"Фортеця Бахмут" тримає оборону
Український військовий на тлі графіті у центрі міста "Бахмут любить Україну". Українське політичне та військове керівництво вирішило продовжувати оборону міста. У НАТО, втім, не виключають, що Бахмут може впасти найближчими днями, що не обов'язково означатиме поворотний момент війни.
