Чи зруйнують авторитарні правителі своєю агресивною політикою усталений світовий порядок? Ні, адже у довготривалій перспективі вільні країни сильніші, вважає оглядач DW Міодраг Шоріч.
Реклама
Фото: Christian Behring/Geisler-Fotopress/picture alliance
Все одночасно: Росія напала на Україну, Китай розібрався з Гонконгом і погрожує Тайваню маневрами, іранські бойовики діють у Газі, сербський президент Вучич вихваляється своєю армією на кордоні з Косовом. Авторитарні режими перевіряють, наскільки далеко вони можуть зайти з ескалацією. Деспотам потрібні конфлікти, щоб залишатися при владі. Інакше їм нічого запропонувати населенню. У Росії, Сербії, Китаї чи Ірані: демонстрація великої військової міці має на меті гарантувати владу "національного керманича", завуалювати те, з якою зневагою він ставиться до власного народу, а також змусити забути про відсталість власної країни. Інакше виникає небезпека, що жителі скаржитимуться, наскільки жалюгідно обладнані в цих країнах лікарні, будинки для старих і школи, в селах не знайти каналізації, а зарплати та пенсії низькі. Якщо ж нація перебуває у стані конфлікту, то відповідальними за це робляться "зовнішні вороги". Критика панівного клану, який безсоромно збагачується, придушується. Корупція заохочується державою. Окремий громадянин небагато важить в очах політиків, у кращому випадку його сприймають як гарматне м'ясо - як вже роками на Сході України.
Реклама
Нова варварська доба?
Нападом на сусіда Росія оголосила війну не лише Україні, а й усьому цивілізованому світу. Від того, чим завершиться це протистояння, залежить те, як авторитарні режими будуть поводитися в майбутньому. Чи дотримуватимуться вони хоча б мінімуму міжнародних договорів і норм міжнародного права? Чи почнеться нова доба варварства, коли вагу має лише право сильнішого? Той, хто хоче, щоб цей світ не потонув у хаосі, має допомогти зупинити таких розпалювачів війни, як Путін, військово озброїти Тайвань, побороти іранські терористичні угруповання, де б вони не перебували - чи-то в Газі, чи в Іраку, Лівії або Сирії.
Міодраг Шоріч
Авторитарні режими ніколи не приховували того, що вони не сприймають світовий порядок, який ґрунтується на законі. У демократіях вони також вбачають загрозу, так само як і в повазі до прав людини чи прав меншин, свободі преси чи дотриманні верховенства права. Деспоти посилаються на міжнародне право тоді, коли це на користь їхнім інтересам.
Захід роками робив бізнес з цими режимами. Сьогодні чимало європейських політиків запитують себе, як могла колишня канцлерка ФРН бути такою наївною, щоб піти на залежність від імпорту газу від Путіна. Ще гірше: Китай став найважливішим торговельним партнером Німеччини. При цьому немає ані найменших сумнівів у брутальності режиму в Пекіні. Як німецькі політики та економічні керманичі могли бути такими наївними, щоб так потрапити в залежність від Пекіна? Їхня жадоба до наживи видається більшою, ніж усвідомлення відповідальності. "Капіталісти продадуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо", - начебто пророкував Ленін.
Після завершення "холодної війни" глобальний розподіл сил у жодному разі не змінився на користь диктаторів. Путінська Росія щодня демонструє військову неспроможність в Україні. Це казка про те, що авторитарні правителі у політиці мислять на довгострокову перспективу і тому начебто мають перевагу над Заходом, який начебто діє, мислячи короткостроково. Насправді все навпаки. Рішення напасти на Україну Путін ухвалив короткостроково й абсолютно не уявляючи, з якою ненавистю його солдатів зустрінуть українці. Путін - гравець. Він прорахувався. Але він не може визнати свої помилки, адже хоче вижити біологічно і політично.
У майбутньому Захід не може продовжувати й надалі себе послаблювати. Німеччина має масивно озброюватися - багато років. Якщо Греція, Росія чи Іран можуть витрачати близько чотирьох відсотків свого ВВП на оборону, то й Німеччина має бути на це здатна. Європа має поруч зі своєю конвенційною зброєю просувати насамперед своє ядерне озброєння. Тільки тоді її сприйматимуть серйозно в Москві, Пекіні та Вашингтоні.
Путін кинув виклик Заходу - як і багато господарів Кремля раніше. Сталін і Гітлер теж зневажали західний світ, особливо будучи союзниками з 1939-го до 1941 років. Тоді колишній Радянський Союз масштабно допомагав Гітлеру продуктами харчування та сировиною, підтримував гітлерівську війну проти Франції та Великобританії. У підсумку переміг начебто "дегенеративний Захід". Так само як він виграв і "холодну війну". Так само як він сьогодні завойовує серця багатьох молодих освічених людей, які мусять жити у країнах з авторитарними режимами.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Фукуяма: Україна має поспішати, поки Путіну не допоміг Трамп
09:31
This browser does not support the video element.
Війна Росії проти України очима карикатуристів
Війна Росії проти України приголомшила весь світ. Карикатуристи з різних країн не залишилися байдужими до подій, взявшись за пензель та олівець.
