Тепер вже відомо офіційно: Росія відмовляється подовжувати програму допомоги для Сирії. Якщо сторонам так і не вдасться досягти згоди в кулуарах ООН, то міжнародна допомога найближчим часом перестане надходити до охопленої війною країни через Баб аль-Хава поблизу турецького міста Іскендерун - єдиний пункт пропуску, що ще функціонує. Близько чотирьох мільйонів осіб на півночі країни, яких досі забезпечували найнеобхіднішим, повинні будуть шукати допомоги деінде. Як саме - невідомо. Чи цікавить це президента Володимира Путіна? З огляду на його напад на Україну можна припустити, що ні.

Таким чином, чотирьом мільйонам сирійців у планах Путіна відводиться роль пішаків. Аргумент Росії про те, що доставки має контролювати уряд Сирії, є цинічним з огляду на те, що сирійський режим несе відповідальність за сотні тисяч загиблих протягом останніх одинадцяти років, мільйони вигнанців та біженців, камери тортур та за всіх тих, кого у них було замордовано.

Все це не дуже цікавить Путіна. Він, як і президент Сирії Башар аль-Асад, боїться демократії та свободи як альтернативи своїй автократичній моделі. Тож один воєнний злочинець підтримує іншого. Асад віддячив Путіну за попередню підтримку: на початку березня на Генасамблеї ООН Сирія проголосувала проти заклику припинити напад Росії на Україну. Наприкінці червня Сирія також була першою країною, яка визнала суверенними державами сепаратистські утворення в українському Луганську та Донецьку.

Читайте також: Експертка: Росія використовує в Україні схожу тактику, що і в Сирії

Путін провокує масову міграцію до ЄС?

Хоча ніхто в Кремлі про це не заявляв, але підозра напрошується сама собою: Путін може розглядати припинення доставки допомоги як спосіб тиску, принаймні на країни ЄС і Туреччину. Бо що роблять люди, наражаючись на можливий голод? Вони тікають туди, де можуть розраховувати на допомогу. Нині у змозі її надати, можливо, Туреччина, але передусім це країни ЄС.

Мільйони нових біженців - це кошмарний сценарій для Туреччини, яка страждає від високої інфляції, а також для держав ЄС, які багато в чому постраждали від війни в Україні та співпраця яких у питанні біженців відбувається дуже туго. Прийняти біженців у 2015-му та наступних роках, можливо, ще вдалося, але подальший насув може мати руйнівні політичні наслідки, перш за все через очікуване посилення досі відносно обмежених у впливі правих популістських партій.

Їхнє посилення стане найкращою новиною з Європи для Путіна. Адже керівництво цих сил має дивне захоплення політикою Кремля, яке зчитується у слабко завуальованих заявах про розуміння лінії Москви.

Читайте також: Німецька правозахисниця: Безкарність за Чечню і Сирію призвела до злочинів в Україні

Необхідна реформа Ради Безпеки ООН

Блокування доставки гуманітарної допомоги через Баб-ель-Хава - це щонайменше перша погроза. За нею можуть піти й інші. Наприклад, у Лівії, де Росія, якби захотіла, також могла б спровокувати подальші заворушення та створити небезпеку, яку відчують у найгіршому випадку далеко за межами цієї країни. У випадку міграції з Північної Африки тиск на ЄС також буде ще більшим, ніж він є й без того.

Путінська політика насильства має катастрофічні наслідки. Також і для дипломатії, як зараз, знову, можна бачити у Раді Безпеки ООН. З точки зору правових держав, зміни є критично необхідними - Рада Безпеки має бути реформована. Неприпустимо, щоби деспот нав'язував світові свою волю, свою політику і свій цинізм.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.