1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Історія

Росія інструменталізує гітлерівську війну на знищення

Редактор FAZ Райнгард Везер
Райнгард Фезер
23 червня 2021 р.

Знання про війну Гітлера на сході необхідно розширювати. Це важливо, зокрема, з політичних причин, пише оглядач FAZ Райнгард Фезер.

Кулеметники вермахту на східному фронті. Околиці Боровухи, Вітебська обл., 1941Фото: picture alliance/akg-images

З нападом Німеччини на Радянський союз 22 червня 1941 для жителів окупованих територій розпочалась справжня боротьба за виживання. На сході Європи Друга світова війна була не лише загарбницькою, як на заході і півночі континенту, але й підкріпленою расистською ідеологією націонал-соціалістів війною на знищення автохтонного населення. Його кількість через голод, вбивства і виселення мала різко знизитися, а для решти була передбачена доля безправного рабства.

Радянських військовополонених навмисно не годували, понад три мільйони з них загинули. Проти цивільного населення застосовували терор. Німецькі війська спалили сотні сіл і вбили їхніх жителів. Кількість радянських жертв нараховує від 20 до 27 мільйонів, принаймні половина з яких - цивільні.

Читайте також: Що німецьким школярам розповідають про 22 червня 1941 року

Суперечки про минуле

Нічого не єднає росіян більше, ніж спогади про цю війну. Подібно до того, як тоді у боротьбі з окупантами різкі розбіжності в радянському суспільстві відійшли на другий план перед екзистенціальною загрозою, сьогодні пам'ять про жертв і гордість за перемогу над нацистською Німеччиною є тою ниткою, що єднає частини роздробленого та поляризованого російського суспільства.

Оглядач FAZ Райнгард ФезерФото: Frankfurter Allgemeine Zeitung

Білорусь та Україна стали жертвами тої ж злочинницької війни. Але, попри цю спільність, пам’ять про це вже не діє як об'єднуючий фактор у відносинах між Росією та Україною, а навпаки, - розділяє. На це сьогодні є очевидні причини: російське керівництво приписує Росії всі радянські жертви та успіхи Червоної армії в розгромі нацистської Німеччини і одночасно зображує свою агресію проти України як продовження боротьби проти гітлерівської Німеччини.

Але занадто спрощеним було б розглядати суперечки про минуле лише у цьому вимірі. Справжні причини лежать глибше. Війна на сході відрізнялася від війни на заході не лише безжалісністю, з якою її вели німці, а й тим, що це було зіткнення двох тоталітарних режимів.

За десятиліття до війни мільйони людей в Радянському союзі стали жертвами сталінської влади терору. До того, як Радянський Союз став жертвою Гітлера, Сталін був його спільником. Він допоміг німцям вторгнутися до Польщі в 1939 році, вів загарбницьку війну проти Фінляндії та окупував країни Балтії. Там, і в західних регіонах України та Білорусі, у дні до нападу Німеччини сталінський терор досяг апогею.

У німецько-радянській війні частина жертв Сталіна стала колаборантами нацистів, а виконавці сталінського терору стали жертвами нацистів. Ця складна історія, сповнена моральних двозначностей, у якій сумнівів не викликає лише роль агресора, не підкоряється будь-яким спробам затиснути її в прості рамки добра і зла. Але саме після століття, сповненого насильства всюди у Східній Європі, і постає така велика і така зрозуміла потреба у ясності.

Читайте також: Коментар: Коли перемога над нацистською Німеччиною не означала звільнення

Цинічна інструменталізація

Росія в цьому нічим не відрізняється від України, країн Балтії та Польщі - і в цьому вона має право на повагу. Різний історичний досвід цих народів відображається в часом суперечливих історичних наративах. Але поки інші країни серйозно борються з важким минулим, режим Путіна інструменталізує історію Другої світової війни як політичну зброю - проти своїх сусідів і дедалі частіше проти критиків у власній країні. Обов'язковим стає яскравий і світлий образ Радянського Союзу як визволителя і спасителя Європи. Обговорення дуже багатьох фактів, які не лягають під цей образ, карається законом.

Ця цинічна інструменталізація Кремлем мільйонів загиблих не повинна відігравати жодної ролі у пам'яті Німеччини про звірства німців у Східній Європі. У цій країні у фокусі має стояти власна відповідальність та жертви, незалежно від їхньої національності.

Як закликав федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) у своїй промові минулого тижня, вони нарешті повинні посісти гідне місце у свідомості німців. Окрім цього морального імперативу, є ще одна практична причина, з якої німецькі політики повинні більше перейматися жахами Східної Європи у ХХ столітті. У цій частині Європи минуле є політичним "мінним полем" - значною мірою через сьогоднішню російську політику. І на цьому полі, де панують сильні емоції, Кремль теж намагається зіштовхнути лобами та розділити європейців. Проти цього допомагає лише впевненість, набута розширенням знань.

Автор: Райнгард Фезер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung

80 років нападу Німеччини на СРСР: "історія не повинна стати зброєю" (22.06.2021)

02:24

This browser does not support the video element.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW