Російській несистемній опозиції вдалося створити в інтернеті потужні ресурси. Схоже, мільйони переглядів у YouTube та TikTok перетворилися на реальний протест, вважає російський журналіст Олександр Плющев.
Реклама
Росія прожила дивовижний тиждень. Від вечора неділі, коли в аеропорт "Внуково" приїхали максимум дві тисячі людей, і до суботи, коли кількість тих, хто вийшов протестувати, сягнула небачених за Володимира Путіна сотень тисяч. Тим, хто стежив за поверненням Олексія Навального та судом над ним, було важко повірити в настільки масову пасіонарність: наче всі вже міцно засіли в YouTube, а основну активність проявляють у соцмережах.
YouTube останніми роками дійсно замінив телевізор для політично активної частини суспільства. І хоч досі превалює розважальний контент, суспільно-політичний теж має місце, на відміну від жорстко обмеженого в цьому сенсі телебачення, YouTube - майданчик абсолютно безмежний. Досить часто політичні ролики з'являються в "трендах", причому плацдарм намагається зайняти і держава зі своїми телепропагандистами.
У якийсь момент зростання популярності суспільно-політичного контенту в інтернеті неначе почало грати проти протестної активності. Заходи, які вимагали підтримки людей, як, наприклад, суди у політичних справах, мали відмінні рейтинги у відеотрансляціях, але збирали зовсім небагато прибічників безпосередньо на місці подій, які могли "випустити пару" в комфортних і, якщо не писати зайвого, безпечних умовах.
Ще одним таким прикладом став сам по собі процес повернення Олексія Навального з Німеччини, переліт якого рейсом авіакомпанії "Победа" відстежували найбільше в історії сервісу Flightradar. Присвячені прибуттю політики трансляції збирали мільйони переглядів, однак зустрічати його до аеропорту "Внуково" поїхали дві тисячі людей, а охочих чергувати біля відділку поліції в Хімках набралося лише пару сотень, хоча стріми звідти також дивилися чудово. Ненароком можна було замислитися про те, що опозиційно налаштовані люди міцно облаштувалися в інтернеті та вилізати звідти не збираються за жодних обставин.
І це були б хороші новини для інтернету та, зокрема, для YouTube, про можливе блокування якого в Росії почали говорити дедалі частіше. Навіщо блокувати те, що стримує протестну активність? Нехай собі дивляться трансляції та ролики, захоплюються та лаються в коментарях, лайкають та дизлайкають, аби не виходили на вулиці. Але якщо такий розрахунок і був, то він не спрацював.
Як не парадоксально, "винен" у цьому теж YouTube. Не він один, але його внесок важко переоцінити: розміщений на відеохостингу фільм "Фонду боротьби з корупцією" Навального з розслідуванням про палац у Геленджику, який, на думку авторів, є хабарем Володимиру Путіну. На момент початку протестів його подивитися понад 60 мільйонів разів, що стало абсолютним рекордом для російськомовних нерозважальних відео за всю історію. "Палац Путіна", очевидно, сколихнув протест: багато плакатів посилалися на фільм, деякі прийшли з туалетними щітками, епізодичними, але яскравими "героями" цього розслідування.
Ситуація, яка виникла після публікації 2017 року фільму "Він вам не Дімон" повторилася: розслідування створило нові протестні символи та образи і стало потужним стимулом і приводом для виходу людей на вулиці. Підписники, глядачі та перегляди конвертувалися у дієву підтримку. Але не завдяки одному лише YouTube та фільму про "палац Путіна".
Реклама
Феномен TikTok
Мав місце ще й феномен TikTok, китайської соцмережі коротких відео, про існування якої багато хто взагалі дізнався лише завдяки цим протестам. У ній виявилися зареєстрованими 60 мільйонів росіян, як і всюди у світі, переважно - дітей та підлітків. Сотні мільйонів переглядів відео за хештегами, пов'язаними з Навальним та майбутніми протестами, вражали, особливо тих, хто раніше про TikTok не чув та з його механізмами та масштабами незнайомий. Важко сказати, який відсоток багатьох роликів на ці теми був "ідейним", а скільки були спробою потрапити в рекомендації сервісу та заробити перегляди.
Але саме по собі те, що тема стала настільки "хайповою" та такою, що приносить аудиторію, - показово: тренди у таких сервісах не створюються штучно, а відбивають переваги аудиторії. Важливо розуміти, що ані сам по собі інтернет, ані навіть контент у ньому не виводить людей на вулиці. Усе це лише допомагає консолідації аудиторії, яка відгукується на настрої, що перегукуються із її власними. І якщо мільйонам школярів подобаються ролики про те, як їхні однолітки знімають портрети Путіна, то це не Навальний збив їх із правильного шляху, це значить, що в їхніх очах із Путіним щось не так. І всі ці лайки та перегляди допомагають нам, нехай і дуже приблизно, оцінити рівень цих настроїв.
