Розробивши от уже шостий пакет санкцій проти Росії, проєкт якого лежить у Брюсселі, Євросоюз вперше взявся за найважливіше джерело доходів президента РФ Володимира Путіна. Для російського державного бюджету доходи від експорту нафти відіграють більшу роль, ніж газ, про який так багато дискусій точиться в Німеччині. Уже й попередні санкційні пакети можна вважати великокаліберними, внаслідок яких російська економіка сильно постраждає. Але цей крок означатиме початок розриву найважливіших економічних зв'язків між Європою та Росією. З геополітичної точки зору все зводиться до дедалі більшої ізоляції країни, опускається нова "залізна завіса".
Коли два з половиною місяці тому розпочалася війна, такі жорсткі заходи здавалися ще далеким майбутнім. Гнучкість нафтового ринку дозволяє передусім уряду Німеччини швидко позбутися залежності (в яку країна сама себе загнала) від російських енергоносіїв; лише з газом ситуація є, як відомо, іншою. При цьому у своїх діях президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) розумно орієнтується на максимальне зменшення побічних негативних наслідків для Євросоюзу та його партнерів, тому перехідний період, який триватиме до кінця року, є цілком виправданим. На зауваження, які все ще лунають з боку Угорщини, мають відреагувати інші країни-члени ЄС, якщо йдеться про технічні питання. Від розбіжностей всередині ЄС зиск матиме лише Путін.
Але танки відразу не зупиняться, Росія володіє великими (військовими) резервами. Крім того, що стосується нафти, продаж якої не прив'язаний до трубопроводів, то є можливість знайти нових клієнтів в Азії та інших регіонах світу. Західні санкції посилюють тиск передусім у путінському політичному котлі в самій Росії. У найкращому випадку це змусить його піти на поступки, або призведе до його раптового повалення, або ж, вірогідно, він у відповідь збільшить тиск в іншому місці. Перемога України у війні, як того прагне фон дер Ляєн, є натомість амбітною метою, і досягти її за допомогою самих лише санкцій навряд чи вдасться.
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.