Соціал-демократи в Ганновері вирішили не починати процедуру виключення з партії колишнього канцлера ФРН Ґергарда Шредера попри те, що його поведінка викликає обурення. Це - розумне рішення, вважає Єнс Турау.
Реклама
Чого не відняти, того не відняти - абсолютно зрозумілими є гнів та обурення багатьох, власне кажучи, майже всіх соціал-демократів у Німеччині поведінкою їхнього колишнього партійного лідера, ексканцлера Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), а разом з тим і бажання просто викинути його з партії.
Непохитно й уперто Ґергард Шредер наполягає на своїй дружбі з російським розпалювачем війни Володимиром Путіним. Востаннє під час свого візиту до Москви - другого після початку війни в Україні - він розмірковував про те, що Путін, який веде війну, начебто готовий до переговорів. Це викликало обурення не тільки в Німеччині. Або, наприклад, таке: від своєї привабливої посади в російському концерні "Роснефть" Шредер, якого з Путіним пов'язує глибока чоловіча дружба, відмовився лише після того, як Європарламент почав вимагати, аби німецького ексканцлера включили до списку російських олігархів, проти яких запровадили санкції.
У лавах Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) майже ніхто - принаймні серед тих, хто відкрито про це говорить, - більше не підтримує контактів зі Шредером. Ексканцлер уперто не збирається розривати свої зв'язки з Путіним, тим самим він завдав серйозної шкоди своїй партії, своїй країні і не в останню чергу своїм колишнім друзям. Але чи достатньо цього, аби вигнати його з партії? І чи СДПН взагалі варто йти на такий крок? Відповідальний за це питання осередок соціал-демократів у Ганновері вирішив цього не робити і не став розпочинати процедуру виключення Шредера з партійних лав. Це - правильне рішення.
Позбавлення членства в політичній партії - у Німеччині це доволі складний процес. І це добре. Адже партії впливають на формування суспільної думки, тому вони повинні виявляти толерантність й до різних точок зору у власних лавах. У законі про партії вказано, що позбавлення членства передбачено тільки у випадку свідомого порушення партійного статуту або через серйозне порушення принципів відповідної партії.
Реклама
Заяви Шредера - ляпас для мужніх українців
Чіпляння Шредера за свої посади в російських підприємствах - передусім після початку війни - можна сприймати як несмак та як щось украй дивне. Саме так це сприймаю і я. Але, якщо серйозно, що все це має спільного з його партією? Коли Шредер розповідає в Москві про якусь готовність Путіна до мирних переговорів, це є ляпасом для мужніх українців. Але ж політики з інших партій - починаючи від Лівих й закінчуючи християнськими демократами у Східній Німеччині - теж висловлювалися за те, аби розпочати діалог з Путіним про закінчення війни. Отже, Шредер не єдиний, хто виступає за переговори.
А як бути з колишньою канцлеркою ФРН Анґелою Меркель (Angela Merkel), яка довго, майже до кінця свого перебування при владі говорила про вже тоді глибоко суперечливий газопровід "Північний потік-2" (нині вже "заморожений") як про "винятково приватно-економічний проєкт"? При цьому вона вже давно мала б зрозуміти, що пряма труба з Росії через Балтійське море в Німеччину порушує елементарні інтереси Польщі та України?
Звичайно, Шредер - це екстремальний випадок. Завдяки своїм посадам, які він обіймав після складання повноважень канцлера у 2005 році, Шредер добряче заробив. Він досі захищає Путіна, якого раніше називав "бездоганним демократом" - нині це звучить, наче насмішка. Але з іншого боку він засудив війну, на що вказали в своєму рішенні його партійні товариші з Ганновера.
Для СДПН і без того було б не просто позбутися Шредера за допомогою такого юридичного шляху. Соціал-демократам знадобились десять довгих років - з 2010-го до 2020-го, - аби виштовхати з партії Тіло Зарраціна (Thilo Sarrazin) після його ксенофобських книжок.