Закрити не можна ігнорувати
Владі належить вирішити, що далі робити з інтернетом та соцмережами. З одного боку, це потужний інструмент і фактор, який консолідує опозиційно налаштованих людей. З іншого - закривати їх не можна, адже це може призвести до набагато масштабніших та сильніших протестів, ніж після будь-якого фільму-розслідування. Можна спробувати протидіяти всередині самого середовища, як уже багато разів було, достатньо згадати анонімні телеграм-канали чи того ж Соловйова на YouTube. Та й зараз у TikTok уже знайшли якихось блогерів, які відпрацьовують пропагандистське замовлення. Інша справа, що в інтернеті обирає користувач, який, як ми бачили, може за тиждень з апатичного глядача перетворитися на активного учасника неузгоджених акцій протесту.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Смерть за ґратами - ким був критик Путіна Олексій Навальний (фотогалерея)
Олексій Навальний - один із найвідоміших опозиціонерів Росії та лідер численних протестів проти Володимира Путіна - помер у колонії 16 лютого 2024 року. Основні факти з його біографії - у фотодобірці DW.
Фото: Evgeny Feldman/Meduza via AP
Обличчя російської опозиції
Колишній юрист Олексій Навальний, пішовши у політику, став одним із найбільш відомих облич російської опозиції. Популярність здобув 2008 року завдяки блогу, присвяченому випадкам зловживання службовим становищем представниками російської влади та найбільших державних компаній країни. Опубліковані ним викриття навіть призвели до відставок, що рідкість у російській політиці.
Фото: picture-alliance/dpa/TASS/V. Sharifulin
Суперечливі парламентські вибори
2011 року Олексія Навального вперше заарештували на 15 діб за акції протесту перед Державною Думою у Москві. Причиною протестів стали повідомлення у соціальних мережах про фальсифікацію голосування на парламентських виборах, на яких перемогла партія влади "Єдина Росія". Після звільнення Навальний пообіцяв продовжити вести простестний рух.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Stenin
Друге ув'язнення
Через рік після повернення Володимира Путіна у президентське крісло, у 2013 році, опозиціонера знову затримали та засудили - цього разу до п'яти років ув'язнення за обвинуваченням у розкраданні майна компанії "Кировлес". Утім, уже наступного дня він був звільнений за рішенням Верховного суду. Пізніше його все ж засудили до умовного строку.
Фото: Reuters
Розширення антикремлівської платформи
Попри проблеми з правосуддям Навальному дозволили взяти участь у виборах мера Москви 2013 року. Голосування завершилося для нього другим місцем після провладного кандидата Сергія Собяніна. Цей результат був сприйнятий як величезний успіх та став каталізатором опозиційного руху в Росії.
Фото: picture-alliance/dpa
Курс на соцмережі
Через антикремлівську риторику шлях на провладне телебачення Росії для Навального був закритий. Це змусило його активізувати свою діяльність у соціальних мережах та на своєму блозі. Його красномовство, ефектний підбір потрібних слів та вдала іронія на адресу Путіна та його оточення забезпечили йому велику підтримку серед російської молоді.
Фото: Alexei Navalny/Youtube
Ще одне засудження умовно
Між тим у 2014 році суд Москви визнав Навального і його брата Олега винними у шахрайстві в особливо великих розмірах у справі Yves Rocher. Олексія Навального засудили до 3,5 позбавлення волі умовно з випробувальним терміном 5 років. У серпні 2017 року призначений Навальному випробувальний термін був продовжений до кінця грудня 2020 року.
Фото: picture-alliance/dpa/Korotayev Artyom
Президентські амбіції
У грудні 2016 Навальний оголосив про формальний початок своєї кампанії на виборах президента Росії у березні 2018 року. Утім, нові звинувачення в корупції, які його прихильники називають політично мотивованими, поставили хрест на його шансах взяти участь у перегонах.
Фото: Getty Images/AFP/K. Kudryavtsev
Рішення ЄСПЛ
2016 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення, визнавши порушення права Навального на чесний суд у процесі щодо "Кировлеса". Попри те, що Верховний суд Росії скасував вирок, за яким опозиціонер мав відсидіти п'ять років у в'язниці, у 2017 році суд у тому ж Кірові знову засудив Навального, тепер уже до умовного строку.
Фото: picture-alliance/Sputnik/A. Kudenko
Найбільші протести в Москві за шість років
У лютому 2017 року протести в десятках російських міст завершилися арештами понад тисячі демонстрантів, зокрема й Навального. Протести, які називають найбільшими у Москві з 2012 року, почалися після публікації Навальним даних, які начебто доводять зв'язок тодішнього прем'єра Росії Дмитра Медведєва із імперією нерухомості загальною вартістю в мільярди євро. 15 днями потому Навального звільнили.
