Я голосувала за партію "Голос" і приймала всі ризики, пов'язані з глевкістю лідера цієї політичної платформи. Між іншим, показником дрейфування Святослава Вакарчука було не тільки його перше входження в паламент з виходом з нього, а те, що саме і як він казав під час передвиборної компанії та до неї, коли натреновував свої м'язи громадського діяча. Навіть без особистого спілкування було достатньо аналізувати його мовлення, манеру комунікації, публічні виступи, щоб зрозуміти, що він може зробити, а що - ні.
Голосувала за команду, бо є прихильницею оновлення владних вод, парламентського різноманіття, здорової конкуренції та партійних стартапів.
Але я розумію, яким розчаруванням цей вчинок може бути для тих, хто вірив безпосередньо Святославу й у Святослава як морального авторитета, носія цінностей, того, хто наполягатиме на іншій політичній культурі.
Українська політична культура призвичаїла виборців до політичних конструктів, навіть не партій, лідерського типу. Тому багато ставок йде саме на лідера, його слухають, на нього рівняються, відвойовують, як і зневажають, у соціальних мережевих війнах. Лідерами навіть міряються.
Читайте також: Партійний ландшафт України: як викосити на ньому "бур'ян" і "гречку"?
Змінити це можливо, якщо трансформувати політичну систему, зміцнювати і розвивати партії іншого за лідерський типу, відзначати і поважати тих, хто займається партійною розбудовою.
Політична відповідальність та відповідальність лідера
І виборці, і однопартійці зараз обмірковують те, що сталося, впадають в різні стани. Другі вимушені публічно висловлювати свою позицію, підбирати свої слова або позичати чужі, щоб це виглядало пристойно. Психологічний дискомфорт майже ніколи не є потужним мотиватором.
Багато хто говорить, що людина є вільною і чесніше чинити по совісті та не примушувати себе до того, що тобі огидно, потрібно робити все у задоволення, не заганяти в пастку таланти, віднаходити сфери для реалізації і віддаляти обрії. І все це справедливо, але є два аспекти.
Є політична відповідальність. І пожинати цей недостиглий або ж зіпсутий врожай буде не той, хто пішов, а ті, хто залишився. Святослав Вакарчук вже увійшов у історію як хрестоматійний герой - об'єкт вивчення політології. Але з ним до парламенту потрапили люди, які є доброю основою для якісних політичних змін.
Під час місцевих виборів і в подальшому вони будуть вимушені або виправдовувати, або виправдовуватися, або злитися і нести на собі відбиток вчинку лідера, слухати про те, що вони - слабухи, витримувати насмішкуватість та цинічні зауваження, відчувати зневагу. Це гнітить і не є справедливим, але цього не уникнути.
Крім політичної відповідальності, є ще лідерська. Зрозуміло, що силувати себе займатися тим, що тобі малювалося інакше, або ж тим, чого ти не можеш прийняти і зрозуміти, не є конструктивним.
Але тоді ти думаєш: я привів у парламент хай невеличку фракцію, але в цілому політичну платформу лідерського типу. Я піду, бо не бачу, що я можу бути корисним як політичний лідер, але до того - сформую кістяк, сформую мережу, підсилю нових лідерів та лідерок, говоритиму з виборцями, зроблю все, щоб зміцнити та розвинути силу, щоб люди переконалися в тому, що це не політичний фейк.
Я подумаю про момент, коли варто піти, і це в жодному разі не станеться під час будь-яких передвиборних чи виборчих процесів. Я зроблю все можливе, щоб через моє рішення мої виборці не почувалися "опущеними". А політичні однодумці не почувалися розгубленими і не вичавлювали з себе дописи щодо мого вчинку. І все це можна було зробити завчасно, бо лідер чи лідерка і вирізняється стратегічністю, продуманістю, відповідальністю.
Але цього зроблено не було, і крім наслідків, котрі є очевидними і для лідера, і для соратництва і для людей, котрі підтримали, є ще кілька психологічних аспектів. Хочу, щоб було зрозуміло, я говоритиму зараз про речі, які не є справедливими, але саме так часто функціонує суспільне сприйняття.
Слабкодухі творчі ліберали із західною освітою та ще й з Галичини
Не можу сказати, що люди вирізняються чудовою політичною пам'яттю, але провали і руйнацію довіри запам'ятовують краще. Тож, якщо врахувати політичну невдачу "Самопомочі" і ув'язати це з вчинком Вакарчука, говоритимуть, що лідери з Галиччини - слабкі, безвольні, істеричні і не здатні бути керманичами країни.
Те саме стосується довіри до партій з ліберальним порядком денним. Слабкі лідери, партія не здатна відстоювати інтереси виборців, і сама ця доктрина виглядає доктриною для слабких духом людей. Її носії, її прихильники - слабуї.
Лідер пішов, а це означає, що це була не партія, а політичний проєкт: щось там своє на якісь гроші зробив, і завдання виконано.
Творчі особистості не можуть бути сильними політичними лідерами, бо вони - мінливі, залежні від сторонньої думки, поверхові, захмарні і не здатні до стратегічного мислення, керування, відповідальності.
Нівеляція вагомості західної освіти. Значення якості західної освіти значно перебільшене, от в нас кілька таких було, і чим воно всім нам допомогло, що додало, що змінило? Західна освіта - кому це поможе?
Жіночі голоси
Втім, саму політичну платформу це може перетворити на справжню партію, якщо є спільна мета, консолідація та згуртованість - такі події зміцнюють людей і надають силу.
Відзначаю, що "Голос" надав політичні голоси професійним та потужним лідеркам. Це і лідерка партії Кіра Рудик, Юлія Клименко, Леся Василенко, Соломія Бобровська, Інна Совсун, Ольга Стефанишина, Олександра Устінова, Галина Васильченко, Наталія Піпа. Яскраві індивідуальності, сильні особистості та професіоналки, кожна має якісний експертний досвід, охоплені майже всі сфери: безпека, економіка, фінанси, право, бізнес, освіта, охорона здоров’я, екологія, культура, інновації тощо.
Якщо працювати не лише як окремі політичні особистості, а консолідувати зусилля, продемонструвати єдність, оновити партійні підходи до заяв, сфер відповідальності, пріоритетів, розвивати партію та інше, ми почуємо не лише мецо-сопрано, альти, контральто, сопрано, а потужний хор, а ще ж доєднаються баси, тенори і баритони.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.