Шредер сьогодні ізольований у своїй партії. Він не має влади й не виступає в ролі сірого кардинала. Він є майже трагічною фігурою. Його заступництво за Путіна жодним чином не впливає на дії коаліційного уряду на чолі з СДПН. Шредера складно витримувати, але, можливо, буде краще, якщо СДПН вирішить, як зараз, дати ексканцлеру спокій і просто його ігноруватиме. У будь-якому разі це краще, ніж багаторічна юридична тяганина з незрозумілим кінцем.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вонаможе не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Ґергард Шредер: колишній канцлер Німеччини на службі Росії
Про те, як німецький друг Володимира Путіна ось уже друге десятиліття допомагає Кремлю, активно працюючи в структурах компаній "Газпром" та "Роснефть", - у фотогалереї DW.
Фото: picture-alliance/dpa
Путін і Шредер починають разом кермувати
Коли саме зародилася особиста дружба Ґергарда Шредера і Володимира Путіна, сказати важко. А от їхня "енергетична співпраця" почалася у всіх на очах 11 квітня 2005 року на Ганноверському промисловому ярмарку. Там канцлер ФРН і президент Росії не лише разом сіли за руль трактора. У їхній присутності і за підтримки "Газпрому" і BASF дали старт проекту трубопроводу "Північний потік".
Фото: picture-alliance/dpa
Посада канцлера чи посада у "Газпромі"?
Три місяці потому, 3 липня, Шредер узяв участь у святкуванні 750-річчя Калінінграда. Він уже запустив у Німеччині доволі суперечливу процедуру дострокових виборів і незабаром дізнається, чи залишиться канцлером ФРН ще на чотири роки. Цікаво, чи обговорювалось за кавою питання про те, хто обійме найвищу посаду в створеній під "Північний потік" у Швейцарії компанії-операторі Nord Stream?
Фото: picture-alliance/dpa/P. Grimm
Підписання за десять днів до виборів
Ще через два місяці, 8 вересня, обидва лідери присутні в Берліні на урочистому підписанні офіційної угоди про "Північний потік". Це відбувається рівно за десять днів до дострокових парламентських виборів, під час яких Шредер втрачає владу: канцлеркою ФРН стає Анґела Меркель.
Фото: picture-alliance/dpa/Itar/Tass
Новий співробітник "Газпрому"
Ще через три місяці, 9 грудня 2005 року, глава "Газпрому" Олексій Міллер оголошує, що Ґергард Шредер очолить комітет акціонерів компанії, яку згодом перейменують у Nord Stream. Його зарплата складе 250 000 євро на рік. Навесні 2006 року колишній канцлер через суд заборонить звинувачувати його в Німеччині в тому, що він "дав контракт" фірмі, в яку незабаром перейшов працювати.
Фото: picture-alliance/dpa
Зовсім не "весільний генерал"
На новій роботі у Ґергарда Шредера не тільки представницькі функції - як, наприклад, 6 вересня 2011 року під час відвідин разом з Володимиром Путіним і Олексієм Міллером компресорної станції "Портова" під Виборгом, де починається "Північний потік". Вважається, що екс-канцлер дуже допоміг при отриманні необхідних дозволів на газопровід у країнах ЄС, зокрема, у Скандинавії.
Фото: AP
Агітація за "Південний потік"
На цьому знімку Шредера немає, але підписанню 16 вересня 2011 року домовленості про "Південний потік" він теж посприяв. Роком раніше BASF заявив, що не має наміру брати участь у цьому проекті, але Володимир Путін доручив Олексію Міллеру переконати німецький концерн. У цій роботі публічно і, напевно, також за лаштунками брав участь і колишній канцлер ФРН. Представник BASF на фото другий зліва.
8 листопада 2011 року Ґергард Шредер (ліворуч) із задоволенням спостерігає за тим, як канцлерка ФРН Анґела Мекель, російський президент Дмитро Медведєв та інші офіційні особи в Любміні під Грайфсвальдом символічно запускають в Німеччину перший російський газ по "Північному потоку".