Фото: picture-alliance/AP Photo/Evgeny Feldman for Alexey Navalny's campaign
Напади й насильство
У квітні 2017 року Навального облили зеленкою і пошкодили око, внаслідок чого політик опинився у лікарні. Роговиця ока була пошкоджена назавжди. Навальний звинуватив російську владу в створенні перепон для лікування за кордоном через умовне ув'язнення за звинуваченням у корупції. Лише завдяки втручанню голови Ради з прав людини при президенті Росії йому вдалося виїхати до Іспанії на операцію.
Фото: picture-alliance/AP Photo/E. Feldman
Повторні арешти
2018 року Навальний опинився за ґратами на 30 діб. Після його звільнення у вересні на нього чекав новий 20-денний арешт. У квітні 2019 року ЄСПЛ визнав Росію винною у порушенні прав Навального під час процесу щодо "Кировлеса", коли політик протягом майже всього 2014 року перебував під домашнім арештом.
Фото: Reuters/M. Shemetov
Отруєння за ґратами
У липні 2019 року, через кілька тижнів після звільнення з-під чергового 10-денного арешту, Навального кинули за ґрати на 30 діб за порушення сурових російських законів про масові зібрання. Натомість політик звинуватив російську владу в отруєнні його алергенною речовиною під час відбування покарання.
Фото: picture-alliance/AP Photo/navalny.com
Обшуки та заморожені активи
Станом на грудень 2019 року Навальному вдалося заручитися підтримкою мільйонів прихильників завдяки соцмережам та Youtube. У штабквартирі очолюваного ним Фонду боротьби з корупцією провели обшуки, а його знову заарештували. Співробітники фонду розповіли, що влада хотіла конфіскувати їхнє технічне обладнання. У березні 2020 року Навальний повідомив, що рахунки його та його родини були заморожені.
Фото: Reuters/FBK Handout
У комі після чаю в аеропорту
20 серпня 2020 року речниця Навального повідомила, що політику раптово стало зле у літаку, після того як він випив чаю в аеропорту. Літак здійснив екстрену посадку, після чого його доставили до лікарні в Омську, де він, за даними медиків, перебував у комі та був підключений до апарату штучного дихання. Команда Навального заявила, що його отруїли, та нагадала про попередні напади на політика.
Фото: DW
Замах на життя Навального - у хід пустили "Новачок"
22 серпня 2020 року Навального доставили для лікування в Берлін у клініку Charité. 19 діб він перебував у штучній комі. У цей час експерти Бундесверу провели токсикологічний аналіз проб, узятих у політика, і виявили в них сліди отрути "Новачок". Ці висновки підтвердили також лабораторії у Швеції та Франції та експерти ОЗХЗ. Москва заперечує всі звинувачення у причетності до замаху на Навального.
Фото: Imago Images/V. Filippov
Санкції Євросоюзу щодо Росії за отруєння Навального
Із Charité Навального виписали 23 вересня 2020 року, після чого він кілька місяців перебував у Німеччині на реабілітації. Через отруєння Навального з ініціативи ФРН і Франції ЄС запровадив санкції щодо кількох чиновників з адміністрації президента, ФСБ та міноборони РФ. Під санкціями опинився і НДІ органічної хімії і технологій, у якому, як припускають, у часи СРСР створили отруту "Новачок".
Фото: Alexey Navalny/Instagram
Повернення до Росії - знову за ґрати
Навальний повернувся з Берліна до Москви 17 січня 2021 року. Літак із ним мав приземлитися в аеропорту "Внуково", де зібралися тисячі прихильників опозиціонера, однак сів у "Шереметьєво", де його затримали. 18 січня Хімкінський суд присудив йому 30 діб арешту за поданням Федеральної служби виконання покарань, що просить замість умовного реальне покарання Навального за вироком у справі Yves Rocher.
Фото: Navalny Life youtube channel via AP/picture alliance
Умовний термін замінили на реальний
2 лютого 2021 року суд у Москві замінив умовний термін покарання Олексію Навальному у справі "Ів Роше", який становив 3,5 року, на реальний. Суддя визнала опозиціонера винним у порушенні зобов'язань за умовним покаранням, накладеним на нього у цій справі у 2014 році. Враховуючи те, що Навальний майже рік перебував під домашнім арештом, у колонії він проведе два роки і вісім місяців.
Фото: Simonovsky District Court/REUTERS
Нові обвинувачення - багаторічний термін
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на тлі жорстких висловлювань Навального на адресу влади РФ і різкої критики війни його переслідування не припинилося. 26 квітня 2023 політик повідомив, що проти нього порушено нову кримінальну справу - за статтею КК "Тероризм". Згодом Московський міський суд засудив Олексія Навального до 19 років позбавлення волі в колонії особливого режиму.
Фото: Evgeny Feldman/Meduza via AP
Смерть за ґратами
16 лютого 2024 року управління Федеральної служби виконання покарань повідомило про смерть Олексія Навального. Він помер у виправній колонії №3 у селищі Харп в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. За твердженням російських тюремників, під час прогулянки Навальному стало погано, він втратив свідомість, лікарі швидкої допомоги констатували його смерть. Навальному було 47 років.