У Володимира Путіна майже не лишилося часу. Яку перемогу він може презентувати своїм прихильникам під час традиційного параду 9 травня? Українці чинять спротив російським нападниками, захищають свою батьківщину і свої родини.
У росіян усе по-іншому. Весь світ - свідок того, наскільки мізерною є їхня мораль. 18- чи 19-річні російські солдати не хочуть воювати. Вони не бачать в Україні фашистського режиму або ж російської меншини, яка хоче, щоб її звільнили. Росіян зустрічають спротивом і протестами - не з квітами. Росіяни в Україні вільніші за росіян у Росії, де панує страх, брешуть ЗМІ, а кожен протест придушується.
Привіт від князя Потьомкіна
Армія підвела Путіна. Його пропагандистам доведеться вигадувати якусь перемогу до параду та виголошувати її на підконтрольному телебаченні. Це вже традиція, зрештою, Росія - це батьківщина легендарного князя Потьомкіна.
З кожним днем війни становище Росії стає дедалі похмурішим, а число вбитих солдатів - більшим. Водночас у московських ресторанах, кафе та барах триває безтурботне життя, люди п'ють горілку й танцюють. Вона повернулася - колективна шизофренія, яка характеризує homo sovieticus, радянську людину. Вона живе і виживає з брехнею, зі страхом перед спецслужбами, із соромом через власну боягузливість.
Багато росіян і зараз відвертаються, не хочуть вірити, відгороджуються від злочинів, скоєних у їхнє ім'я. Коли одного дня правду, вбивство українських братів уже не можна буде заперечувати, вони розповідатимуть, що нічого не знали, не несуть жодної відповідальності, аби їм це зійшло з рук, так само, як після 1991 року.
Чого справді досягнув Путін
Путін змушений дедалі більше ізолювати свою країну, дедалі сильніше напружувати ситуацію, аби забезпечити собі політичне виживання. Наскільки безнадійно треба почуватися, щоб уже зараз погрожувати ядерною зброєю? Очевидно, за допомогою конвенційної зброї він більше не може нічого добитися. Зрештою, він досягнув того, на що Захід в іншій ситуації ніколи би не спромігся: позбутися за лічені місяці залежності від російської сировини.
Путін зробив так, що зазвичай схиблені на гармонії німці тепер більшістю підтримують жорсткий курс щодо російських нападників. Вони готові йти на жертви, аби перевага залишалася за Україною. На німецьких політиків, які надто нерішучі в питанні постачання Києву важкої зброї, чиниться тиск. Ліві соціал-демократи і Зелені під час голосування в Бундестазі підтримали виділення мільярдів на те, аби суттєво посилити озброєння Бундесверу.
Нове життя НАТО
Раніше зазвичай заспана Німеччина за кілька тижнів змінилася більше, ніж упродовж кількох десятиліть до того. Вона пригадує чесноти, які колись зробили її сильною: організаційний талант, старанність, готовність жертвувати. Схожі зміни відбуваються і в інших країнах: Фінляндія та Швеція поспішають до західного оборонного союзу (НАТО. - Ред.). Навіть пацифістська Японія посилює свою армію з огляду на війну в Україні. Путін робить чимало!
Він подарував НАТО, яке вже багато хто поховав, нове життя. Самі лише США хочуть надати Україні понад 30 мільярдів доларів на оборону. ЄС підтягнеться. Завдяки Путіну обсяг замовлень західних військово-промислових компаній сягнув рівня "холодної війни".
Утім, про швидкий успіх Заходу в протистоянні з Росією не може бути й мови. Навпаки - НАТО виходить з того, що конфлікт триватиме багато років. Адже не можна допустити, щоб Москва колись знову стала настільки сильною, аби бути в змозі нападати на інші країни. Вона повинна заплатити за відбудову України, вивести свої війська з Грузії та Молдови, піти з Білорусі. У 1980-х роках економічно сильніший Захід змусив Москву озброїтися до смерті. Історія повторюється. Тільки Росія зараз слабша за тодішній СРСР, а Захід - більший, згуртованіший та сильніший, ніж коли-небудь раніше.
Якщо ніхто не суперечить
Як ситуація могла зайти настільки далеко? У Путіна немає нікого, хто наважується йому суперечити. Навіть Сталін був розумніший. Політбюро хоч і боялося його, але дехто попереджав його, коли він був неправий. Сталін був простою людиною, спав завжди на звичайному припічку, натомість Путін любить розкішне життя із палацами та яхтами. Сталін був обережний. Путін - азартний. Він не розуміє сучасного світу: він не користується самостійно інтернетом, не вміє відправляти електронні листи. Найбільше він нагадує так само недовірливого царя Івана IV (Грозного) під час Лівонської війни. Тоді, в 16-му столітті, Росія зазнала розгрому у війні з меншими державами і скотилася в так звані "смутні часи".
Тож як довго триватиме нинішня війна? Доки українці готові захищати свою батьківщину! Допомога від Заходу - вона лише почалася.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.