Фото: picture-alliance/dpa/S. Sauer
Нове завдання: боротьба із санкціями
З 2014 року Шредер, залишаючись головою комітету акціонерів Nord Stream, активно засуджує санкції проти Росії, запроваджені Євросоюзом через анексію Криму та розв'язання війни на сході України. Велику промову з критикою політики Німеччини та ЄС екс-канцлер ФРН виголошує 1 жовтня 2014 року на економічному форумі "День Росії" в східнонімецькому Ростоку.
Фото: picture-alliance/dpa/ Jens Büttner
Непохитна дружба
Дружба, яку не можуть похитнути навіть українські події, надихає німецького графіка Клауса Штуттмана на малюнок в газеті Tagesspiegel. Йому вручають премію німецької преси за найкращу політичну карикатуру за підсумками 2014 року. "Обама її отримав, ЄС її отримав - я вважаю, тепер пора і тобі дати Нобелівську премію миру!", - говорить шаржований Шредер, обіймаючи Путіна.
Фото: picture-alliance/dpa
Таємне призначення в Nord Stream 2
4 вересня 2015 року на Східному економічному форумі у Владивостоці підписується угода про будівництво газопроводу "Північний потік-2". Ґергарда Шредера як главу ради директорів його оператора Nord Stream 2 реєструють в Швейцарії 29 липня 2016 року, але "Газпром" два місяці тримає це призначення в секреті. Російські ЗМІ повідомляють про нього лише 5 жовтня з посиланням на німецьку пресу.
Фото: Mikhail Metzel/TASS/dpa/picture-alliance
Відрядження до Парижа
У Nord Stream 2 в екс-канцлера більше повноважень, ніж у Nord Stream. Але головне завдання - таке, як і раніше: забезпечувати в ЄС політичну підтримку проекту й розвивати відносини з його закордонними учасниками. 24 квітня 2017 року в Парижі Ґергард Шредер позує разом з Олексієм Міллером та Ізабель Кошер, гендиректором французької компанії Engie, яка приєдналася до "Північного потоку-2".
Фото: Getty Images/AFP/E. Piermont
Кар'єра в компанії "Роснефть"
У 2017 році Ґергард Шредер робить новий ривок у своїй кар'єрі менеджера. 29 вересня, залишаючись на двох посадах у структурах "Газпрому", він одночасно стає головою ради директорів компанії "Роснефть", хоча це і веде до конфлікту інтересів. Адже обидві фірми конкурують одна з одною в нафтовому й газовому бізнесі. Водночас обидві контролюються державою і тим самим Кремлем.
Фото: Reuters/O. Astakhova
Акція протесту в Берліні
За нову посаду в "Роснефть" колишнього канцлера чимало критикують у Німеччині, а одна з неурядових організацій проводить у Берліні біля Бранденбурзьких воріт акцію протесту: активіст у масці Путіна засипає до трубопроводу символічні золоті монети, які "Шредер" збирає у великий мішок, сидячи на підставці з написом "Крим".
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Стрибок у велику нафту
А ось як реагує на призначення Ґергарда Шредера головою ради директорів компанії "Роснефть" карикатурист DW Сергій Йолкін. У січні 2018 року з'являються повідомлення, що колишній канцлер відмовляється від належної йому в російському нафтовому концерні щорічної зарплати в 500 000 доларів (до сплати податків).
Україна вимагає санкцій проти Шредера
18 березня 2018 року, в день президентських виборів у Росії і на території анексованого Криму, міністр закордонних справ України Павло Клімкін зі сторінок німецької газети Bild закликає запровадити санкції щодо екс-канцлера ФРН: "Ґергард Шредер - найважливіший лобіст Путіна в усьому світі. Тому слід перевірити, яким чином у цій ситуації може діяти Євросоюз".