Те, що кілька днів тому здавалося теорією змови або дезінформацією, починає набувати рис сценарію для трилера в стилі класичного фільму "Три дні Кондора". Кілька днів тому низка Telegram-каналів написали: російські військові навмисно проігнорували підготовку української армії до наступу на Курську область . Власне кажучи, вони дали йому зелене світло. Мета - помститися Володимиру Путіну за масові арешти генералітету та показати, що він, Путін, від генералів залежить. Тоді це здалося мені черговим залпом в інформаційній сутичці, яка ведеться у "тумані війни".
Порядок Путіна обернувся хаосом
Після того, як Путін нібито призначив координатором так званої "контртерористичної операції" в Курській області свого колишнього охоронця Олексія Дюміна , звичайна інтернет-плітка раптом стала схожою на правду. Раптово, як у червні минулого року, під час заколоту Євгена Пригожина , завіса, яка приховує насправді досить банальні таємниці путінського режиму, піднялася. Що це за таємниці?
По-перше, незважаючи на вкрай несприятливий розвиток подій у Курській області, Кремль ще боїться оголосити мобілізацію. Українська армія стверджує , що під її контролем понад тисяча квадратних кілометрів російської території. Навіть якщо п'ятсот, це вже наступ на російську територію. Проте у відповідь Кремль ввів у дію напівзабутий старшим і невідомий молодому поколінню режим контртерористичної операції. Начебто йдеться не про наступ та просування вглиб території, як мінімум, двох бригад сучасної української армії, а про покійного Шаміля Басаєва зі спільниками, які захоплюють черговий цивільний об'єкт із заручниками.
Тим часом, можливість призову ув'язнених в обмін на амністію, схоже, в РФ майже вичерпана.Вербування найманців у російській провінції, мабуть, теж йде повільніше, ніж, скажімо, рік тому. Ймовірно, тому що кількість "похоронок", поранених і зниклих безвісти стала впливати на бажання людей укладати контракт. У містах-мільйонниках уявлення про реалії війни краще, і тому охочих йти на фронт майже немає. Влада побоюється масових заворушень і протестів, які можуть стати наслідком масової мобілізації. Доводиться, як у Курській області, покладатися на військовослужбовців-строковиків. Вони ще з радянських часів традиційно погано підготовлені, навчені та мотивовані. Їм протистоять добре мотивовані українські солдати та офіцери, які мають бойовий досвід, озброєні західною зброєю. Судячи з новин із фронту, результати цього протистояння для Кремля вкрай невтішні.
Друга "таємниця" - бюрократичний хаос. Десятки тисяч евакуйованих - в реальності жителі російського прикордоння, що безладно втекли. Губернатори та голови районів базікають щось недолуге. А коли кажуть правду, їх обривають. Також за завісою бачимо майже повне мовчання армійських генералів та спецслужб. Рідкісні бадьорі доповіді на камери держтелебачення начальника генштабу Герасимова не рахуються - це упакована брехня для мас, а не справжні рапорти. "Контртерористичною операцією" за правилами має керувати керівник ФСБ Олександр Бортніков . Хотілося б спитати, чому його не видно і не чути? Навіщо придумано посаду "координатора" операції?
Генерал Дюмін, син генерала
І ось тут підходимо до третьої "таємниці": ситуація у верхах, схоже, стає для Путіна по-справжньому поганою. Посудіть самі - керувати військовою відсіччю добре спланованому та продуманому наступу ЗСУ на територію РФ призначають колишнього президентського охоронця. Син впливового генерала медичної служби, випускник радіотехнічного військового училища Олексій Дюмін провів у погонах 30 років. Але його реальна служба саме у Збройних силах, якщо судити з опублікованих біографій, становить один рік після училища.
З 1995 року Дюмін-молодший служить в управлінні зв'язку Федеральної служби охорони. Піднявшися службовими сходами, він став начальником охорони та особистим ад'ютантом Путіна. Декілька місяців Дюмін пробув начальником сил спеціальних операцій ГРУ і нібито забезпечив у 2014 році анексію Криму. Зрозуміло, що це було політичне призначення - Дюмін, найімовірніше, забезпечував прямий путінський контроль за спецназом ГРУ. Рік (2015-2016) служив начштабу сухопутних військ, за що наразі отримав звання генерал-лейтенанта. За чутками, 2021 року секретним указом Путін зробив свого колишнього охоронця генерал-полковником. Дюмін на той час працював губернатором Тульської області.
Серед кадрових військових така феєрична кар'єра "за рахунок" збройних сил нічого, крім ненависті, викликати не може. Людей із подібною біографією в армії називають "паркетний генерал". І попри це Путін саме його кидає рятувати практично всю ідею вторгнення РФ в Україну. Володимир Зеленський завдав по ній потужного удару. Адже навіть квадратний кілометр Курської області, невід'ємної і міжнародно визнаної російської території - це законний предмет обміну на всі окуповані Путіним українські землі.
Життя Дюміна огорнуте туманом непотрібної таємниці. Флер секретності, швидше за все, просто прикриває особливо довірчі стосунки начальника та його колишнього охоронця. Якщо Дюміна дійсно призначили командувати в Курській області, то з цієї ситуації може бути два висновки. Перший: 25 років путінського режиму ознаменувалися кадровою деградацією найвищого офіцерського складу. Другий: Путін настільки не довіряє армійським генералам, що змушений ставити над ними ексад'ютанта. Найцікавіше - і це багато говорить про систему в Росії - ці висновки зовсім не суперечать одне одному.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.