Кому війна, а кому мати рідна
Смерть тримає на руках немовля Путіна і його вигодовує. Італійський карикатурист Паоло Ломбарді натякає, що війна підшукала собі ідеальну всиновлену дитину в особі російського президента. М'ясні мухи довколо вже очікують своїх наступних жертв.
"Навігатори"
Смерть за кермом, диявол вивчає дорожню карту. Ця "команда мрії" веде Путіна прямо до третьої світової війни. В очах уже палає вогонь. Нідерландець Т'єрд Роярдс трактує поточну ситуацію як безвихідь. Чи можна ще перепрограмувати навігаційну систему?
Еволюція зброї
Можна було б припустити, що людство за тисячоліття еволюціонувало до такого рівня, що могло б жити у мирі. Однак, з точки зору узбецького художника Махмуда Ешонкулова, розвинувся не інтелект, а лише якість озброєнь. Неандертальці розмахували палицею з камінюкою в бою, а нині солдат оснащений високотехнологічною і високоточною зброєю.
Сучасний арсенал зброї
Війни більше не ведуться лише за допомогою звичайної зброї, пропаганда на всіх фронтах також є частиною боїв. Незалежно від того, чи це Twitter, Facebook або Instagram: кубинец Мігель Моралес вважає, що соціальні мережі є чудовим способом поширення фейкових новин. Негативний бік у тому, що поширювані у соцмережах твердження не завжди піддаються сумніву.
Голодна Росія
Як і Україна, Литва до проголошення незалежності у 1990 році, була частиною колишнього Радянського Союзу. Але колишні "братні республіки" знають, що таке Росія. Не лише карикатурист Казіс Кестутіс Шяулітіс побоюється, що путінська жага до влади пошириться й на інші країни.
Ні війні!
Афганці з власного болісного досвіду знають, що таке війна. У своїй карикатурі Шахід Атікулла надихнувся роботою норвезького художника Едварда Мунка. 1893 року той створив картину "Крик": у сучасному контексті відчайдушний крик слід розуміти як реакцію на розбомблені міста України.
Перспектива майбутнього
Ця карикатура румунського митця Мар'яна Аврамеску на перший погляд теж викликає асоціації з відомим художником, а саме - з нідерландцем М.К. Ешером. Він малював предмети, які суперечать будь-якій логіці і неможливі з точки зору візуальної перспективи. Здавалося, що й Україна не має перспектив з огляду на перевагу Росії, але українці переконали світ у зворотному.
Ні війні!
Відтоді, як російська армія вторглася в Україну, люди по всьому світу протестують проти цієї жорстокої загарбницької війни. Безрезультатно, вважає турчанка Менекше Джем. Мирні активісти не справляють ніякого враження ні на деспотів, ні на смерть. Це вже не раз доводила історія.
Краще з НАТО
Довгий час Україна близько трималася "братнього" російського народу. Але самостійність країни більше не вписувалась у світогляд Путіна, який розглядає її як частину Російської імперії. Митця Амера з Об'єднаних Арабських Еміратів не дивує, що маленька Україна жадібно дивиться у бік НАТО. Але Росія не хоче дозволити їй здійснити це бажання.
Глобальна загроза
З точки зору танзанійського карикатуриста Попи, у цій війні йдеться не лише про Україну, а й про претензії на глобальну владу. Росія за втручання Заходу погрожує йому ядерною війною. Сполучені Штати не особливо вражені, адже можуть негайно завдати удару у відповідь. У всьому світі панує побоювання, що хтось справді може натиснути на червону кнопку.
Спроби переговорів з Путіним
Дипломати західних країн намагаються зробити все, щоб посадити президента РФ за стіл переговорів. Довгий стіл Путіна, за яким він тримає на відстані своїх іноземних відвідувачів, викликав тривогу у всьому світі. З точки зору німецького карикатуриста Аґостіно Тале (Agostino Tale), переговори з самозакоханим Путіним марні, бо він хоче знищити Україну.
"Доктор Октопутін"
У своїх переговорах із Заходом у російського президента є вагомі аргументи: багато європейських країн залежать від російського газу та нафти. "Доктор Октопутін", як його бачить художник Родріго з Макао/Китаю, як восьминіг управляє довгими трубами. Незважаючи на всі санкції, Німеччина та інші країни все ще отримують енергію від Росії, і отже, фінансують воєнний бюджет Путіна.
Біженці першого класу?
Українці масово тікають від війни, а Європа зустрічає їх з відкритими обіймами. На кордонах їх пропускають без зайвих процедур. Незважаючи на всю симпатію до біженців, філіппінський карикатурист Зах задається питанням, чи немає тут подвійних стандартів, і чи не те, що вони білі, забезпечує їм вільний в'їзд? Адже зазвичай Європейський Союз тримає кордони закритими.
Китайські вагання
Протягом багатьох років Австралія відчувала загрозу з боку Китаю, який прагне домінувати в південній частині Тихого океану і неодноразово сигналізував про намір поглинути Тайвань. На малюнку карикатуриста Броельмана, панда уважно стежить за тим, чи не вдавиться російський ведмідь українським медом і чи не прожене його бджолина сім'я. Якщо ні, він міг би спробувати щастя й в іншому горщику...
